Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
з вашими доводами важко не погодитися.
Про вставку.
Вставка ілюструє характеристику складного періоду в історії Київської митрополії. Перенесення резиденції не відбулося просто так. Митрополити старанно обмірковували своє земне буття, яке виявилося ціннішим за проповідувані ідеали.
Галицьке князівство для них було не по плечу — потрібно було боротися за існування. Тому митрополити вибрали глухомань, щоб убезпечити собі комфортне життя і абсолютну владу. Ціна власного благополуччя — пожертвування в майбутньому частки пастви (унія) і попрання канонів. Зате спадкоємці митрополитів, кров’ю і анафемами утримували і утримують «чистоту канонічності», будучи самі народжені в духовній не чистоті, і знаючи про неї.
Константинополь це розумів, але за винагороду закривав очі, та лукаво не оставляв оригінальних документів що засвідчували його причетність до «благословенного» беззаконня.
Але, на превеликий жаль перших і других, в історії осталися підтверджені факти контактів князівств з Константинополем, після яких відбувалися дивні речі в життю Київської митрополії.
Наступником митрополита Київського і всієї Русі Максима став митрополит Петро<!--[if supportFields]> CITATION Заполнитель22 \l 1058 [24]<!--[if supportFields]>.
Історично склалося так, що в 1305 році помер перший митрополит, новоствореної Галицької кафедри, Нифонт. Також в цьому ж році, митрополит Київської кафедри Максим, теж відійшов до Бога.
Галицько-Волинський князь Юрій Львович (король Юрію І), разом з галицькими єпископами, послали до Константинопольського патріарха ігумена Петра Ратенського, з домаганням на заняття Галицької кафедри. А великий князь Тверський, направив ігумена Геронтія до Константинополя, для становлення його на митрополита Київської кафедри.
Кандидати прибули одночасно, але через наполегливі вимоги князів з півночі скасувати новостворену Галицьку кафедру, винесення рішення, про затвердження кандидатів митрополитами на кафедри, затяглося на декілька років. Врешті-решт, в Царграді, імператор Андроник II і Константинопольський патріарх Афанасій, задовольнили вимоги північної частини Русі і скасували Галицьку кафедру через об’єднання її з Київською, а ігумена Петра Ратенського затвердили митрополитом Київським і всієї Русі. Призначення Петра було компенсацією королю Юрію І за втрату Галицької кафедри.
Митрополит Петро заступив на Київську кафедру в 1308 р., а в наступному 1309 р., Петро переїхав у резиденцію свого попередника – митрополита Максима, яка була у Володимирі на Клязьмі.
В 1325 році митрополит Петро переніс свою резиденцію в Москву. Це сталося по запрошенню Івана Калити, який на той час став московським князем. Петро підтримував з Калитою добрі стосунки і був його духовником.
Чергове перенесення резиденції в інше князівство, не впливало на зміну назви самої кафедри. Перейменування кафедри було не простою справою, потрібно було погодження Собору, благословення Константинопольського Патріарха, та указ імператора. Тому Петро Ратенський продовжував титулуватися як і його попередники – митрополитом Київським і всієї Русі.
Митрополит Петро помер 21 грудня 1326 року, був похований у Москві в недобудованому Успенському
Повний текст: https://bogoslov-club.org.ua/?p=5143
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Церковные итоги года: пике авторитета Моспатриархии и непризнание КП
какая ещё аналитика? зачем? и так было видно, что люди за бабло панагии получили. некоторых держат на коротком поводке, при себе(увеличив под два десятка викариат киевской митрополии...чтобы в раскол не пошли или люди на вилы не подняли), некоторых отправили в поля.
а вот когда БМВ уже отходил,стал прекрасно ясен расклад сил - и Сашу поддерживать было некомильфо. Власть государственная весьма аморфна(Вы же сами говорите, что якобы ни президент ни СБУ не помогли выбрать нужного,для Саши, предстоятеля--ну так вот это лучшее свидетельство того, что СБУ ничем таким вообще не занималось, да и президенту не дыо этого. в истории ещё не было случая, чтобы при полном контроле и заинтересованности госвласти епископат выбрал "не того"). БМВ ушёл,ео синод остался прежним,расклад сил ясен. всё. дальше можно аналитику не проводить.