Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

38567
Zhukov Dima [профіль]

Все же с Дмитрием стоит согласится, на практике мы знаем, что храмы (построенные крестообразно) посещают в основном люди верующие, силами прихожан они ухожены и охраняются от неадекватного поведения. Кто будет охранять этот символ христианства ? пост милиции круглосуточный там не поставят а что там может происходить сами догадайтесь и пьянки и графитчики и блуд не исключен с фото и видеовыкладыванием в интернет, зачем же так рисковать ?

38566
o. Oleh [профіль]

про все і ні про що no 

38565
o. Oleh [профіль]

Цитата: Юрій Чорноморець
Кто-то понял про велосипед?  Я - нет.
 
А я зрозумів. Тому хто хоче бути злим і упередженим  завжди знайдуться ті чи інші причини. Для ПЦ МП ідеєю фікс є "захоплені храми", хоча мені ніколи і ніхто не назвав такого храму, який православні збудували, а ми захопили. Брак освіти духовенства є однією з головних проблем на шляху до єднання. Тут на форумі є отці, які стали священиками, ніколи не вчившись у Духовній семінарії. Я знаю православних священиків і єпископів, які були вигнані з наших семінарій за свій духовний та інтелектуальний рівень. Як можна знайти спільну мову з людьми, яких вигнали з 1-го курсу Львівської семінаріії УГКЦ, а за 2-3 роки, ця людина є благочинним в УПЦ КП? А щодо рівня богословя у нашій Церкві, то все пізнається у порівнянні. Подивіться на освіту наших єпископів і у православних конфесіях, подивіться на освіту священиків і порівняйте. Будьте реалістом, справжні богослови не ті, що пишуть книжки (можна ж бути атеїстом і богословом одночасно), а той, хто несе слово про Бога людям. Я не применшую ваших заслуг, бо справді вас поважаю, але дійсно вважаю, що ви були б більш корисним у своїй Церкві саме, як священик, а не богослов-вчений. Все пізнається в порівнянні. Ви очікуєте від УГКЦ багато. але її успіхи сьогодні є очевидні саме на тлі процесів, які відбуваються з Православними Церквами. Я не спостерігаю у нас відтоку віруючих, навпаки, кількісно і якісно моя Церква міцніє щодня. 17-18 серпня в Києві це стане зрозуміло для всіх.

38564
Юрій Чорноморець [профіль]

Чи змінилося щось за кілька років нового понтифікату в УГКЦ?
https://theology.in.ua/ua/bp/discussions/theme/44339
БЛАЖЕНІШИЙ ЛЮБОМИР (ГУЗАР). МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО НАШЕ БОГОСЛОВ’Я СТОЇТЬ НА ДУЖЕ СЛАБКОМУ РІВНІ.
13 вересня 2011, 16:18 | Актуальна тема | 1 |   | Код для блогу |  | 

— Ваше Блаженство, є також частка української молоді, яка цікавиться богослов’ям, в тому числі богослов’ям як фахом. Що, на Вашу думку, можуть запропонувати сучасні українські богослови, які навчаються чи вже закінчили навчання, Україні, суспільству? Чи в нас твориться богословська думка, яка знову ж таки 70 років не творилась?

— Я Вам дам відповідь, яка є не дуже гарна і приємна. Отже, скільки у нас є людей, які закінчили богословські студії на вищому, академічному рівні? Чи то було в Римі, в Бельгії, в Англії чи ще десь. А з другого боку, скільки богословських творів з’явилось за останні десять років? Та й маєте відповідь. Мені здається, що наше богослов’я стоїть на дуже слабкому рівні. Є багато талановитих людей, які мали нагоду вчитися, але виглядає, що вони дуже ліниві або дуже налякані. Проте чого тут боятися, то є наука. Не треба боятися. Раз вони до того готувалися, то мають працювати і бути творчими богословами.

Я маю докторат із богослов’я, але ніколи не вважав себе богословом. Чому? Бо я не писав, не творив, не студіював професійно богослов’я. Я був душпастирем, десь якісь послання написав. А це люди, які кажуть, що вони є богословами, вони мають магістерки, ліценціати і докторати, і Бог зна що. А де результати вашої праці? Я не бачу. Підрахуйте, то було б цікаво. Гадаю, що не одному з нас Ви відкрили б очі на нашу дійсність. Ми маємо Український католицький університет, який старається виховати, посилає за кордон, у дуже престижні університети, де вони можуть не одного доброго навчитися. Але чомусь неможливо запалити наших богословів. А без здорового богослов’я далеко не зайдемо. Тому мені від цього прикро.

Я був би мило заскочений, якби Ви мене переконали, що кожен, хто захистив вищі богословські студії, за останні п’ять років написав одну солідну книжку

Я був би мило заскочений, якби Ви мене переконали, що кожен, хто захистив вищі богословські студії, за останні п’ять років написав одну солідну книжку, не принагідну статтю в парафіяльному бюлетені, а солідну книгу. Таку книгу, на яку хтось зреагував, а вже навіть, може, хтось цитує. Зробіть таке дослідження. То дуже важливо. Багато хто їде на богослов’я. І є такі сфери богослов’я, які наші студенти просто-таки бояться взяти в руки. Приміром, біблістика. Скільки в нас є спеціалістів зі Святого Письма? Спеціалістів, а не тих, що навчилися читати і писати щось таке маленьке. Скільки є в нас спеціалістів із догматичного богослов’я? Скільки в нас пишуть справді солідні праці про літургійне богослов’я? Щиро Вам скажу, я не є задоволений тим, що до мене доходить; однак застерігаюся, може, я є не належно проінформований.

