Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Вот еще раз убеждаюсь в лукавстве УПЦ. Митр. Онуфрий 24 мая поспешил поехать в Москву поздравить патр. Кирилла. На официальном сайте УПЦ об этом есть новость https://news.church.ua/2017/05/24/blazhennishij-mitropolit-onufrij-privitav-preds
toyatelya-ruskoji-pravoslavnoji-cerkvi-z-dnem-angela/
вот только почему то нет ни слова что кроме Онуфрия в Москве был и митр. Антоний.
Далее сообщается, что Онуфрий подарил Кириллу икону - довольно скромного вида, а о том, что Новинский, прибывший в Москву с указанными выше украинскими епископами, подарил Кириллу облачение (явно не дешевого образца) - ни слова https://www.patriarchia.ru/db/text/4903959.html
И что после сего я могу думать об УПЦ?
Приклад законопроектів № 4128 та 4511 показує малоефективність державних структур у боротьбі проти гібридного "православного" москвовірства
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
В УПЦ (МП) не верят социологическим службам, которые показывают, что верующих УПЦ КП больше
Проблема в том, что многими экспертами и журналистами сознательно преувеличивается значение данных соцопросов, которые являются лишь одной из характеристик состояния религиозной среды. В определенные периоды времени данные соцопросов могут в значительной степени зависеть от общественного мнения, а поэтому не совсем точно отражать реальную расстановку сил в православной среде. Насколько легко манипулировать общественным мнением, думаю рассказывать нет необходимости (см. работы П. Бурдье). Это все прекрасно знают украинские религиоведы, которые до 2014г. в своих исследованиях кроме соцопросов использовали еще и данные государственной статистики (количество религ. организаций, кол-во священнослужителей, монастырей, духовных учебных заведений ). Чем можно пояснить такую забывчивость? Возможно причина кроется в том, что за три года после Евромайдана и начала военно-политического конфликта на Донбассе картина по этим параметрам практически не изменилась: УПЦ (МП) по-прежнему располагает в несколько раз большим числом религиозных организаций, священнослужителей, монастырей и учебных заведений, чем УПЦ КП. К этому следует добавить тот факт, что в украинских СМИ ( особенно на нескольких телеканалах) уже теперь проводится беспрецендентная камнания психологического давления на прихожан этой церкви. Поэтому не все из них хотят публично афишировать свои церковные предпочтения, выбирая категорию «просто православный» во время проведения подобных социологических исследований. Также можно говорить о различиях в методиках проведения соцопросов, которые порой дают диаметрально противоположный результат. Таким образом, кратковременное влияние общественного мнения может значительно искажать реальную картину расстановку сил в украинском православии через использование соцопросов. Поэтому чтобы делать определенные выводы в этом вопросе обязательно следует сопоставить их с данными государственной статистики, которая значительно лучше отражает фактическое состояние дел в религиозной экономике.