Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Я власне просив "мінімалістичне" тлумачення п.3. Те, що Ви говорите про необхідність дослідження діянь соборів безперечно правильно, але радше як допоміжний матеріал у розумінні як саме і чому прийняли те чи інше рішення. Проте ключове значення і "дієву силу" має власне сама постанова. Це, якщо хочете "екстракт" і головне тлумачення з даного питання, яке має віровчительну і догматично-канонічну вагу. Навішо "тлумаченню" ще одне тлумачення ("мінімалістичне") -мені незрозуміло. Зрештою, на мій погляд, там усе цілком зрозуміло, чітко і однозначно вказано. Та якщо у Вас є таке "мінімалістичне" тлумачення, з цікавістю почитаю.
В РКЦ складне завдання - легітимізувати крадіжку чужих земель. Ясно що ненависть поляків до українців є наслідком діяльності римо-католицької церкви, що всупереч волі папи була опанована поляками і діяла як інструмент здійснення та закріплення польської етнічної агресії на чужих землях.
Крадіжка, як злочинна дія, без сумніву, рефлексується сумлінням, і для його нейтралізації потрбіно застосовувати особливі засоби "освячення".
Головним завданням при "освяченні крадіжки" є побудова системи етичного контрасту між тим хто здійснює крадіжку та тим хто страждає від неї.
Значення крадіжки зростає відносно того наскільки великим є значення того хто страждає від неї, і навпаки. Тому виглядає логічним всіляко применшувати значення обкраденого.
Але у випадку із "освяченням" цього недостатньо.
Для заспокоєння голосу сумління, крадіжку потрібно ввести у сферу граничних етичних категорій Добра і Зла, адже тільки в такій системі можливе її освячення - крадіжка чогось у Зла (наприклад душі) є добром.
Саме в такій системі, польська етнічна агресія використовувала християнську віру.
Українців та українство на рівні сприйняття, потрібно було витіснити у сферу Зла, чим і займалась РКЦ протягом багатьох століть, судячи із заяви Мокшицького займається далі.
Ви звісно помилитися не можете пане Кактусе, бо у вашому релігійному співтоваристві на "непомильність" мода. Так Ви праві богослов'я православної Церкви христологічне, а католицька Церква внесла у це вчення єресь. Отже, сповідує не православну христологію, а христологічну єресь.
Кажеш, що не знайомі, а хамиш щоразу, так нібито я з тобою коров пас. Негаразди є в кожній Помісній Церкві. Але найбільший негаразд це уніатська Церква, яка плодить подібних до тебе попів, що за гроші покупляли собі свячення і парафії, і вміють лише бруд лити на опонентів, без жодного доводу.
Не твоє, хлопче, діло, кого і коли Господь кличе до священства. Спочатку залиши єретичне співтовариство, стань християнином, а потім починай з мікроскопом до порядних людей чіплятися у Церкві Христовій.
І нарешті ми ні в найменшому не відділяємо папу від згоди Церкви, за умови, що ця згода, незалежно від того є вона попередньою чи слідуючою – не ставиться як передумова. ..."
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Патріарший намісник УПЦ КП митрополит Епіфаній: «Ми закладаємо механізм для об’єднання з УПЦ МП»
Тлумачення догматів Католицької Церкви - це прерогатива виключно самої Католицької Церкви. Я намагався пояснити Вам, що в Католицькій Церкві поміж догматиками-фахівцями панує таке розуміння догматів про папство, яке суперечить поширеному поміж православними хибному абсолютистському уявленню про їхнє значення, і що саме це "мінімалістське" тлумачення є первісним і автентичним католицьким віровченням. Ви ж намагаєтеся переконати мене в тому, що Ваше тлумачення католицьких догматів є істинним, а тлумачення католицьких догматиків є неправильним. Що ж, якщо Ви хочете бути "католицькішим від папи", то це - Ваша справа. Ви не перший, хто вважає, що краще розуміє католицькі догмати, ніж їхні безпосередні творці, думки й цитати яких я наводив.