Що є вченням Католицької Церкви, визначає сама Католицька Церква. І далеко не все вчення Католицької Церкви міститься у текстах Вселенських соборів. У всякому разі Ви визнали, що в неординарних ситуація Церква має право діяти неординарно і тому зовсім не піддана свавіллю папи, а це головне. Вчення собору стосується нормальної ситуації, а про неординарні ситуації собор не може приймати рішень, бо невідомо, якими вони ще можуть бути.
Другий Ватиканський собор цитувати не варто, бо він тільки повторив вчення про примат Першого Ватиканського собору. А тому, якщо Ви хочете дійсно знати, що саме цей собор мав на увазі, то раджу Вам читати акти цього собору, бо вони відображають ту інтенцію, яку автори догмату про непомильність пов'язували з ним, тобто правдиве значення догмату - той контекст, у якому він має своє автентичне трактування. 
Напр. виступ єпископа Бріксенського Ґассера від імені Депутації Віри: "Цим ми ніяк не відділяємо папу від від його досконалого, впорядкованого зв’язку з Церквою. ... бо римському понтифікові непомильність дана не в формі надхнення чи одкровення, а навпаки в формі підтримки. Тому папа мусить і в здійсненні свого уряду та відповідно до серйозності ситуації застосувати всі придатні засоби, щоб у належний спосіб перевірити істину та сформулювати її з усією точністю; цими засобами є собори, але також поради єпископів, кардиналів, богословів і так далі..."

Кактусе, та й католики не розуміють вашої логіки, бо вона лукава. Ви намагаєтеся виправдати те, чого не можна виправдати - єресі. Я розумію, що ця єресь (догмат про непомильність) найбільша перешкода до екуменізму, але шлях її подолання, це зречення її, а не нове трактування. Якби ви це не пояснювали, догмат про непомильність звучить так, що Папа в питаннях віри та моралі, екскатедра,непомильний. Кого він репрезентує, що про це думають екуменісти, католики, православні, догмат не цікавить. Він є, і діє. Тому, якщо завтра Папа захоче проголосити нове вчення віри, новий догмат, то може це зробити безперешкодно, і ніхто... ніхто не зможе йому заперечити. Захоче порадиться для виду, захоче не порадиться, але може його проголосити навіть без помісного Синоду, не те, що Вселенського Собору. А ми ж знаємо, що навіть деякі "Вселенські Собори" проголошували помилково єресі, які Повнотою Церкви прийняті не були, а тут, такий унікальний чоловік - папа - знає і виражає волю Повноти Церкви...(( Після цього його зможуть лише виправдовувати, що він це зробив, не від себе, а від Бога, як виразник думки всієї Церкви. Що за глупість? Що за самовпевненість, Що за непослідовність?

Звичайно, якщо б у папи повністю поїхав дах, і він почавби проглошувати догмат про віру в хто зна що, то для того, щоб зберегти Церкву єпископи вдалися б до неординарних дій, скинули б такого безумця з престолу. Подібне вже не раз було, коли у вас по три-чотири папи нараз царювали. Але це було б всупереч вченню Церкви, бо згідно нього Папа володіє повною та універсальною владою в Церкві.

Наведіть мені вчення Другого Ватиканського собору, де єпископи можуть по своїй волі звільнити Папу чи заперечити йому, коли він екс-катедра проглошуватиме новий догмат віри... Тільки не трактовку, а безпосередні постанови Собору з цього питання, будь-ласка.

Звісно, що палку він перегнув: уже і покищо православних в Галичині не вбивають, але недавня історія робить заяву цього священика досить правдоподібною в очах російської громадськості. В пам'яті свіжі погроми, насильство та свавілля перестроїчних часів. Не так давно було. І замість того, щоб покаятися в цьому всьому, уніати або мовчать, у кращому випадку, а  в гіршому, заперечують очевидне. Є й чесні, вони визнають злодіяння уніатів, але виправдовують їх Львівським Собором 1946 року, мовляв, кгбісти тоді нас щемили, а тепер ми тими ж методами і вам віддячимо, хоча вам, це кому? Тим же галичанам, які не хочуть коритися папі. Тут, чомусь нація понад усе в уніатів не спрацьовує. Тобто, коли треба запудрити мозги, то вони кричать, що ми українці, і треба жити в мирі, а коли відчувають силу та безкарність, забувають, що ми українці, і гноблять усіх, хто з ними не згідний, незалежно від того українці чи ні. Доказ цьому погроми православних єпархій в Галичині в часи перестройки, з мовчазного благословіння "святого" Івана Павла ІІ.

Існує ще одна проблема, це МП. Тобто, викривлене сергіанством православ'я, яке зробило Галичині ведмежу послугу, бо з одного боку галичани повернулися до віри батьеків, а зі ншого відбувалося це під контролем НКВД. Тому відповідальність за розбрат в Галичині несе також і сергіанська ієрархія МП. І сьогодні подібні шовіністичні попи з МП, лише шкодитимуть, справі православ'я в Україні. Але ті часи минули, і галичани вже здебільшого розуміють, що православ'я Гундяєва і Православ'я Святих отців різниться між собою.

Клікуша.