Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Моторошне фото, автор христологічної єресі Ватикан, оскільки саме нечестивий Папа поставив замість Христа в центр свою недологу персону. Саме він проголосив, що має в церкві владу, яку насправді має лише один Христос. Тому і наслідки не забарилися.
Кожен другий педофіл, кожен третій корупціонер, і напевно всі гоміки. І вважають себе апостольською столицею. А купка провокаторів ганьбить українців за те, що вони до того вертепу розбійників не хочуть їхати і головному над збоченцями пантофлю цілувати.
o. Oleh
Про що ти тут пишеш? УПЦ КП проходить природний шлях до визнання автокефалії, який пройшли більшість помісних православних церков світу.
Політичне визнання чи невизнання є явищем тимчасовим і повний нуль з точки зору духовної, оскільки жодного канону УПЦ КП не порушила (якщо порушила, прошу нарешті назвати, але ж канони це темний ліс для випускника семінарії УГКЦ. Буде добре, якщо катехізм Шпіраго хтось в дитинстві прочитає, і буде знати як Бібіля має на вигляд))).
Отже, УПЦ КП повністю відповідає вимогам до Помісної Православної Церкви. Ваші уніатські семінарії, краще б трохи вчили історію Церкви, а не вливали в голови довірливих греко-католиків папські єресі та ліберальні псевдоцінності. А то потім ось такі безграмотні, як Ви о. Олег, отці, пишуть дурниці в коментарях.
Щодо Берестейської Унії та її наслідків, то дітям краще не читати. Приєднали українську Церкву до педофільського та гомосексуального Ватикану, і ще й пишаються цим. Запустили в Україну лукавих польськиїх єзуїтів і не червоніють. Єпископи, щоб позакривали на них карні справи за страшні злочини, або дали їм землиці та рабів, пішли на поводу у католицького фанатика польського короля і зрадили свій народ.
ЩОДО УНІЇ. Перед тим як лізти в православну еклесіологію і повчати хто канонічний, а хто ні, окрім того, що почитайте канони, якщо вони у вас є, і не забувайте, що належите до релігійного співтовариства, яке перебуває під анафемою.
"Свята Божа Східна Церква велить нам і цьому Собору, що митрополит Михаїл та поіменовані з ним владики (зрадники, які підписали унію з папою) були позбавлені архієрейського достоїнства і служіння всякого духовного сану". Саме ці слова проголосив у 1596 році в Бересті на засіданні православного Собору екзарх Константинопольського патріарха Никифор.
Жоден православний собор чи навіть синод ніколи не скасовував цієї анафеми, яка на відміну від московських політичних, справді мала підстави в канонах. Тому, повторюю вам, що перед тим, як докоряти УПЦ КП, краще покайтеся у тому, що перебуваєте в єретичному співтоваристві, над яким тяжіє анафема Собору.
Я також так колись вважав - доки не зайнявся цією темою глибше. Тепер я так не вважаю, бо зрозумів, що правильно зрозуміти інтенцію ватиканських догматів можна тільки беручи до уваги цілу еклезіологію Католицької Церкви, в якій папство хоча є і суттєвим, але далеко не ізольованим топосом.
Автентична інтерпретація ватиканських догматів вимагає їхнього розгляду як продовження, а не заперечення попереднього еклезіологічного розвитку Західної Церкви, а цей ціле тисячоліття відбувався спільно з Східною Церквою, хоча й мав свої особливості. Згідно з "герменевтикою спадковості", про котру часто говорить папа Бенедикт, єдино правильне розуміння ватиканських догматів - це таке, котре не суперечить цій спільній еклезіологічній традиції Православної і Католицької Церков.
По-перше, непомильною є тільки ціла Церква, і з огляду на це ми маємо справу зовсім не з догматом у значенні вчення Семи Вселенських Соборів, а радше з помісним теологуменом, суть якого є правильною, однак словесне вираження недосконалим. А по-друге - Святий Дух завжди є сильнішим від людської недосконалості, а тому безвихідних ситуацій не буває.
Ні. І це ясно заявив ніхто інший, як колишній папа Бенедикт XVI. Анафеми Першого Ватиканського Собору не мають жодного відношення до Православної Церкви.
Поняття непомильності, а тим більше святості Церкви є значно об'ємнішим, ніж ватиканські догмати. До святості вони навряд чи мають якесь відношення, а от непомильні рішення пап "екс катедра" є тільки одним із виразів непомильності Церкви, при цьому ще й екстраординарним - папи користувалися цим правом тільки один-єдиний раз від часів проголошення догмату, а саме при проголошенні вчення про Внебовзяття Богородиці. Згідно з католицьким віровченням, постійно непомильною є ціла Церква, тому що нею керує Святий Дух, котрий є онтологічною причиною непомильності Церкви, діючи не лише інколи через папу, а постійно через учительство Церкви - цілий єпископат начолі з папою, котрий особливо проявляється напр. на Вселенських Соборах. Католицька догматика містить також вчення про sensus fidelium - розуміння віровчення сукупністю вірян чи "соборний ум" Церкви, котрий також є непомильним.
Це таке обширне питання, про яке можна дискутувати вічно. Ключова проблема в тому, що своїм (на мій погляд не об"єктивним) рішенням католики надали статус догматів, щоб максимально затвердити їх авторитет і силу, а тепер вийшов "колапс" в якому під загрозою поняття Непомильності та Святості Церкви!
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
УГКЦ в контексті діалогу з УПЦ