Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Приведене Вами пояснення показує роль єпископів, їхні права, але не знімає питання - чи готові католики відмовитися від повної і найвищої влади папи у всій Вселенській Церкві (тобто всі Предстоятелі Помісних Церков юрисдикційно підпорядковуються папі, нехай навіть і мають свої права і повноваження)??? Навіть Вселенський Патріарх такої влади в Православній Церкві немає, є лише першість честі (диптиху) і лише в таких категоріях і можна говорити про чиюсь першість.
АРХМ АВВАКУМ,
Ви завжди так благодушно говорите про представників інших гілок християнства і не тільки, а до православних з КП ставитеся з явною неприязню. Класичний "МП-шний синдром".
Не треба було язичникам провокацією займатися і перед святкуванням річниці Хрещення Русі свого чортяку встановлювати.
Хоча правоохоронці поспішили. Треба було залишити до 28 липня, а тоді Хресним Ходом повторити події 1025 літньої давності і за прикладом князя Володимира знову скинути боввана до Дніпра.
І де ті протестувальники, які негодують щодо Десятинного провулку. Чому не валять ідола, бо той встановлений без довзолу? Можливо вони якраз з-поміж тих, хто перуна встановлював?
От скажіть, як можна витлумачити цей текст інакше, ніж він написаний "чорним по білому" - "полную или высшую власть юрисдикции во Вселенской Церкви не только в делах, которые относятся к вере и нравам, но даже и в тех, которые относятся к дисциплине и управлению в Церкви, распространенной во всем мире; или что он имеет только важнейшие части, но не всю полноту этой высшей власти..." Як тільки просто переклавши українською сказати, що папа володіє повною і найвищою владою у Вселенській Церкві в усіх сферах??? Сам текст складений так, що й натяку на "мінімалізм" немає! Відмінити це католики можуть? - думаю ні, бо тоді буде "ефект доміно". А прийняти це православні теж ніяк не можуть. Власне владика про це і сказав - " Проте Київський Патріархат, за його словами, не може прийняти догмат про першість Папи для православних, а тому "ми повинні спілкуватися, вести діалог, але поки не можемо говорити про близьку єдність католицької та православної Церков".
Cactus,
З першим абзацом практично згідний. Я власне те саме й говорив. Документи спільної комісії не мають тієї ваги щоб засвідчувати позицією усієї Православної Церкви. Українська Церква не проти діалогу, але є певні принципові моменти, від яких не можна відійти.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
УГКЦ в контексті діалогу з УПЦ
Що стосується тематики статті, то вона більше аналітична, а не фантастична.
З приводу титулу кардинала предстоятеля УГКЦ: нагадаю, що цей титул дозволяв Блаженнішому Любомиру Гузару, розглядатися як потенційний кандидат на "Папське крісло". Саме тому не потрібно применшувати його значення.
Що стосується періоду екзилії, то сам термін вказує на те, що мова йде про становище церкви поза межами України. В підтвердження зазначеного в статті, достатньо врахувати ті факти, що вірні УГКЦ, наприклад в Італії, ставали прихожанами Римо-Католицької церкви, в тих приходах де служили священники вихідці з України.
З іншого боку приходи УГКЦ в США, були більш про-православними. Такі тенденції мали місце в тому числі, завдяки трудам Алексія Товта (1854- 1909 рр.) колишнього священника УГКЦ, який разом з великою кількістю вірних УГКЦ перейшов в православ'я, чим і спричинив таке наближення двох церков. Мали місце звичайно ж і інші причини, однак для їх детельного розгляду коментарю не вистачить.
Щиро вдячний Всім за перегляд та коментарі.