Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
Завантаження. Будь ласка, зачекайте...
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності" – оце гарно. Тобто, скажемо так, треба розрізняти існування структури і існування її елементів і розуміти що структура не є механічна сума елементів. Поняття добра і людяності існує тільки на рівні елементів і таких цілей, які існують на рівні елементів, структура мати не може. Інакше це не структура. Ми не можемо сказати що структура добра і людяна чи недобра і нелюдяна тому що це є винятково тільки людські поняття і їх можна застосувати винятково тільки до людини і то тільки на її вищій, позатваринній, позафізіологічній стадії. На самому рівні структури її цілями є безперервне відтворення границі структури з навколишнім середовищем, підтримання різниці структури і навколишнього середовища, реагування на різні виклики навколишнього середовища, які можуть її зруйнувати. Лаконічно це звучить так – структура це її границі. А уже самі границі структура-християнство, з допомогою комплексу священних текстів і літургійної практики творить шляхом безперервного «виробництва» особливих людей, людей з особливими структурами свідомості – віруючих. І саме до цих структур свідомості відносяться поняття добра і людяності. Любі зміни, що проходять з цими особливими людьми, з цими структурами свідомості, які руйнують віру, з часом руйнують і нищать границі структури-релігії. І тут треба пробувати зрозуміти – як здавалось би при нищівній секуляризації, при відділенні сучасної структури суспільства від структури християнства, цій структурі суспільства вдається зберегти добро і людяність. Очевидно відділена структура суспільства зуміла перейняти, унаслідувати механізми відтворення людей з такою свідомістю і це відтворення якось їй вдається без участі структури-релігії. Як задовго і успішно – незрозуміло.
Це важко зрозуміти. Ну як, скажімо, Церква не може бути доброю і людяною? Тут треба розуміти, що як структура, яка забезпечує посередництво і спілкування особистості з Богом, як структура, яка творить добро і людяність – Вона не може бути ні людською особистістю ні Богом, до Неї як до посередника не застосовуються ні людські ні божі поняття і найкраще б було взагалі не перейматись ЇЇ існуванням а просто зберігати ЇЇ. Вірити.
Або ще простіше – те що творить людину, людиною описатися не може. Це як мовою пробувати описати домовний стан людини.
Коли іще канонічна ієрархія вступала в симбіотичні відносини з його найбільш звірячою структурою - КГБ(ФСБ)?.. 
І коли таке було, щоб "Церква", на догоду своїм недавнім безбожним гонителям, замінила проповідь Слова Господнього душепагубним кирилівським лжеученням? Друже!
(це в мене таке стандартне звернення, яке тебе ні до чого не зобов’язує)
Все ж таки, і не я це «замітив», західна цивілізація є твором християнства. Інше діло, що ніхто ще задовільно не зрозумів і не описав - що це означає. Одностайність є тільки в тому, що якось та цивілізація походить від християнства. До самого християнства, як і до інших світових релігій, найкраще підходить визначення як складної, самостійної форми життя. І ця самостійність, автономність серед іншого означає і те що ніхто не може ні покращити ні занапастити християнство. Простіше кажучи як релігія, воно немає ніяких природних, каузальних зв’язків з навколишнім середовищем. Як самостійна структура, християнство самостійно розвивається, вирішує свої проблеми і протестантство, наприклад, це є якась стадія цього розвитку і за таких обставин говорити, що хтось його створив, буде не зовсім правильно. Тут треба мабуть розрізняти вчинки ієрархії і прояви самого організму Церкви, її Особистості. Що чекає на РПЦ – сказати важко і логіку твою я не розумію. Революція рубала голови священикам а розпад Союзу, здавалось би, запустив проект відновлення РПЦ.
Ну а те, чи Боже творіння здатне пам’ятати історію і брати з неї краще? Так, Боже створіння здатне пам’ятати добро чи зло але тільки від ближнього і тільки в діапазоні людського життя. Для всього іншого правильна народна мудрість – історія вчить що вона нічого не вчить. Ти скажеш – а як же прогрес? Від сохи до атома? Досвід якось накопичується але це накопичення проходить не в Божому створінні, яке не еволюціонує, а в суспільних структурах . Але це дуже складна тема.
Для «Друже».
«Неосвічено» не подумав, що повернення таких традицій як виборність священства громадою і вирішення проблем громади соборно (колегіально), а не волею однієї людини (настоятеля храму, єпископа) одноосібно, потребує повернення до поганства, а в багатьох випадках мабуть і до людського жертвоприношення. Я то думав «друже», що Боже творіння здатне пам’ятати історію і брати з неї кращі рішення без відтворення історичної атмосфери. Між іншим соборність і виборність є винаходом поган за довго до християнства. Згадаймо Римську імперію.
Але бачу що еволюційна теорія Дарвіна дійсно реальна, продукт еволюції звісно не здатний аналізувати історії. Логічно, такому продукту потрібно відтворювати історично всю історичну обстановку для нового поетапного її проходження.
Захід таки занапастив Церкву. Він «друже» це зробив утворивши протестантські течії, узаконивши єретичні вчення, та різні збочення в богословській практиці. Все це виникало завдяки авторитаризму і волюнтаризму церковної ієрархії, яка була відокремлена від пастви, і не враховувала думки спільнот що складали тіло Західної Церкви.
Це саме чекає і РПЦ, і хочеш чи не хочеш, але все це вже іде. Розпад Союзу для православ’я рівноцінний впливу на Папський престол першої Французької революції.
Как и Бедь Фрейманн в свое время подсуетился создать околоцерковную структуру, но не в сфере образования, а для раздачи белых плащей и красивых бирюлек для понтовитых дядечек и тетечек.
«Рыцарский орден свв. Константина и Елены» был учрежден 6 декабря 1999 г. на заседании приходского совета православной общины в г. Теплице, где в то время еще простой священник Евгений был избран духовным попечителем (duchovní správce) и высшим представителем новосозданной организации (учредительные документы).
Более чем через 6 лет, 13 марта 2006 г. митрополит Христофор, предстоятель ПЦЧЗС, признал Рыцарский орден православным братством и объявил его ставропигийным (т. е. напрямую подчиняющимся митрополиту), выходя тем самым за рамки своей компетенции, поскольку Устав ПЦЧЗС не предполагает присутствия в структуре ПЦЧЗС ни рыцарских орденов, ни каких-либо ставропигий. При этом Устав допускает существование церковных братств (со статусом юрлиц), более того, одно из них занимает чрезвычайное положение: представители Братства православной молодежи принимают участие в приходских, епархиальных собраниях и даже входят в состав советов митрополии (п. 13.2, 14.2, 17.3). А вот принятие решения об учреждении братств (как и прочих церковных организаций) Устав относит к компетенции совета митрополии (п. 13.6). По аналогии решение о признании какой-либо организации церковной также относится к компетенции совета митрополии, а не митрополита единолично. Впрочем, документ за подписью митрополита тоже надо читать правильно, ведь он признал организацию под названием «Рыцарский орден…» местной обособленной организационной единицей (místně oddělené středisko věřících) при храме Воздвижения Креста Господня в г. Теплице.
Ввиду описанной колоритности образа Евгения Фрейманна чешские журналисты вдоль и поперек изучили биографии членов его ордена. Спешу успокоить читателей, растревоженных видео, где Бедь принимает участие в посвящении новых членов ордена, масоны там не обнаружены, но есть бывшие агенты госбезопасности, люди, обвиняемые, как и сам Фрейманн, в нестандартных сексуальных предпочтениях, в сводничестве, во всевозможных аферах… Впрочем, самые любопытные из них удостоились быть отмеченными в чешской Википедии.
Есть у ордена и украинское отделение (чешскоязычная версия, англоязычную версию администраторы не осилили, украинской нет вовсе). А его члены заслуживают отдельного рассмотрения.
Священник или нет?
Как указывается в Разъяснении Св. Синода, 2 апреля 2013 г. свящ. Евгений Фрейманн был запрещен епархиальным архиереем в служении, что было подтверждено решением Св. Синода от 3 апреля 2013 г. Кстати, в этот же день митр. Христофор вышел из состава ордена. Ввиду несоблюдения запрета и создания околоцерковных структур Фрейманн был по решению Св. Синода извержен из сана 9 декабря 2013 г. В связи с пропажей церковного имущества из храма в г. Теплице на Фреймана было подано заявление в полицию.
Не мытьем так катаньем
5 сентября 2014 г. портал iDnes.cz сообщил, что Фрейманн подал документы на регистрацию двух новых структур под названиями «Чешская православная церковь» (Česká pravoslavná církev) и «Чешская ортодоксальная церковь» (Česká ortodoxní církev). Однако внимание журналистов привлекла не подача новых церквей на регистрацию, а то, что в подписных листах (законом предусмотрены подписи 300 верующих) фигурируют люди, которые ни сном, ни духом не в курсе ситуации. Сам Фрейманн подтвердил порталу факт подачи документов, но при этом обвинил ПЦЧЗС в том, что именно из-за ее вмешательства в поданные им документы попали «лишние» люди. В конце концов, минюст в регистрации отказал.
ЗГИНЬ <...>!Підняті питання актуальні.
На питання «Хто керує Церквою на його думку?» є таке питання: Хто керував фарисеями? Відомо що вони підлягали нищівній критиці Господом.
А взагалі в перших віках свого становлення церковна ієрархія без винятку була виборна. А рішення на всіх рівнях церковної структури приймалися соборно.
Щоб не занапастити Церкву (що сталося на Заході) прийдеться вернутися до традицій перших християн. Це вже на часі.
Час імперій і символів у формі спотворених, не відповідаючих ликам Божого творіння — двоголових мутантів, та безграмотної пастви, яка не мала доступу до Апостольських джерел пройшов.
Автор дивиться в майбутнє.
Повибираєм «перли», навмання
«Євангельські заповіді можливо було практично застосовувати в житті суспільств» - Заповіді Божі неможливо практично застосовувати в житті суспільства оскільки вони звернені до людини, до її духовного життя
«Церкві є чому повчитися в сучасного суспільства» - автор десь міг мабуть читати, що сучасне західне суспільство якось походить від християнства і тому не повертається сказати, що джерело має вчитися у свого творіння
«Чому світське законодавство ближче до Євангелія, ніж статут Церкви?» - світське законодавство походить від канонічного права але це явища різної природи і прорахувати віддаль від світського законодавства до Євангелія неможливо; канонічне право «перпендикулярне» до світського, причому ніде з ним не перетинається і немає навіть точок дотику; так що порівнювати їх це як порівнювати гаряче з мокрим
В продовження попереднього – Статут парафії не є нормативним актом і тому всі розмови про якісь права в парафії, про трудові відносини і про то що можна щось оскаржувати безглузді;
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
УПЦ (МП) готує ґрунт для невизнання української автокефалії іншими церквами світу