Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
Завантаження. Будь ласка, зачекайте...
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Юра, ну негарно все це, що ти робиш. Ти, то по протестантах бігаєш і хвалиш їх, то тебе за боки Паканич тримає і ти радісно в екстазі кричиш: «Не может быть, потому что не может быть». Юрко не на ту конячку ставиш. Паканич і зрадник Священний бик, люди тимчасові, їх доля — зробити бунт в Церкві і піти в небуття. Священний бик і «іже снім» продовжують справу Хама: знищити то, що створив Господь — Україну.
Священний бик має в цій справі досвід ще з 90-их. А твій пан, якому ти останні часи так ревно служиш, навіть не «шістьорка» у справі зради. Він, так собі, болото на ногах історії. Тому вчи історію, починай з російських істориків, там багато чого написано того, про що твої кумири бояться навіть подумати. Тому і складують свої байки в угоду РФ.
Юрко, твоє незнання історії (а може ти навмисно перекручуєш історію?) ставить тебе в один ряд з відомим «поффесором».
Надіюся, що знаєш що сталося з Яйцебитим. Без сумніву тобі відома доля одного таємно обрізаного горлопана, активного діяча ЗМІ — Андрія Ткачова.
А відтак, не паплюж порядних, відомих людей, які намагаються донести історичну істину до широких мас нашої держави.
Не забувай, ще зовсім недавно Бога не було.
Знай, Аскольд був. І він буде признаний святим! Не люди його придумали, а Бог його поставив на нашій землі.
Не будет объединения. Биологию вместе с психологией человека не переделаешь!
Иллюстрация – притча: Один моряк потерпел кораблекрушение и попал на необитаемый остров. Ему довелось провести там пять лет. Он построил хижину, наладил быт… В одиночестве моряку приходилось очень трудно, но у него был талант к архитектуре и он, дабы занять себя, принялся строить разные штуки: просто макеты, лишь бы чем-то себя занять. Он сделал целую улицу и дал ей имя; построил лавки-магазины, что б было куда ходить за покупками, кинотеатры, стадион, разбил парки, зоны отдыха, развлечений. Также были сооружены две церкви — одна прямо возле его дома, вторая — на другом конце городка. Словом, моряк в модели создал целый город, свой человеческий мир – по образу и подобию.
Через пять лет появился наконец-то корабль, бросивший якорь в заливе. Моряк был вне себя от счастья, когда к берегу причалила спасительная шлюпка. Наш робинзон выскочил из хижины и помчался по песку — он уже предвкушал возвращение в большой мир. Впрочем, сказал он спасающему его капитану, прежде чем ты заберешь меня на большую землю, давай погуляем. Я хочу показать тебе свой город, выстроенный моими руками в эти трудные для меня одинокие годы». И он показал приплывшему капитану построенный город. Больше всего гостя поразила вторая церковь: «Одна церковь — это я еще понимаю, но зачем вторая?» «Поясняю!.. Я хожу вот только в эту, а в ту другую — ни ногой! Она еретическая, раскольничье-отступническая, сатанинская, там молятся еретики, отщепенцы-негодяи и вообще почти не люди!» — богословски-деловито, со знанием дела, пояснил наш робинзон…
Разделение запрограммировано в нашем сознании. Оно заложено в глубинных тайниках души и переделать его, это все равно что изменить природу. Вряд ли кому удастся.
Круглий стіл в Ужгороді, за участі представників ряду освітніх, наукових і церковних установ розглянув важливі для сьогодення і завтрашнього дня українського Православ’я догматично-канонічні питання. І це добре що на науково-богословському рівні розпочався процес відвертої розмови щодо відновлення історичної правди про початки християнізації в Україні, державного і церковного будівництва, з’ясування реального канонічно-правового статусу православних юрисдикцій та з метою пошуку шляхів подолання розділення православних і утвердження єдиної помісної Української Церкви. Про це поміж собою говорять всі в Україні, але відкрито і без лицемірства (фарисейства) сказати правду наважуються одиниці.
А відносно закидів, як розумію із колоди карт професора Антонія (Паканича) та професора Юрія Чорноморця, які ніяк не угамують свої амбіції стосовно того, що окрім них в Україні є і інші, хто переймається життям і майбутнім українського Православ’я, зокрема в числі науковців, то слід прийняти до уваги наступне. В Україні щомісячно за різними галузями наук захищають наукові дисертації в середньому біля 500 чоловік (якщо не більше). В рік це біля 6 000 (шести тисяч). При цьому слід зазначити що кожний вищий навчальний заклад чи наукова установа роблять все для того щоб серед їх співробітників був чим вищий відсоток осіб з відповідними науковими ступенями і вченими званнями. Тому в кожному із таких освітніх і наукових закладів викладачі та науковці складають до 75 – 90 відсотків від всіх працюючих науково-педагогічних і наукових кадрів.
Тому не потрібно дивуватись що не всі в Україні та світі сповідують незрозумілу освіто-наукову концепцію ректора Київських духовних шкіл владики Антонія (Паканича), який певно вважає що наукові ступені та вченні звання повинні отримувати тільки за його особистою рознарядкою і один раз на 100 років… І результат такої політики відомий. За 18 років відновлення діяльності Київської духовної академії УПЦ (МП) в її стінах захистили наукові дисертації на здобуття наукового ступеня доктора аж… 2 особи… Фантастичні досягнення з підготовки науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації для потреб УПЦ (МП), чи не правда ??? Тож для чого тоді академія ??? Можливо достатньо утримувати тільки семінарію ???
1. Благословити проведення у 2012 році в Києві урочистих заходів з нагоди відзначення 1150-річчя заснування Київської Митрополії;
2. Для організації урочистих заходів створити Синодальну Комісію у складі 13 осіб.
Таким чином, у 2012 році вперше за останні 80 років у Києві заплановані загальноцерковні урочистості з нагоди Оскольдового Хрещення Русі та заснування Київської Митрополії.
УНІАН. Релігія.
Детальніше читайте на УНІАН:https://religions.unian.ua/religinossociety/590744-1150-richchya-kijivskoji
-mitropoliji-ta-1950-rokiv-poshirennya-hristiyanstva-svyatkuvatimemo-na-derjavno
mu-rivni.html
За свідченням візантійських істориків, зокрема істориків церкви V–VII ст. (напр. Тертулліан), а також Повісті минулих літ та деяких інших джерел, в I ст. н. е. серед скіфів починає поширюватись християнське вчення, яке їм проповідував сам апостол Андрій (за іншими даними — Хома). На жаль про ті часи відомо дуже мало, оскільки в цей час християнська віра тільки починала поширюватись у світі, не існувало усталеної практики богослужінь, богослужебних книг, церковних споруд, не проводилися церковні собори і т. д. — православне християнське вчення, особливо серед варварів передавалося в усній формі (Святий Переказ) безпосередньо через проповідників.
Як би там не було вже з III ст. стає відомою Скіфська єпархія єдиної вселенської християнської Церкви. Про те, що у Скіфії існує сильна християнська спільнота з власною християнською традицією довідуємось з історії Вселенських Соборів, на одному з яких (Халкідонському) група присутніх там монахів-скіфів твердо стала на захист православної віри, проти несторіанської єресі.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скіфи
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Управделами УПЦ (МП): контакты с представителями УПЦ КП есть, но нет диалога
брєд