— А чи Церква готова приймати богословів? Чи є для них робочі місця в Церкві? Вони можуть викладати в УКУ, в інших навчальних закладах. А далі? Чи вони можуть працювати в церковній структурі?

— А чого вони не йшли тоді в бізнес? Ніхто не змушував їх у богослов’я йти. Вони самі його вибрали.

Я впевнений, що богослов може мати будь-яку працю. Але ми маємо тільки п’ять семінарій та університет. Я не кажу, що в нас є тисячі богословів. Однак якби кожен з тих професорів, що в семінаріях, написав солідну книжку. Що йому перешкоджає? Вони мають обов’язок, якщо вони хочуть називатися богословами.

Тим паче, що ми боролися, щоби богослов’я було визнано в державі як наукова дисципліна. Її визнали, хоча, може, й не стовідсотково, як би мало бути, але все ж таки. Тому в нас повинна бути ріка богословських книжок, адже є величезна потреба в нашій богословській думці. Я не кажу про переклади. Багато перекладів є, і деякі з них надзвичайно добрі, але що з того. А де наше богослов’я? Де наша творчість богословська?

Джерело: РІСУ 

38562
Юрій Чорноморець [профіль]

Кто-то понял про велосипед? 
Я - нет.
Все более туманно и все более стремно...
Риторика в общем понятная, но вот если разбирать каждую частность - все довольно странно.
Если п. Святослав против строительства храмов и за направление всех средств на Евангелизацию и дружбу конфессий, то очень простой вопрос: а что тут конкретно сделано?
Социальная неделя? А какая от нее польза?
Богословский диалог? Но для этого надо иметь богословие - а его поддержки нет. И богословие УГКЦ завядает как и не родившись и кризис больше уже скрыть невозможно.
Сотрудничество во ВРЦиРО и прочее? Это все хорошо. Но там 95% - процесс, 5% результат, из этого результата -п оловина польза, половина вред.
Нужна систематическая работа. Готово ею УГКЦ заниматься - как интелектуальный и европейский и толерантный лидер? Ничего не видно.
В общем, все это пока разговоры.
Если бы все было осуществлено в УГКЦ из того, что говорит красиво п. Святослав, или хотя бы 20% из того что он говорит было реальностью, а бы признал право критиковать (намеками и прямо) других, другие Церкви.
А так - все это странная критика.
"Мы ничего не делаем потому что православные заняты храмостроительством и возвращением храмов"? Странно, неужели никто из православных ни разу ничего не предлагал делать в рамках тех или иных проектов? Предлагали. ЧТо ж было в ответ? Ничего. Все заняты - раздают интеревью какие православные не такие как надо. winked  
Честно говоря - я с громадной симпатией и к УГКЦ и п. Святославу лично.
Но мое даже терпение уже заканчивается.
и обидно не за нулевой уровень православно-католического сотрудничества в этой стране
Обидно за УГКЦ, за несоизмеримую пропасть между тем что есть и может быть, между тем что есть и как должно быть.
Ну мы православные связаны по рукам и ногам - традициямм, бабушками, расколами, боязнью нового.
А Вы такие классные и отличные.
Почему ничего дальше разговоров и показных проектов?

38561
o. Oleh [профіль]

Цитата: Andriy Tolstoy
Бо в їхньому розумі досі живе уява, що вони Церква, а православні унтерменшени, нез'єдинені, чи якась ахінея вигадана педофілами у Ватикані.
 
А покажіть приклад того, як ви вмієте каятися! Наприклад, ви кажете про педофілів у Ватикані. Назвіть імя принаймні одного. Я кілька разів вас ловив на брехні. Пригадуєте, коли йшлося про захоплені греко-католиками їхні храми,я просив назвати принаймні 1 такий храм. А коли ви говорили про експансію католицизму на схід, я просив назвати прізвище однієї людини, яка була православною, а стала католичкою, або коли ви казали про наших священиків, які за гроші святяться і отримують парафії. я також просив назвати принаймні ОДНЕ імя такого. У відповідь ЗАВЖДИ мовчанка. Тому, або дайте відповіді на мої запитання, або покайтеся у порушенні заповіді "Не свідчи ложно..." Ну що, поїхали!

38560
Zhukov Dima [профіль]

Кто как только не изьясняет сказаное Владимиром в свою пользу, может Шевчук прес0 -с секретарюм УПЦ устроится. wink

38559
Cactus [профіль]

Damian,
Канонізація святих помісними Церквами - це була загальна практика Сходу і Заходу в першому тисячолітті. Першим святим, якого канонізував Рим, був єпископ Ульріх Ауґсбурзький, який жив у 10-му ст. і був канонізований папою у 993 р., а офіційно монополія Риму на канонізацію закріпилася аж у 17-му ст.  Так що тут нема чого котити бочку на православних.
Централізація має також негативний бік, тому що у Ватикані кожна помісна католицька Церква має своє лоббі, яке може працювати проти іншої помісної Церкви. Наприклад, загальновідомим є те, що польське лоббі не допускало беатифікації А. Шептицького. До того ж, "ретельність" процесів спричиняє великі кошти, що також на практиці виливається в дискрімініацію бідних Церков. 
Я не згідний із Вами, що канонізація Йосафата не була ідеологічною. Для того, щоб зрозуміти її ідеологічність, досить взяти до уваги те, наскільки загострилися були відносини між Католицькою Церквою і Православним Сходом підчас понтифікату Пія ІХ. Йосафат був канонізований як символ ідеології уніатизму - "запрошення" цього папи православним, "повернутися" до Католицької Церкви. 
Щодо царя-батюшки, то тут я краще помовчав би, бо у католиків є аналог - блаженний Карл І, останній австрійський імператор, який будучи полководцем у Першій Світовій Війні, був задіяний у тому, що італійців-католиків труїли газом - чистий політ-блаженний, беатифікований за ініціативою австро-угорських монархістів.  

38558
Damian [профіль]

Цитата: Andriy Tolstoy
Правда очі коле, тому й циркуль.
  Не так коле, як дивує невігластво.

38557
Damian [профіль]

Цитата: Andriy Tolstoy
Я чомусь не сумнівався, Кактусе, що ви згадаєте Йосафата Кунцевича. Але є велика відмінність, між самозахистом мешканців Вітебська перед насильникок Йосафатом і катуванням свмч. Афанасія Берестейського, який на відміну від Кунцевича католиків не вбивав, з храмів не виганяв і наругу над святинями не чинив.
  Канонізація святого Йосафата була дуже скурпульозною справою. Не важко кому є то цікаво знайти матеріали. Цей процес радикально відрізняється від ідеологічних канонізацій, які робляться тяп-ляп в Православній Церкві. ого варта одна канонізація Сагайдачного в Самборі. З канонізаційними процесами то взагалі цікава штука, кожна окрема Церква може визнавати на свій погляд людей святими. Не має Вселенського виміру в тому всьому. Але позиція Церков поважається і святі автоматично стають зразками для всіх, от і вийде КП з ізоляції і царя-батюшку буде шанувати:)

38556
Andriy Tolstoy [профіль]

Цитата: Cactus
аятися треба всім, бо й православні вбивали католиків - надіюся, що про священномученика Йосафата, в якого також нетлінні мощі, Ви вже чули ?

 

Я чомусь не сумнівався, Кактусе, що ви згадаєте Йосафата Кунцевича. Але є велика відмінність, між самозахистом мешканців Вітебська перед насильникок Йосафатом і катуванням свмч. Афанасія Берестейського, який на відміну від Кунцевича католиків не вбивав, з храмів не виганяв і наругу над святинями не чинив.

 

За Константинополь може папа і вибачився, але багатовікову криваву експансію католицизму на схід, зокрема в Україну жодним словом. А навпаки підтримував унію, яка наплодила праволавофобів на кшталт о.Олега. Який замість того, щоб каятися в гріхах свої Церкви паскудить всіх, хто йому не догодив коментарями.

 

Отже, поки рана злочинів не буде зцілена покаянням жодного справжнього об'єднання на відбудеться. буде лише зовнішнє політичне шоу спільних молебгів і конференцій. а глибинна рана не залікується, і при першій можливості даміани, волки, олеги будуть поливати брудом усе православне. Бо в їхньому розумі досі живе уява, що вони Церква, а православні унтерменшени, нез'єдинені, чи якась ахінея вигадана педофілами у Ватикані.

38555
Cactus [профіль]

Andriy Tolstoy,
Каятися треба всім, бо й православні вбивали католиків - надіюся, що про священномученика Йосафата, в якого також нетлінні мощі, Ви вже чули ? Ось в УГКЦ Сталін забрав наші храми, а наші православні брати, зокрема з УПЦ КП, віддавати їх щось не поспішають. 
Папа Іван Павло ІІ вибачався також перед православними, зокрема підчас його візиту до Греції він вибачився за взяття Константинополя.  
Може, Ви цього й не знаєте, але Католицька Церква постійно як може захищає християн усіх конфесій  у цілому світі, зокрема через нунціїв Ватикану. 
Жодного обгрунтування, жодної богословської думки, одна жовч, ненависть, презирство

Це Ви самі про себе, точніше не скажеш.  

38554
o. Oleh [профіль]

Юрій Чорноморець,
А я не знаю людини серед православних, яка б була "православнішою" за нього.

38553
o. Oleh [профіль]

Andriy Tolstoy,
Мужчина, яке ви маєте відношення до православної смерті? Яке відношення мають греко-католики до вашого святого, якого вбили поляки? У вас <...> манія щодо УГКЦ. <...>

відредаговано
адмін

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...