Книга рекомендована до друку вченою радою Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України.
Перший том книги виходив у 2018 році під егідою Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУ та УПЦ КП.
Книги не виходили у паперовому вигляді, а існують лише в електронному варіанті.
В анотації книги говориться:
"У першому томі репрезентовано широкий спектр питань, пов’язаних з проблематикою православно-католицьких відносин, а конче з їх полемічною претензійністю, унійними інтенціями та церковними заходами, що були спрямовані на їхню реалізацію в житті Русі-України доберестейського періоду. Контроверзійні за своєю глибинною сутністю, вони оперті на багату джерельну базу, смислові концентри якої становили основні пункти православно-католицьких суперечностей. Розкрито, що за віки богословського огранення, доктринальністю й узасадненням яких зазвичай опікувалися речники Риму І, Риму ІІ та Риму ІІІ, блок полемічних питань православно-католицького віднесення склався на певну типологію конфесійного мислення. Розглянуті на різних рівнях помісної, регіональної та загальнохристиянської дотичності, а також із наголошенням віронавчальних специфікацій, константні значущості православно-католицького дискурсу переконливо засвідчили ту міру конфесійної самодостатності, без якої не уявлялося можливим скільки-небудь всебічно, повно й адекватно збагнути природу полемічного збудника, як і онтологію унійних пертурбацій, на тлі яких не раз то розгортатиметься, то вщухатиме національно неповторна та по-богословськи специфічна драма православно-католицьких поборювань. Хоча виснуваним аж ніяк не заперечується, що імперативний характер міжконфесійних з’ясувань був вільним від прямого чи ж опосередкованого впливу позацерковних факторів, чим, власне, і було зумовлено істотне розширення контекстуального горизонту дослідження з урахуванням міждержавних, етноментальних, суспільно-політичних та культурно-ідеологічних чинників включно. Наголошується, що, попри щиру відданість церковному ідеалу християнської єдності з боку носіїв примирливої свідомості, унія як виклик, а полеміка як її богословське мотто, зазвичай ставили своїх прибічників та заперечників по різні сторони конфесійних барикад. Тим самим крива міжконфесійної конфронтації нерідко стрімко зростала і зводила нанівець ревні об’єднавчі зусилля. Так, зрештою, триває і дотепер, коли історична практика втілення в життя унійних заохочень синонімізується з негативно навантаженим поняттям уніатизму, а доцільність існування християнських Церков унійної традиції ставиться її опонентами під сумнів. В цьому сенсі ідеальність дослідницького цілепокладання ґрунтувалася на щирому бажанні автора прислужитися якомога кращому вирозумленню всіх зацікавлених читачів на спасенній важливості проблем, які вагою своєї значущості спричинили остаточний розкол християнської Церкви (1054 р.), а з перегодом стали спонукою до неодноразових спроб привернення єдності як у вселенському, так і в помісному форматах.
Другий том книги, що її становить розширений перелік джерел і літератури з православно-католицької проблематики, покликаний задовольняти духовно-інтелектуальні запити всіх охочих, особливо початкуючих дослідників або ж тих, чиї кращі напрацювання з нами обраної царини знання іще попереду.
Теги:
dutchak1 написал: