NEO,

Ви написали: "Olexander, не брызгайте слюной на профессора ибо похоже что осел хочет плюнуть на льва". З логіки я мав відмінний бал, тому і розмірковую: 1) я не згоден з оцінкою "революції гідності" (чит. держпереворот) пана Говоруна - 2) Ви приводите алегоричні паралелі, де менш гідний (осел) виявляє знеуагу до більш гідного (лева) - 3) в даному зрізі менш гідний - я, а відтак - ви порівняли мене з ослом. Я вважаю, що це не коректно. З тої ж логіки ми знаємо, що кожна алегорія чи аналогія має свої межі. Ви ж, виходячи за ці межі, при цьому, зазначаєте, що Христів осел зробив хоч одну добру справі, на відміну від мене, тобто натякаєте, що я гірше деяких ослів. Ви що, думаєте, я зараз буду Вам свої заслуги перелічувати? - Не серйозно! Саме тому я й зазначаю, що така форма ведення полеміки, при якій одна сторона опускається до того, що не шукає аргументів, а просто ображає іншу - неприпустима. Все, ніби пояснив на пальцях.

Щодо богословів. Зазвичай, говорять, що Церкува знає 3-х богословів (Христа - Боголюдину ставити у цей ряд некоректно) Вами перелічених.

"...Богословом себя не называйте... а то сразу, я богослов..." - Я НЕ НАЗИВАЮ себе богословом, дійсно, не вважаю, що маю на це право. А "бакалавр богословия" написано у мене в дипломі, так що, я лише озвучив те, що НАПИСАЛИ (це не я собі присвоїв це звання) компетентні структури певної богословської школи у якій я провчився 5 років і захистив свою освітньо-кваліфікаційну роботу з богословської тематики.

"Богослов это архимандрит Кирил Говорун..." - декількома реченнями попереду Ви авторитетно заявляли, що богословів лише 4-ри... Вибачте, але трошки слідкуйте за ходом своєї думки, щоб хоч якась логіка була присутня.

Ви перераховуєте знання мов Говоруном і пишете: «…Не надо слюны пускать на доктора богословия» (до речі, Говорун лише «кандидат богослів’я» і Ph.D. («доктор філософії») – кандидат у нашій освітній системі). Так я ж у попередньому пості Вам писав: «…на рахунок того, що професор розумний - здаюсь», тобто, вважаю його талановитою та обдарованою людиною. Я знімаю шляпу перед його філологічними здобутками. Але у даному випадку він пише з історіософської проблематики і, навіть, політологічної, а я, на правах історика і аспіранта кафедри філософії, можу з ним дискутувати, оскільки бачу явно за вуха притягнуті факти, що штучно вмонтовуються автором під свою концепцію (з наукової точки зору слід робити навпаки).

PS. Якщо ще й після цього у Вас є до мене питання, то ще простіше «розжувати» я не зможу.

Що в продовж більше трьохсот років замовчують та не розголошують московські політики та історики:

1. Московське царство під  назвою Московія цар Петро I перейменував в Росію тільки у ХУІІІ  столітті, а саме в 1721 році, в цьому ж році проголосив створення Російської імперії.

2. Плем'я Мокші, корінне нселення Московії, назвало свою річку Москва, а переклад цієї назви, з мови Мокші, звучить як «брудна вода».  Будь-які інші мови Світу не можуть перевести слово Москва.  Слово «кремль» - татарське і позначає зміцнення на височини.

З. У середньовіччі всі картографи Європи писали і проводили кордон Європи вздовж кордонів Русі (Русь - це територія переважної більшості нинішньої України).  Московія - улус, зі своїми фінськими народами, завжди була складовою татаро-монгослької Орди, і її Європа справедливо відносила до Азії.

4. Московія (Москоковське царство), після подріблення Золотої Орди, тривалий період іще платила данину Кримському Хану, своєму суверену і господарю, який був правонаступником Золотої Орди, аж до 1700 года.
 Цар Московії зустрічав кримського посла на Поклонній горі, садив його на свого коня, сам пішим, під узду, вів коня з кримським послом в Московський Кремль, садив його на свій трон і вставав перед ним на коліна.

5. У 1610 році, в Московії на Борисі Годунові (мурза Гудун) закінчилася  правляча династія татарських правителів з роду Ченгізідов (по лінії  Чингісхана), і на трон звели Олексія Кішку з фінського роду Кобили, а при вінчанні його на Царство церква дала йому прізвище Романов, який нібито прибув з Рима правити Московією.

6. Московська цариця-імператриця Катерина ІІ, німкеня  за походженням, після окупації залишків вільної землі колишньої Руської  Держави - Великого Князівства Литовсько-Руського (територія Білорусі) в 1795 р, своїм наказом веліла назвати угро-фінські племена Московії (московітів – москалів) придуманим терміном  великоросами, а українців - істинних русичів (руських) – малоросами.

7. Ніхто і ніколи не бачив в оригіналів договір 1654 – 1657 рр.  про нібито возз'єднання (приєднання) України із Московією, нібито підписаних гетьманом України Богданом Хмельницьким і московським царем Олексієм Романовим . Таких договорів ніколи за гетьмана України Богдана Хмельницького підписано не було, оскільки Україна не погодилась на переуступку свого суверенітету на користь Московського царства, так само як і не погодились на перепідпорядкування Української Церкви з центром Митрополії у Києві від Константинопольського патріархату на користь Московського патріархату.

8. Уже кілька сторіч археологи Московії шукають артефакти, що підтверджують достовірність Куликовської битви, але поки безуспішно, от тільки байку про перемогу Дмитра  Донського над татарським ханом Мамаєм виспівують досі, на всі голоси.

9. Псковська, Новгородська, Смоленська області Російської Федерації, - це колишні слов'яно-руські князівства, і до угро-фінської Московії  (Мордовії)  не мали ніякого відношення до тих пір, доки  Московське царство (Московська Орда)  не окупувала ці землі і населення   відповідно в 1462, в 1478 і в 1654 роках.  А в інших регіонах Московського царства  (Московії) ніколи не мешкали слов'янські племена і народи, як коронні етноси.

10. Золота Орда і її дочка – Московія (Московське царство і надалі Російська імперія), - це єдині країни світу, які тримали в рабах власний народ. Це і пояснює вічну відсталість багатою на природні копалини Московії від порівняно обділених на природні ресурси європейських країн.  Адже ефективність роботи вільних людей набагато вище, ніж рабів.

11. Поряд із вище викладеним, на сьогодні,  міфи російської історіографії   розвінчуються один за одним.   Спочатку дослідження генофонду російського народу, що про

   Скорее это проявление фатальных процессов, которые тайно развивались на протяжении всего периода независимости Украины. Первые два события - Акт провозглашения независимости (24 августа) и всеукраинский референдум (1 декабря) - только лишь формализовали независимость. Следующим событием должна была стать сакрализация независимости народа: "продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,... Територія України є неподільною і недоторканною.", но случилось самое драматическое, что обусловило дальнейшую историю - харьковский референдум-1992 (27 мая). Следствием этого референдума стал отказ от создания собственной церковной иерократии, независимой от чужой церкви, проигнорировав выбор и государственной бюрократии и общества. Если государство и общество - плоть и кровь, тело и душа народа выбрали свободу и независимость, то церковь, отвечающая за духовную (религиозно-мистическую)  сферу народа выбрала рабство и зависимость от московского мракобесия т. н. "русского канонического православия", которое по сути есть многосотлетней демонолатрией втиснутой в оболочку православия. Оно (мосмракбес) через тайную колаборацию с местными харьками-тихарьками проникло во все сферы души (судебно-правовая, образование, здравоохранение, СМИ, науки и искусства) и тела  народа (политика, экономика, армия, безопасность), поражая его сребролюбием и неверностью, и подобно вирусу пребывало все годы независимости в инкубационном периоде пока плоть не начала харкать кровью. Голосование граждан Украины - жЫтилей Крыма и Дамбаса - на своих референдумах, с последующей оккупацией страны  это последствия голосования пастырей церкви Украины на референдуме в Харькове, с последующей оккупациией духовного пространства духами злобы поднебесной.

Нееет...дело не так просто. Кургинян не за Путин, а дает вид, что он за Путин! Есть разница. Он - предатель. Он во вся времена сумел быть наверху - при Ельцине он был  советником - политтехнологом семьи Ельцина, работал не бесплатно, конечно... Всегда остался при деньгах, и невредим... Но, человек полагает - Бог разполагает!

Полностью с Вами согласна!

Спаси Бог за добрый Ваш совет. Все - таки не легко сохранить душевный мир, читая злобные нападки на хранители истинного Православия со стороны псевдо - православных, которые на самом деле являются разрушителями Православной Церкви! Но, бороться надо, пусть знают, что мы их презираем как врагов Бога и Его Святой Церкви! Поэтому, извините, уходить пока не собираюсь:)

Увы, какой бред.... Не беспокойтесь насчет чтения Священного Писания, ежедневно читаю Св. Евангелие, и Апокалипсис. Там много сказано о таких лжеучителях подобно вами. Именно такие как вы готовят мир для царства антихриста. А насмешка на молитву, на акафист - это тяжкий грех, покайтесь! Видно, ваш ум (если он все - таки есть) и душа уже настолько помрачены ненавистью ко всему русскому и особенно к В.В. Путину, что вам надругание над молитвой  уже не покажется страшно. Несчастный вы человек! Но, Бог поругаем не бывает!!! Иногда Он наказывает еще здесь, на земле. Смотрите, н.пр., господина Кургиняна. Жадный псевдопатриот и клеветник распространил столько лжи и желчи, и получил - мощный инфаркт! Не то, что я это ему желала бы - нет. Всем желаю спасаться и покаяться в своих заблуждениях. И Бог, праведный Судья, призывает к покаянию. Через скорби и болезни. Вразумитесь!

Патриарху Кирилу. Никто в Москве даже в 18 веке не называл себя русским, а токмо по повелению его величества блистательнейшего святейшего мудрейшего Петра1 го.

Украинец-значит руський, белорус -значит руський, рассеянин значит московский, фино-угрский, ордынский.

Ekaterina,

Все в притчах ясно излагая,
Христос о Царствии учил.
Вот снова слышна Весть Благая,
О девах Он заговорил.

Тогда подобно будет Царство,
Десяти девам, что с огнем,
Одевши, лучшее убранство,
Пошли на встречу с женихом.

Пять было среди них разумных,
Елей с собой решили взять,
А также было пять неумных,
Не стали масла они брать.

И жениха все долго ждали,
Лился девичий разговор,
И задремав, позасыпали…
Подкрался сон, как тихий вор.

И вот, когда того не ждали,
Когда был город мирно тих,
Крик в полночь девы услыхали:
Вставайте! Вот грядет жених!

Светильники еле жеврели,
И чтоб огонь горел опять,
Поправили, елей долили,
Разумные, которых пять.

Юродивые всполошились,
Светильник их чтоб не погас,
Все к мудрым девам обратились:
Дайте елея, что у вас!

В ответ же вот что услыхали:
Для всех нехватит масла нам!
Мы, как и вы,здесь долго ждали!
Пойдите лучше к продавцам.

Пошли, елея те купили,
Но в тот момент пришел жених,
И двери брачные закрыли,
И не попал никт оиз них.

Открой нам,Господи, - просили, -
Пусти к Себе нас за порог…
Ответ суров, но справедливый:
«Не знаю вас…» Закрыт чертог.

***
Душе моя, ты юродИва,
Блюди и время и елей,
Разумна будь, благочестива,
Добро твори ты для людей.

Добро то маслом добрым будет,
Для новой встречи Жениха,
Он не замедлит и прибудет,
Ты ж не усни в плену греха.

Но бодрствуй, как велел Спаситель,
Ибо не знаешь часа, дня,
Когда придет Он, Искупитель,
Сын Человеческий, Судья.

Владыка Олександр Драбинко.