Нещодавно зареєстрованим у Верховній Раді України урядовим законопроектом № 10625 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони дитинства" пропонується внести зміни до Цивільного та Сімейного кодексів України, які передбачають призначення дитині-сироті або дитині, позбавленій батьківського піклування, опікуна чи піклувальника, в першу чергу, з числа осіб, які перебувають з підопічним в сімейних, родинних відносинах. А от особам, які не перебувають в сімейних або родинних відносинах з підопічним, надається право звернутися до суду із заявою про призначення її опікуном над малолітньою дитиною чи піклувальником над неповнолітньою дитиною, інформує "Україна без сиріт".


На думку Руслана Малюти, президента Альянсу «Україна без сиріт», ця зміна може створити перепони на шляху до того, щоб деякі діти потрапили в сім’ї. 

Руслан Малюта: «Доволі часто дітей беруть під опіку люди, які знають цих дітей досить близько, мають з ними чудові дружні стосунки, але не мають з ними родинних стосунків.  З прийняттям запропонованих змін зробити це стане важче і, я не виключаю, що через це деякі діти, які могли б мати сім’ю, на жаль, туди не потраплять. На сьогодні, опіка є найбільш поширеною формою влаштування дітей-сиріт, а це понад 62 000 дітей, тому, мені не дуже зрозуміла логіка такого кроку.» 

Законопроект також передбачає, що опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування за рішенням суду суперечить інтересам дитини.

Також цим законопроектом вносяться корективи щодо будинків сімейного типу, а саме - загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу на момент його створення не повинна перевищувати десяти осіб, включаючи рідних (усиновлених) дітей. До загальної кількості дітей не враховуються діти, які народилися після створення дитячого будинку сімейного типу (Ст. 256-5 ЦСКУ).

«В цілому, в цьому є певний зміст, оскільки подружжю справитись з великою кількістю дітей дуже складно, - коментує Руслан Малюта, - але на мою думку потрібно окремо оцінювати спроможність кожного подружжя. Рішення щодо кількості дітей у дитячому будинку сімейного типу мають прийматися з урахуванням індивідуальних особливостей. Іншими словами, є подружжя які можуть ефективно доглядати і більше ніж за 10 дітьми, а є ті, для кого і 7 буде забагато. Також виникає питання, чому ми обмежуємо кількість дітей в ДБСТ, але при цьому немає жодних обмежень щодо кількості дітей, які знаходяться під опікою однієї особи? Варто відмовитись від певної фрагментарності, і збалансовано підходити до всіх сімейних форм виховання дітей, враховуючи при цьому інтереси дитини і спроможність батьків.»

Водночас цей законопроект надає можливість благодійним та громадським організаціям створювати центри соціально-психологічної реабілітації дітей. Але при цьому фінансування пропонується здійснювати виключно за рахунок коштів засновників.

 Руслан Малюта: «Ця норма закону несе певний позитив, адже йде мова про легалізацію діяльності таких установ. Хочу зазначити, що в Україні працює більше 60 центрів реабілітації дітей. З іншого боку, мені незрозуміло, чому законом передбачається фінансування таких закладів тільки за рахунок їх засновників. В усіх розвинутих країнах існує практика, коли держава замовляє подібні послуги у неурядових організацій, які, як правило, справляються з подібними завданнями набагато ефективніше, ніж державні структури. Моделлю, до якої ми маємо прагнути, є заклади та програми, що реалізуються недержавними організаціями, а фінансуються як з державного бюджету, так і коштами благодійників. Тоді гроші насправді будуть «ходити» за дитиною і, я сподіваюся, приходити в ті місця, де їй нададуть найбільш якісну допомогу.»

За посиланням можна більш детально ознайомитись зі змістом законопроекту: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=43741 (дивитись Проект Закону та порівняльну таблицю)

Теги: