Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

47372
В. Ясеневий [профіль]

Намагався подати позицію Церкви, яку вичитав.
"механічне "тараторення" не раз спостерігав особисто, коли священик читав перелік гріхів, зокрема, що вчиняли жінки, і навіть діти (хлопчики) билися в груди і виголошували: "Прости Господи". А "тароторення" індивідуальних сповідей не знаю, бо це є тайною.
Бачив, що отці сповідали до Літургії, а не під час. 
"Книга для сільських пастирів", як і всі інші є наукою Церкви, а я - останній тупак лише процитував їх, так що простіть, мені, шановний філософе. 
"
Цікаво, а Христос перед Тайною Вечерею також сповідав апостолів?" - Не знаю, не чув і ніколи про це не думав, бо в таких питаннях не розбираюся і думаю що вони не важливі для мого спасіння.Але ж мусіла бути якась наука про умови прощення гріхів? Є  ж гріхи легкі а є важкі наприклад вбивство і заздрість. вибачте пане бо не маю часу.Щиро з повагою

47371
Onufriy [профіль]

на эту публикацию ответил...целый доктор богословия о. Иоанн (Курмояров)... нигде в интернете не могу найти упоминание о том, где, как и когда оный доктор защитил свою диссертацию, и как она называется. Может, кто знает, подскажите

Егеж - це було б цікаво, - з огляду на ту єресь, яку єрепенить згаданий єпархіальний дохтур у своїх брошурках 

47369
Філософ [профіль]

Шановний, ми говоримо про Таїнство Сповіді, а не про мою філософію...
А мова йде про те яка користь від механічного "тараторення" гріхів на особистій сповіді, причому більшу половину сповідник забуде або й не згадає... і яка "користь" від цього?
Тому я ще раз говорю, якщо хтось має потребу духовної настанови від пластирі може іти до нього в поза літургічний час, але навіщо проводити цей "фарс" в часі Літургії?
"Книга для сільських пастирів" - це що нове канонічне джерело Східної Церкви?

P.S. Цікаво, а Христос перед Тайною Вечерею також сповідав апостолів?

47368
В. Ясеневий [профіль]

Філософ,
Вибачте, шановний Філософе, але ваша філософія тут ні до чого.
Читайте це.
А ось що пише з приводу нашого питання богослужбова та богословська література, в основі якої Святе Письмо і наука Церкви. В требнику читаємо: «Приводить духовний отець бажаючого сповідатися одного, а не двох чи багатьох…» У доповненні до требника «Послідовність сповіді» написано: «Після цього (після прочитання молитов – авт.) духівник залишає біля себе одного, а всім іншим велить вийти…» Про те саме йдеться в книзі «Православне сповідання віри Соборної і Апостольської Церкви Східної». Там на 113-е питання у відповіді говориться, що мусить бути «усне сповідання гріхів зосібна по одному, бо духівник не може розрішувати, коли не знає, що потрібно розрішувати і яку накласти покуту». А в книзі «Звід вказівок і заміток з питань Пастирської практики» читаємо: «І стосовно малолітніх цього не дозволяється робити, тим більше не зручно, шкідливо і незаконно сповідати разом по кілька дорослих». У «Повному Православному Енциклопедичному словнику» під словом «покаяння» читаємо: «Священик не має права сповідати кілька людей разом, навіть малолітніх». У «Посібнику для сільських Пастирів» видання Київської Духовної Семінарії написано: «Загальна сповідь або прийняття на сповідь по кілька людей одночасно – справа протизаконна: така сповідь прямо забороняється «Книгою про обов’язки Приходських пресвітерів». Як бачимо, одноособова сповідь – це просто обов’язок священика.
Прихильники ж загальної сповіді оправдуються «зручністю». Дійсно, все всім легко і просто. А ще легше і простіше сьогодні мобільним телефоном, через Інтернет листом чи навіть через когось попросити, щоб священик дав розрішення.
А ось наука великих богословів, яку обов’язково проходять у духовних школах. У догматичному богослов’ї митр. Макарія говориться: «Необхідність цього (усного сповідання) сама собою очевидна з того, що розрішати гріхи в Тайні Покаяння повинен священик, а щоб розрішити чи не розрішити які-небудь гріхи, необхідно наперед знати їх». У богослов’ї архієп. Філарета Чернігівського читаємо: «Влада, якою Спаситель облачив Свого служителя над совістю людей, як бачимо, зі слів Його, не тому, щоби тільки прощати чи не прощати грішника. Отже, служитель Божий, як винесе рішення грішнику, повинен вірним способом дізнатися про гріховний стан його, а для цього необхідно, щоб він (грішник) переповів йому діла свої з усіма обставинами, котрі тільки можуть показати стан душі його». 
Великі афонські аскети постійно наголошували на необхідності викорінення злих помислів, від яких походять гріхи і які є у всіх нас. А виявити їх можна тільки в одноособовій сповіді. 

47367
Філософ [профіль]

Цитата: Володимир М.
Але якщо вона її повністю замінює, то це дуже погано, бо обтяжена гріхами людина не позбувається їх, вони залишаються з нею. І каяник мусить мати постанову поправи. А якщо він живе в тяжкому гріху (напр., чужоложить, має дошлюбні чи одностатеві відносини, краде, затримує зарплати підлеглим і т. д.) і сам собі "прощає",
Чому не відпускаються? Ви бачили як така сповідь відбувається? Кожен вірний після сповіді підходить до священика, де він над кожним зачитує "розрішувальну молитву". Тому каянник сам собі гріхів не відпускає. "Настанову поправи..." також отримують. тому що перед загальною сопвіддю священик звертається з короткою проповіддю до людей.
Цитата: Володимир М.
то хіба може він в такому стані приступати до Причастя, а після нього і далі вести такий гріховний спосіб життя?
В якому такому стані? Ви хочете сказати, що після індивідуальної сповіді люди не ведуть гріховний спосіб життя?
Цитата: Володимир М.
І священик повинен вислухати "перелік" гріхів. Але це має бути не просто сухе і формальне перечислення гріхів, а справжнє покаяння з твердою постановою (з Божою допомогою, бо інакше неможливо) виправитися!
а для чого священику вислуховувати це перелік гріхів, що без нього Бог не буде знати?
На жаль сьогодні якраз перетворилося в сухе та формальне перелічення гріхів. Знаю випадок коли миряни просто записав свої буденні гріхи та й заучує кожного разу перед сповідю їх напмять. Також священик якщо в нього дуже багато сповідників, не всім надає "духовну настанову...", а коли сповідників більше 100 то останіх вже не дуже й слухає. Тому запитання навіщо це фарс проводити? Нехай ті що хочуть просто посповідатись ідуть до загальної сповіді, а ті хто хоче духовної настанови до індивідувальної. Тимбільше якщо у мене просто болить голова чи ще щось незначне то мені непотрібно кожного разу бігти до лікаря. Але від мирян можна вимагати що попри загальну сопвідь, вони проходили і особисту.

А загалом потрібно накінець то Сповідь розділити з Причастям бо це два різні таїнства. А то получається священик може прступати до Св. Прчистя без сповіді, а мирянам потрібно сопвідатись. За статтю дякую, почитаю її

47366
Володимир М. [профіль]

Філософ,
Якщо б "загальна" сповідь була підготовкою до особової чи особистої, то вона, звичайно, була б дуже добрим засобом і допомогою кожному каянику. Але якщо вона її повністю замінює, то це дуже погано, бо обтяжена гріхами людина не позбувається їх, вони залишаються з нею. І каяник мусить мати постанову поправи. А якщо він живе в тяжкому гріху (напр., чужоложить, має дошлюбні чи одностатеві відносини, краде, затримує зарплати підлеглим і т. д.) і сам собі "прощає", то хіба може він в такому стані приступати до Причастя, а після нього і далі вести такий гріховний спосіб життя?
На жаль, правда, що в (Римо-)Католицькій Церкві, особливо в Зах. Європі, сповідь стала рідкісним явищем. Бо часто відбувається так, як я написав вище.
Не знаю про таку практику сповіді в перші століття. Знаю, що сповідь тоді навпаки була публічною, і каяники прилюдно зізнавалися в своїх гріхах. А покуту накладали таку важку (яка часом, залежно від виду і важкості гріха, тривала багато років!), що зараз напевно ніхто з нас не зміг би відразу отримати розрішення, а скоріше через ще більше років...
Так, священик не суддя, це правда. Але як свідок і лікар він повинен вилікувати або допомогти одужати хворому! Інакше "загальна" сповідь буде не чим іншим, як загальною "лекцією" для всіх.
І священик повинен вислухати "перелік" гріхів. Але це має бути не просто сухе і формальне перечислення гріхів, а справжнє покаяння з твердою постановою (з Божою допомогою, бо інакше неможливо) виправитися!
"Загальна" сповідь може слугувати лише корисною профілактикою, але аж ніяк заміною індивідуальної сповіді.
Прочитайте, будь ласка, статтю до теми: https://nashavira.ukrlife.org/03_2010.html (або в іншому джерелі, яке можете знайти в Інтернеті).

47365
Філософ [профіль]

"До речі, дозвольте і мені запитати Вас дещо – про саму Сповідь: чому православні священики (не знаю, чи єпископи теж, а якщо ні, то чому вони це дозволяють) практикують таке неприпустиме явище як «загальна» сповідь, замість індивідуальної? Чим саме, якими канонами, якими правилами керуються такі священики? Звідки взялася така дивна практика?"

Не бачу нічого "поганого" в загальній сповіді. Здається в католицькій Месі на початку є сповідування гріхів. Це одна із перших форм сповіді. Де народ в погодженні із своєю совістю каявся у своїх гріхах. Подібним до цього є і загальна сповіді. Тим більше у православній Традиції, священик не суддя, а свідок й лікар. Тому вважаю, що можуть існувати дві практики: коли людина просто хоче покаятись, може іти до загальної сповіді. (Священику не обов'язково слухати перелік гріхів, а лише завсідчити, що конкретна особа приступила до таїнства Сповіді). А коли хоче духовної настанови нехай  іде вже до індивідуальної, де священик вислухає її як лікар.

47363
Igorock [профіль]

Адміністрація, ну ви тупі чи прикидаєтеся? Скільки можна так настирно писати "УПЦ" про РПЦ в Україні, навіть не додаючи МП?

47362
dutchak1 [профіль]

Цитата: Tim
Но нормальный человек всёже прежде думает,чем пишет три абсолютно бессвязных ниочёмных текста.


Вот и давайте, вместе, подумаем. С точки зрения человека,  у которого "выработало во мне просто здоровый(увы...) цинизм" государство вообще, и в частности наше, может законами регулировать образование и деятельность религиозных организаций? Думать можно двумя путями - как верующий со здравым смыслом или как правовед, юрист.

47361
Onufriy [профіль]

Франциск в цьому випадку ризикує залишитися сам-на-сам зі своєю наївністю

Не має значення - простець він чи шахрай. Хто б не був папою на його місці (хоча б і Н.Лебідь), то робив би те саме 
Католики опинилися у мильній бульбі фатимського пророцтва про "навернення Росії" - тепер їм доводиться щось робити для імітації його здійснення

Тим більше, що і час сприятливий - чим більший прикрут у дідуся Пу, тим дужче його тягнутиме до поліконфесійної єдності - он як на старості літ він став загравати з старообрядцями!
у випадку...вибору між католицькою церквою та російською православною Путін, певна річ, зробить ставку на РПЦ

Та ні - то РПЦ азартно поставила на сакрального гебешника!  А у самого гебешника підхід до РПЦ винятково раціональний, - вигідно для збереження себе-коханого, чи ні

А "вся повнота" РПЦ готова заради "богопоставленого" фараона на все, вони сприймуть що завгодно - аби лише воно хоч трохи смерділо месіянським святоросійством

47360
Onufriy [профіль]

Цитата: politsovet
доктор ...решил перейти на личности и назвать меня "врагом УПЦ" и "доморощенным хулителем Церкви". Поскольку в моей статье нет ничего, кроме рассмотрения двух уставов и сделанных мной выводов, получается, что для того, чтобы прослыть врагом и хулителем, достаточно вчитаться в официальные документы
 
Та десь так воно і є wink 

Хіба ж то личить благочестивій людині читати Статут РПЦ? Адже від такого душепагубного читання не довго і до того, щоб похитнутись у самій вірі православній

Вже не кажучи про віру курмоярівську 

47359
Tim [профіль]

я осилил лишь два Ваших комментария. Прошу простить грешного -третий просто ниасилил. Это просто поток слов, которые из одного предложения перетекают в другое. Потом в третье. Но когда ловишь себя на мысли:"а о чём это автор?  , то в ответ лишь видится -"очевидно, о мордобое". Либо автор сам себе противоречит, то рассуждая о законодательстве, то пренебрежительно плюётся в его сторону, либо автор просто сам не знает что нужно сказать. Чтото ну очень очень нужно сказать. Сказать, что всё и так зашибись. С любой точки зрения. Но с точки зрения верующего пусть верующие решают сами,а с точки зрения законодательства всёже государство (да-да,правовое) должно идиотов с мордобоя наказывать административно и уголовно.
И у нас,помнится, государство (ни в лице профильного министерства) ли в виде законов/постановлений КМУ ещё ни разу не входило в дискуссии о предмете веры. Наше государство ,кстати вопреки желанию отдельных недалёких индивидуумов из УПЦ, не пошлО по болгарскому пути. А вот если бы пошлО, и УПЦ была бы предоставлена полная свобода -такие бы как Вы вопили осанну государству в лице её мудрых руководителей.
то ли шизофрения то ли глупость. Но нормальный человек всёже прежде думает,чем пишет три абсолютно бессвязных ниочёмных текста.
Как говорил Кураев "я в церкви 30 лет -и убить могу". Я тоже в церкви не первый год, неофитство давным давно прошло. И то,что я видел и слышал выработало во мне просто здоровый(увы...) цинизм. И то,что Вы говорите здесь -это не глаголы чистаго сердца, просвещеннаго отвержением страстей и приятием Господа нашего, а желание заболтать тему.
И ,как было сказано выше- в УПЦ,чтобы прослыть грешником и уродом, нужно просто пытаться докопаться до истины. Это не впервой.

47358
dutchak1 [профіль]

Цитата: Tim
что написано в самой первой части устава УПЦ? (о действенности которого уже задаютсяч вопросы: "УПЦ" по нынешнему законодательству- ничто. У неё нет права юр.лица.
 

И об этом можна порассуждать. Действительно, все церкви, УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ, РКЦ по нынешнему законодательству – ничто. И это плохо. Ну, например, в этой нашей религиозной склоке. Все рубятся на праве прихода менять каноническое подчинение и никто не видит что в правовом поле это как подчинение пустому месту, уход из пустого места и такой же приход в пустое место. В начале 2000-х годов, в среде штатных религиеведов возникло шевеление, высказывались предложения поискать выход из такой ненормальной ситуации, сделать конфессии субъектами права. Но потом все затихло. Мои догадки что это произошло по причинам когда все же проявился, тотально отсутствующий,  здравый смысл и немного инстинкта самосохранения в среде штатных религиеведов. Ведь попытка ввести конфессию как юрлицо в гражданское право Украины столкнулась бы с тем, что в нашем праве юридическое лицо существует только в форме устава с учредителями т.е. в форме субъекта хозяйствования, предприятия. И если во внутреннем употреблении верующие и само гражданское право еще как-то проглотило и как-то переварило приходы как юридические лица частного права с учредителями и уставами то во внешнем употреблении мог возникнуть конфуз. Ведь пришлось бы городу и миру, христианскому миру показать существование в стране христианской церкви, учредителями которой записаны Иванов, Петров, Сидоров… Ну не будем же мы при регистрации устава показывать учредителями Исуса Христа, Апостола Андрея, князя Владимира. Ведь процедура регистрации в гражданском праве  предполагает доказывание физического существования учредителей. Можна пробовать показывать Церковь как созданную юридическими лицами-приходами но это уже будет карикатура.  Кроме того, такая регистрация могла б реанимировать остатки здравого смысла у верующих, у религиеведов, которым не достались степеня и должности. А дальше больше. Возникли б вопросы – что это за наука и что это за ученые, которые способствовали такому положению сколько лет. И пришлось бы менять гражданский кодекс, оправдываться, мол, извините, ошиблись. А что делать с учебниками, диссертациями, статьями, которые доказывали, лгали что в области свобод и прав мы впереди всех и правее всех прав и свобод и что религиозная организация может быть создана только как субъект гражданского права? Ученые степени добровольно б отдавали или принудительно? Т.е. все это оценивалось в той среде как угроза ее существованию.

Все затихарилось и ждало времени. Потом неожидано в 2008 году  решение ЕСПЧ по иску прихода к государству и которое украинская Фемида до сих пор ни переварить ни использовать не может. Потом снова тишина, война и новое обострение старых проблем…

 

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...