Заступник голови ВЗЦЗ УПЦ протоієрей Миколай Данилевич: УГКЦ має на Почаївську лавру не більше прав, ніж УПЦ на собор Святого Юра у ЛьвовіЗаступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української Православної Церкви (Московський Патріархат) протоієрей Миколай Данилевич прокоментував «Православ’ю в Україні» висловлювання греко-католицьких монахів-василіан щодо їх претензій на Свято-Успенську Почаївську лавру.

«Почаївська Лавра була заснована біля 1240 року як православний монастир, яким вона є й досі. За більш ніж 770 років свого існування лише біля 110 років (1721 – 1831 рр.) Лавра перебувала в руках греко-католиків. Однак, це аж ніяк не є підставою для греко-католиків вважати цю святиню своєю. Так, був такий історичний період. Але і сьогоднішній греко-католицький собор Святого Юра у Львові з 1946 по 1990 року також належав Православній Церкві. Більше того, як відомо з історичних джерел, на Святоюрській горі на місці теперішнього головного кафедрального собору УГКЦ ще з князівських часів знаходився православний храм , який був перебудований за часів правління сина князя Данила Галицького Лева. Цей храм також перебудовувався ще в XIV і XV століттях як православний, адже греко-католиків як таких тоді ще не існувало. Храм Святого Георгія (або Святого Юра) належав православним щонайменше до 1584 року, тобто з часу заснування протягом років 300, після чого він переходив з рук в руки, аж поки не став уніатським з підписанням Берестейської унії у 1596 році, після чого аж у XVIII столітті був перебудований у сучасному вигляді. І такі періоди в історії були, але ж ми сьогодні не заявляємо про свої претензії на цей храм, як це роблять греко-католики», - розповідає протоієрей Миколай Данилевич.

Відносно просвітницької діяльності Почаївської лаври в XIX столітті, то, за словами отця Миколая, «вона була не менш плідною, аніж в уніатський період. Лаврська типографія друкувала як духовно-просвітницьку, так і богослужбову літературу. Ще до цих пір на багатьох православних парафіях Західної України служать по богослужбових книгах, виданих дореволюційною друкарнею Почаївської Лаври. І Свято-Троїцький собор Лаври був збудований також православними в 1906-1912 роках при митрополиті Антонії (Храповицькому)».

Щодо подій 1991 року й можливості переходу Почаївської лаври до лона УГКЦ, як про це стверджують ченці-василіани, заступник голови ВЗЦЗ УПЦ розповів наступне: «Я навчався в Почаївській духовній семінарії, куди поступив в 1994 році. Я застав багатьох монахів, які жили й служили в Лаврі ще в радянський період і завдяки яким Лавра стала єдиною такого масштабу святинею, що не закривалася протягом всього того безбожного періоду. І хіба такі відважні ченці, які не побоялись радянської імперії й вистояли, яких кадебісти, в буквальному значенні цього слова, викидали з келій, і які вперто не залишали Лаври, могли побоятись якогось ГКЧП, щоб залишити Лавру греко-католикам, як вони самі про це говорять? Вибачте, але це неправда! І всі ці вищезгадані заяви є безпідставними й аргументи дуже слабкими. Почаївська лавра з історичної і юридичної точки належить своєму законному власнику – Українській Православній Церкві», - резюмував представник Відділу зовнішніх церковних зв’язків.

Отець Миколай також висловив стурбованість тим, що останнім часом зросла кількість безпідставних претензій з боку УГКЦ на православні храми й святині. Окрім ситуації з Почаївською лаврою, отець Миколай загадав і про Десятинний храм, про «користування» яким, за умови допуску до участі у відбудові, просив у своєму листі до голови КМДА Попова О. П. глава УГКЦ Святослав Шевчук. «Такі заяви з боку греко-католиків викликають у нас, щонайменше, здивування. Конфесія, яка більше ніж на півтисячі років молодша за православний Десятинний храм претендує на «користування» ним? Це звучить, м’яко кажучи, дивно. Всяке порівняння є недосконалим, але це звучить приблизно так само, якби Українська Православна Церква заявила про свої претензії на «користування» собором святого Петра в Римі», - сказав протоієрей Миколай Данилевич.

Теги: