Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Олег Точинський, дурний тебе піп хрестив, пробач мене отець Олег.
Знаєш чому я так грубо висловився? Бо ти колиш українське суспільство, ти його ділиш, а це значіть продовження війни. Об"єднання церкви -це залог миру на Україні. І ти, як священик, повинен перший прагнути до миру, а значіть до єднання. А в твоїх словах - одна гордість. Не буде так як хочеш ти-бо Бог гордим противиться.
После того как в (МП) завёлся коллективный Иуда Харькоплюйский, она превратилась в живой труп, но назначенный митрополит воодушевил её подобно аппарату искусственной вентиляции лёгких. После смерти митрополита, после выхода из строя аппарата коматозник превратился в мёртвого трупа и выбор поводыря из состава коллективного Иуды - это уже выбор гроба для покойничка: либо дуб полированный, либо кедр строганный. Выбрали дуб полированный, хотя для усопшего это уже не важно - он (усопший) напоминает роланга, который отныне будет инвольтироваться из зазеркалья инфернальной Руси, совершая чревовещания, свидетелями коих в последнее время являемся: "братоубийственная гражданская война", "униаты и раскольники", "усугубляющееся насилие", "каноническое Православие", "религиозная подоплёка", "Церковь-мученица". Осталось только разрушить храм "канонического духовенства" в стиле Москва-1999 или захватить монастырь "униатами и примкнувшими к ним раскольниками" с последующим освобождением его блаженными хоругвеносцами в стиле Беслан-2004, чтобы геополиткатастрофик Кнопа "побуждаемый чувством глубокой боли и крайней обеспокоенности" мог взять реванш числа этак 19 августа за "грандиозный шухер" 1991 года.
Задача посложнее будет - как Лазаря воскресить. Если Лазарь будет проникаться божественными эманациями, то есть надежда, правда придётся немного подразложиться, понюхать ароматы "коллективного Могилы", пока коллективный Иуда Харькоплюйский не отправится на лоно Никодимово. Ежели Лазарь будет гальванизироваться из вне - не воскреснуть ему.
В Радянські часи без «благословення» оперуповноваженого по справам релігій ніхто владикою не ставав.
Я не прихильник Філарета, але мушу надати йому належне, він єдиний з бувших в МП владик, який чесно признав свою співпрацю з КГБ. Так, тоді були такі часи.
А що зробив Онуфрій?
КГБ в 1992 р. попросив показати канонічну твердість — Онуфрій проявив її. Підвернулися часи для наведення теплих стосунків з бувшими геносепартаями по КГБ, він їх наладив. А ще товариші Янукович, Бойко ... . Правда вони в розвиток інфраструктури єпархії Онуфрія внесли великий вклад. Вибудували Свято-Вознесенський чоловічий монастир «Банчени».
Геносепартаї зараз в «бегах», але вимагають з Онуфрія повернення боргів. І він як в 1992 р. став сумлінно їх відпрацьовувати канонічністю. Провів чистку проукраїнського крила, звернення-жалоби на українців понаписував.
Не довго йому бути. Історія зметне.
Януковичу також виголошували: Аксіос!
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Наслідки інформаційної війни для міжправославних відносин в Україні