Яка біда? Але одна дуже суттєва помилка пане Кактус у вашому дописі, Патріарх Філарет, якраз оминає граблі екуменізму, на які активно наступають кирили та алфеєви. Та й з ким єднатися? Католицька Церква перетворилася на соціально-політичну інституцію, до того ж єретичну. Патріарху Кирилу це довподоби, йому багато чого довподоби, за це перед Богом і відповість. Але навіть у нього не йде мова про екуменізм, як об'єднання Церков. Йде чистої води політика, яка лишень приводить в замішання православний народ. Бо замість того, щоб навчати людей слову істини отруюють православний народ, в першу чергу своїм прикладом, коли в супереч канонам церкви їздять на поклон до понтифіка. Приклад Никодима Ротова нічого їх не навчив.

 

Православна Церква в Україні єдина з Христом, їй відступницькі престоли у <...> Ватикані непотрібні. Чого там можна навчитися педофілії, корупції, модернізму, лібералізму, всеєресі екуменізму та синкретизму, і так далі і тому піодібне..?

Після Другого Ватиканського Собору навіть видимості "апостольського престолу" там не залишилося, не кажучи вже про сам престол, який зрікся апостольської віри понад тисячу років тому.

 

відредаговано

адмін

Во дают!!!  

Очередная попытка русских, уже более изощренная, влезть к нам, украинцам, в братья.
Попытка соединить несоединимое. 360 лет не хватило им что бы это понять. Русские никогда нам своими не были и не будут. Русский Мор это очередная Вавилонская башня, как и Римская империя, СССР. Будет разрушен.
>>А коль Русь приняла Крещение от Святой Единицы, то может ли она быть разорвана? Рваное целое на части – мертво.
С историей у интервьюируемого, как отмечали предыдущие комментаторы, не очень... Когда наши предки в Киеве крестились - на месте нынешней Москвы жабы квакали. Погуглите Олег Леусенко Недоношенные самозванцы. Там фотография центра Москвы:-)))

Cactus,
А хіба мало того, що він зараз є президентом екуменічних студій УКУ, чи щось змінилося? Це і є та людина, яка формує майбутніх "екуменерів". Чи не він несе відповідальність за те, про що ви так ратуєте?

o. Oleh,

А можете назвати фахівців з екуменізму у інших християнських конфесіях на Україні?

Не можу, напевно їх поки що немає. В УПЦ КП я таких не бачу зовсім, і тому в них екуменізм - це також хронічні граблі, на які постійно наступає навіть патріарх Філарет. А в УПЦ МП принаймні офіційне керівництво намагається бути коректним, хоча я й там нікого не бачу. 

А можете поіменно назвати 1-2 прізвища персоналій, які на вашу думку пожвавили б екуменічний діалог з нашого боку? 

Принаймні, в УГКЦ є такий фахівець світового рівня, як о. д-р Іван Дацько. На мою думку, керівництво Церкви дуже недооцінює його інтелектуальний рівень і його потенціал для українського екуменізму.

Ціль благородна... Та в наших умовах розквіту гоніння за момоною і відсутності законодавчих, духовних та моральних запобіжників хто забезпечить гарантії збереження життя бідних, простих людей які опиняться на лікарняному ліжку ??? Чи в усіх випадках медицина (її носії) будуть боротись до кінця за життя цих пацієнтів, а не за власне бажання наживи за кошти і на користь "володарів та князів" світу цього ???

Andriy Tolstoy,
І в таких людей ваш предстоятель просить підтвердити дійсність хрещень у своїй Церкві! Це ж неподобство! Де ваш відкритий лист до нього, де гнівні листи вірних УПЦКП до ПФ про те, що він був присутній на інтронізації Блаженнішого Святослава? А може ви там один такий?  

2Толстой
<...> ...Вас то хто визнае "православним"??? Навiть духовнi нащадки призначенцiв турецького султана,якi донедавна лобзали шкарбан муслу,вас не рахують навiть хрещеним.Так що чия б мукала..
 А всi проблеми Украiни,за останнi 400рокiв,якраз i йдуть вiд недалеких"православних" деятелей.Починаючи з рабства(ви його називаете "крепостным правом") i закiнчуючи большевизмом. 
   Ви ненавидите Вселнську Церкву не тому,що такий православний,ви ii ненавидите як бастард ненавидить законного нащадка.<...> .

відредаговано
адмін

 
А можете назвати фахівців з екуменізму у інших християнських конфесіях на Україні? Те що наші фахівці вас називають "великою дитиною", ще не говорить про те, що вони не є фахівцями.
Навчання в Німеччині не пройшло для вас безслідно. А можете поіменно назвати 1-2 прізвища персоналій, які на вашу думку пожвавили б екуменічний діалог з нашого боку? 

Найголовніше є те, щоб Церкви сповідуючи і проповідуючи вчення Христове дбали про спасіння душ людських... Тоді і розбіжності зникнуть і єдність буде у Христі, і в питанні державотворення...
Бо стільки багато розмов, історичних оповідань, виправдань, пояснень, поклоніння чужоземцям та їх інституціям (в тому рахунку і церковним), а любові у Христі і духовно-національного (родинного) братства (єднання) між українцями і їх Церквами століттями не має...
Хоча в контексті даної статті-огляді, в ім'я єдності у Христі та духовно-національного єднання українців, УГКЦ та МГКЄ мали б швидше всього прийняти участь у спільних заходах разом із православними щодо відзначення в Україні 1025-річчя Володимирового хрещення (утвердження християнства на Русі-Україні як державної релігії). А далі вже можна на науковому рівні продовжити дискусію щодо тих чи інших традицій які впроваджувались чи насаджувались в Україні та на її різних територіальних частинах (розділених серед сусідніх держав).

 
Звичайно, ще й у єдності з Апостольським Престолом!
 

прот.Сергій,
поясніть мені "дураку", що ви цим доказуєте, я перечитав 2 рази, але так і не зрозумів, що це доказує вину Ватикана у подіях 1839 року. Або знайдіть щось більш аргументоване, або скажіть всім вголос те, що про вас і так давно знають. Визнання в собі проблеми це і є шлях до зцілення. А щодо слова "дурак", то крім книжок про уніятів, читайте інколи Святе Письмо, де Христос каже кого і як не можна називати. Ви християнин?

Stromboli,

Ви мені нагадали розповідь одного професора, який розповідав наступний випадок: один селянин взяв із церкви додому гостію та поклав її на горищі, де зберігав сіно, з наступним обгрунтуваанням "Тепер мені не грозить удар блискавки, бо Бог не такий дурний, щоб вбивати самого себе." Якби Христа було так легко вбити, то ми були б дуже нещасними, маючи такого Бога. Євхаристія - це прославлене Христове Тіло, а не Христос перед розп'яттям, якого можна було вбити. До речі, Христа вбили не євреї, а римляни - Христос був засуджений на смерть римським урядовцем, і то на типово римську смерть, на яку зазвичай засуджували тих євреїв, що боролися проти римського панування. 
Andriy Tolstoy,

кримінальні злочинці в рясах намагалися втекти від відповідальності

 = тодішні українські й білоруські православні єпископи. І не соромно Вам обзивати так православних владик ?

князь Володимир. Він хоч визнається святим в УГКЦ - офіційно???

Практично всі святі Православної Церкви доунійного періоду визнані в УГКЦ офіційно - можете подивитися в "уніатський" церковний календар, якщо не вірите. До речі, наш Блаженніший Святослав є особливим шанувальником нашого рівноапостольного князя-хрестителя - тут для Вас відповідний лінк:  https://www.ugcc.org.ua/1901.0.html
 

 
<...>
"В 1840 г. при посредничестве австр. канцлера фон Меттерниха начались переговоры между Россией и Папским престолом. 1 марта 1841 г. Григорий XVI утвердил назначенного имп. Николаем I в 1839 г. еп. Игнатия Павловского архиепископом Могилёвским, митрополитом римско-католич. церквей в России. В том же году папа сообщил Николаю I о согласии принудить к отречению конфликтовавшего с рус. правительством и арестованного в 1840 г. Подляшского еп. Яна Гутковского. Желая воспрепятствовать наметившемуся сближению между Российской империей и Римом, польские круги оказывали на Григорий XVI влияние при помощи папского архивиста пресв. А. Тейнера и иезуита пресв. А. Секки, имевших непосредственный доступ к папе. Основываясь на составленном Тейнером сборнике документов о положении католич. Церкви в России и Польше (опубл. под назв. Vicissitudes de l'Église catholique des deux rites en Pologne et en Russie. P., 1843), 22 июля 1842 г. в аллокуции «Haerentem diu» Григорий XVI обвинил российское правительство во враждебных действиях против польских католиков. В окт. того же года российское правительство выступило с протестом, отметив, что речь папы на заседании коллегии кардиналов вызвала новые беспорядки, прикрываемые религ. мотивами. В ответ со стороны гос. секретаря кард. ЛуиджиЛамбрускини последовали извинения и заявление Римской курии, что она надеется на продолжение переговоров с Россией.

16 марта 1843 г. Г. обратился к имп. Николаю I с посланием, в к-ром упоминал о стараниях Папского престола в деле воспитания российских и польск. католиков послушными подданными императора. В ответном послании папе от 11 июля Николай I перечислил совершенные им в отношении католич. Церкви в России деяния и подчеркнул, что репрессивные меры против польск. католиков имеют политический характер и не затрагивают их религ. убеждений. Переговоры России с Римом продолжились, с июля 1843 г. с рус. стороны их вел А. П. Бутенёв, его деятельность была положительно воспринята Римской курией. Российское правительство пошло на ряд уступок, в т. ч. касавшихся процедуры избрания кандидата на католич. епископские кафедры в Российской империи.

Осенью 1845 г., во время поездки на о-в Сицилию, имп. Николай I выразил желание посетить Рим и встретиться с папой. Накануне встречи Г. с императором в нояб. 1845 г. мон. орденавоскресенцев А. Еловицкий привез в Рим некую Макрину Мечиславскую, выдававшую себя за игумению униатского василианского мон-ря в Минске и рассказавшую о жестоких истязаниях со стороны рус. властей и лично еп. Иосифа (Семашко), к-рый якобы избил ее за отказ принять Православие. История Мечиславской вызвала широкий резонанс в европ. обществе (в англ. парламент был подан запрос о религ. преследованиях в Российской империи, во Франции Мечиславскую принимали как мученицу за веру). 5 нояб. Г. дал аудиенцию Мечиславской и Еловицкому, поручив организовать комиссию по факту гонений на католиков в России. В янв. 1846 г. российское правительство на основании проведенного расследования опровергло факт существования жен. василианского мон-ря в Минске; впосл. историк иезуит Я. Урбан доказал, что Мечиславская была самозванкой (Urban J. Makryna Mieczysawska w wietle prawdy. Kraków, 1923), действовавшей по указке представителей польск. политических кругов.

Несмотря на прием, оказанный в Риме Мечиславской, 13 и 17 дек. 1845 г. состоялись 2 личные встречи Николая I с Г. Император обратил внимание папы на действия польск. эмиграции, препятствовавшей налаживанию отношений России с Римом, и на недопустимость участия польск. католич. духовенства в революционно-освободительной борьбе. Со своей стороны Г. подтвердил неизменность позиции Папского престола по польск. вопросу, но указал на законодательные ограничения деятельности католич. Церкви в Российской империи и на необходимость усиления контроля со стороны Папского престола над католич. Церковью в России.

После отъезда Николая I в Риме в течение месяца проводились переговоры между рус. канцлером К. В. Нессельроде и гос. секретарем кард. Л. Ламбрускини, итогом к-рых стала договоренность о подготовке конкордата между Россией и Папским престолом, заключенного в 1847 г. при преемнике Г., папе Римском Пии IX.

 

відредаговано

адмін