Серед спікерів цього разу були Анатолій Ахутін, Олександр Філоненко, Антон Дробович, Дар’я Зіборова, Лариса Гармаш, Олександр Пустовіт та Ганна Гуменюк. Психологічний блок проводила психологиня Дар’я Сапегіна і трененр Олег Рощіпкін. Ігор Михайлишин, доброволець батальйону «Донбас», розповідав свою історію війни, боротьби, полону, героїзму та життя після війни.
Теми, що порушувалися, стосувалися етики, моралі, людяності, культури пам’яті, героїзації, гідності, колективної травми, людяності та розлюднення, етосу та культури, критичного мислення, особистої та колективної відповідальності, визнання провини та прощення, складних питань війни, декомунізації, інтеграції, профілактики вигорання, філософії кіно, європейських моделей світосприйняття, стародавніх релігій, державного устрою, екзистенційного вакууму, віри, стосунків з Богом та багато іншого.
«В наш час багато хто говорить про мир та миробудування. Часто цими поняттями маніпулюють і знецінюють їх, використовуючи для своїх не дуже чистих цілей. Мир – дуже складний процес, в якому, як показує досвід, недостатньо просто односторонньо перестати стріляти. В нашій країні триває війна. Більш за все ми бажаємо нашій країні миру, але не будь-якою ціною. Ми не можемо досягти миру, поки Росія не припинить свою агресію. Але ми можемо вже зараз об’єднуватися всередині країни, прислухатися один до одного, думати про спільне благо, планувати та розбудовувати країну, зранену, але живу. Все починається з нашого мислення, з ідей в нашій голові та з нашого серця. Тому насамперед так важливо працювати з розумом і душею, щоб мати розумне серце та гострий розум, щоб вміти розрізняти добро і зло в самому їх зародку», - говорить директор БФ «Карітас-Київ» о. Роман Сиротич.
Студенти ділилися враженнями, говорили, що школа навчила людяності та поваги, дала зрозуміти, що кожен громадянин має нести відповідальність за свою країну, показала причинно-наслідкові зв'язки, відкрила нове розуміння спільноти, дружби, любові та християнських цінностей.
«Школа – це такий собі маяк посеред життєвої бурі. Раз на пів року учасники приїжджають і звіряють свій життєвий курс. Кожна людина може проаналізувати і щиро собі відповісти, куди прямує. Це важливо. Бо серед марноти, турбот, роботи, постійних страшних новин, легко збитися з курсу, легко загубитися в життєвому морі, заплутатися та впасти у відчай. Ми бачимо, як Бог особливо діє в цей час. Таке враження, що Він дуже лагідно направляє кожного на вірний шлях, – шлях, який дарує радість, красу, сенс і відповідальність бути Людиною. Бо кожен з нас бажає, щоб його життя не було змарноване, кожна людина хоче залишити гарний слід. Ми цьому вчимося разом зі студентами та спікерами. На школі нема жодної людини, котра б потрапила туди випадково. Всі дуже цікаві та неповторні, кожен – цілий Всесвіт, який залюбки ділиться своїми відкриттями. Для мене найцінніше – це спостерігати, як з'являться вогник надії в очах, як змінюється спілкування і люди, раніше чужі, стають близькими та рідними. Школа – це особлива атмосфера, наповнена любов'ю. І, як і любов, її не можна описати, її можна лише пережити. Ми безмежно дякуємо нашим спікерам, що щедро майже цілодобово ділилися скарбами своєї мудрості, вчили гідності, людяності, відповідальності, доброті та поваги на власному прикладі», - підсумовує Яна Рожнятовська, координатор проєкту «Долаючи розломи в громадах «Карітас-Київ».
Теги:
dutchak1 написал: