Архімандрит Кирило (Говорун), доктор філософських наук, професор Університетського коледжа Стокгольма

Однією з головних сил, що рухали еволюцію церковних структур, була необхідність здійснення суду над ієрархами та кліриками. Амплітуда еволюційного розвитку у цьому питанні була дуже широкою: від виключно місцевого рівня, коли спочатку суд здійснювали лише ієрархи з сусідніх містечок, до рівня універсального, коли право приймати апеляції звідусіль було згодом надано двом давнім катедрам: Римській і Константинопольській.

Небезпроблемна, але досить стала і, головне, прийнята церковним загалом традиція судочинства зараз увійшла у зону турбулентності. Суверенність як ідея-фікс путінського режиму вплинула і на практику церковних заборон у Московському патріархаті. Який віднедавна почав послідовно застосовувати принцип суверенності у питаннях покарання своїх кліриків та ієрархів. Очільник цього патріархату засвоїв собі виключне право вирішувати, які покарання є канонічними, а які ні. Так, наприклад, позбавлення сану бувшого і теперішнього «екзархів» у Африці Леоніда Горбачова і Костянтина Островського Александрійським патріархатом він вважає таким самим недійсним, як і заборони з боку УПЦ щодо кліриків, які перейшли у безпосереднє підпорядкування РПЦ. При цьому інші заборони з боку УПЦ щодо кліриків, які співслужать з ПЦУ чи Вселенським патріархатом, або переходять до ПЦУ, в РПЦ вважають дійсними. Ба більше, саме Москва й спонукає УПЦ до таких заборон, які є одним зі свідчень, що канонічна залежність УПЦ від РПЦ триває.

«Суверенізація» РПЦ є тотальною, що означає й її унезалежнення від канонічної традиції Православʼя. Сама традиція тепер визначається уявленнями про неї з боку патріарха Кирила. І ці уявлення є великою загрозою для чистоти Православʼя у наш час. Хоча УПЦ цим, здається, не сильно переймається. Її пуризм працює лише в одну сторону – проти світового Православʼя. Через що ця церква, зокрема, була в авангарді спротиву Всеправославному собору. Але зрада підкралася з іншого боку – волюнтаристської інтерпретації Православʼя очільником РПЦ. Як і у випадку з анексією своїх єпархій, так і у випадку дуже сумнівної ортодоксії, що проповідується з Москви, УПЦ воліє заплющувати очі.

Між тим, відбувається стрімка девальвація не лише заборон та їх скасувань, але й самих церковних структур, які продуціюють ці «канонічні акти» із швидкістю «скаженого принтера». Ці структури релятивізуються, незважаючи на те, що їх головним мотивом є максимальне збереження власного авторитету. Виходить точно за Євангелієм: «Бо хто хоче душу свою спасти, погубить її» (Лк 9:24).

Теги: