Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

36647
murzin [профіль]

"Мировоззрения, основывающиеся на рационализме, сталкиваются с внутренней проблемой, так как полагаются только на предпосылки, рожденные внутри самой же системы. В такой парадигме сама система определяет, что будет считаться доказательством, а что нет. Резонным становится вопрос, а разве может чья-то конечная позиция доминировать и почему не признается ценность других возможных «фактов»? "

Вот почему Ван Тиль был прав. Исходная предпосылка христианина: Бог есть Истина и источник истины вне нас, высший авторитет для нас, определяющий, что есть добро и зло, что есть истина. Исходная предпосылка бунтующего грешника: мы своим НЕЗАВИСИМЫМ от Бога разумом будем сами определять истину. Вот против какого рационализма необходимо выступать. Ответ - не всеядность и не открытость к любым идеям, а всеобъемлющее подчинение Богу и Христу во всех аспектах жизни, включая разумную апологетику. Философствуя, живем ли мы в полном подчинении и любви к Богу и ближнему? От этого зависит успех нашей апологетики.

36646
Cactus [профіль]

Andriy Tolstoy,
Для Вас Православ'я - це лефевризм без папи, тому Ви постійно покликаєтеся на Лефевра. Насправді для Лефевра, так само як і для його теперішніх послідовників, православні були тільки "схизматиками" - розкольниками, які повинні повернутися в лоно єдиноспасаючої Римської Церкви, що Ви постійно замовчуєте.
Ви постійно підсуваєте католикам вірування, від яких вони відхрещуються. Ось напр. Ви стверджуєте про якесь міфічне
 
наділення римського єпископа безумовною непомильністю та абсолютною владою в Церкві

 Насправді папа не має ні безумовної непомильності, ані тим більше абсолютної влади в Католицькій Церкві. Адже непомильність римського єпископа обмежується чіткими УМОВАМИ - ними є форма, зміст і рамки його висловів. Також влада Христового намісника за своєю суттю є СЛУЖІННЯМ, як і всяка інша церковна влада. Ви очевидно не розумієте самої суті церковної влади, яка полягає не в пануванні, а в наслідуванні Христа, який "прийшов, щоб служити, а не щоб Йому служили".  

36645
Arixen [профіль]

Все действительно так, если бы только это дошло туда, где отреагируют. Ректора бедного гнобят вообще постоянно, те же дежурные преподаватели рассказывают как ему жить. А семинаристы есть "свои" так сказать, и " не очень свои " вот так и живем..!
Самое страшное, что все об этом знают и  НЕ ТОЛЬКО ОБ ЭТОМ!!!! НО МОЛЧАТ... 

36644
Andriy Tolstoy [профіль]

o. Oleh, у вас велика проблема, бо більшість також залишилася поза ковчегом Ноя. Не плутайте політичну систему демократії з церковними питаннями. Я розумію, що для католика, в якого на місці Бога вже 1000 років сидить "Його намісник" все вирішується і визнається людьми. Євангеліє, Творіння Отців, постанови Вселенських соборів (справжніх) та їхні принципи не залежать від того чи визнає їх більшість. більішсть визнає одностатеві шлюби у Франції, і що? Завтра, можливо, зазомбована або проплачена більшість визнає блудницю утворену екуменістами на псевдоправославному соборі. То й що? А Лефевра Іван Павло вигнав. Відлучив. Бо налякався.  

36643
o. Oleh [профіль]

Andriy Tolstoy,
Ви справді думаєте, що Лефевр є ближче до Православної Церкви ніж теперішній папа? І хто вам сказав, що Лефевра вигнали? Він сам пішов, не погоджуючись з рішеннями більшості. Після кожного великого церковного собору, де вирішувалися ключові питання віри, хтось відходив. Це є нормально. Він себе вважає католиком так само, як ви себе православними. Проблема в тому, що більшість католиків у світі, його таким не вважає, так як і вас більшість православного світу. 

36642
Andriy Tolstoy [профіль]

Цитата: Тарас УГКЦ
маєте конкретні приклади? 

 

Прикладів є багато. Якщо Вам справді цікаво, а католику це мабуть не може бути нецікаво, то я раджу прочитати Вам книгу, власне, католика Архієпископа Марселя Леферва "Вони зрадили Його", російською "Они предали Его". Книга є в електронному вигляді в інтернеті, а також друкованому.

 

У ній арх. Лефевр наводить детально, з цитатами енциклік Пап, дособорових і післясоборових, приклади кричущих суперечностей (назва книги ообрана такою не марно) у вченні Римських понтифіків.

 

 



Цитата: Cactus
А тому нещасний Лефевр просто помилявся. Він не зміг відрізнити суттєвих речей, у яких Церква не помиляється, від несуттєвих, у яких можуть помилятися також папи. 

 

Безумовно Лефевр нещасний, бо фактично наблизився в багатьох поняттях до православної еклезіології, залишаючись ортодоксальним католиком, такий шпагат, що можна зв'язки порвати.

 

Він побачив наслідки хибного наділення римського єпископа безумовною непомильністю та абсолютною владою в Церкві, і при цьому цю ж непомильність і владу відстоював. Це непросто. Для нього був один вихід, повернутися до вчення Вселенських Соборів та православної еклезіології, у цьому він знайшов би відповіді на всі болючі запитання, які забрав з собою у вічність.

36641
Cactus [профіль]

Andriy Tolstoy,
Енцикліки папи не є автоматично висловами "ex cathedra", а тому папи теоретично можуть у них і помилятися. До того ж багато енциклік навіть не тематизують віру і мораль Церкви, а тому вони також можуть містити помилки - наприклад, якщо тематизується політика. Але автентично інтерпретувати вчення Церкви може тільки сама Церква, також через свого главу - папу. А тому нещасний Лефевр просто помилявся. Він не зміг відрізнити суттєвих речей, у яких Церква не помиляється, від несуттєвих, у яких можуть помилятися також папи. 

36640
Тарас УГКЦ [профіль]

Цитата: Andriy Tolstoy
Якщо багато фундаментальних речей, які папи засуджували у своїх енцикліках до Другого Ватиканського Собору, на самому Соборі і після нього іншими папами в нових енцикліках схвалюються.
 

маєте конкретні приклади? 

36639
Andriy Tolstoy [профіль]

Cactus,
Цитата: Cactus
Якщо не вказав, значить їх не було. 

 

Як не було? Якщо багато фундаментальних речей, які папи засуджували у своїх енцикліках до Другого Ватиканського Собору, на самому Соборі і після нього іншими папами в нових енцикліках схвалюються. Не можуть бути правими одночасно ті, що кажуть про одне і теж саме повністю протилежні думки, коли одні і ті ж самі принципи чи поняття, один папа називає злом, заблудженням та небезпекою, а інший дорогою любові та єдності, повернутим до людини обличчям церкви, чи щось в такому дусі.


Архієпископ Марсель Лефевр вказав на це Папі, і де він? Вигнали. Тому, де- факто, енцикліки також носять догматичний характер в РКЦ (і в УГКЦ як складовій частині РКЦ).



36638
Cactus [профіль]

Andriy Tolstoy,
Якщо не вказав, значить їх не було. 

36637
Andriy Tolstoy [профіль]

Хоч хтось, колись із ієрархії вказав папі на помилку в його енцикліці?

36636
adminos [профіль]

Цитата: Igorock
Де тут є релігійна складова новини?
перепрошуємо, додали два останніх абзаца:
Напомним, что Ленинский коммунистический союз молодежи Украины (ЛКСМУ) долгое время возглавлял депутат Евгений Царьков, являющийся "православным коммунистом"... В настоящее время Евгений Царьков руководит Международным союзом комсомольских организаций — Всесоюзным ленинским коммунистическим союзом молодежи (МСКО-ВЛКСМ) (ВЛКСМ), куда входит и ЛКСМ Украины.

36635
Igorock [профіль]

дуже мудре звернення. Тон звідчить про духовну зрілість тих, то його писав і підписав

36633
Тарас УГКЦ [профіль]

"...папські енцикліки (які разом з догматом про непомильність папи мають догматичний характер)..."

В католицтві папські енцикліки не стоять на рівні з догмами. Це віроучительні пастирські документи, але не визначено, що вони є непомильні. 

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...