Перше видання побачило світ у 2015 році обмеженим накладом. Оскільки панотець і цехмайстер Київського кобзарського цеху Микола Будник останні десять років свого життя (1991—2001) прожив в Ірпені, то коштом місцевої міськради та голови Інвестиційної ради міста Володимира Карплюка книгу Михайла Хая перевидано півтисячним накладом.
Захід став вшануванням пам’яті Миколи Будника. Про роль цієї непересічної особистості у відродженні кобзарства говорили етномузиколог Михайло Хай, нинішній цехмайстер Київського кобзарського цеху, кандидат історичних наук Микола Товкайло та ін. Презентацію благословив настоятель Ірпінської парафії церкви святої мучениці Параскеви П’ятниці Православної церкви України о. Олексій.
Народний артист України Тарас Компаніченко зазначив, що життя Миколи Петровича обірвалося надто рано (він не дожив трохи більше півмісяця до свого 48-ліття). На його думку, нині становище України знову схоже на трагічні минулі часи, Україна знову бореться проти московського агресора. Тарас Компаніченко виконав осучаснений варіант давньої пісні з цієї теми.
У концерті також узяли участь Михайло Хай, Микола Товкайло, заслужений артист України Тарас Силенко, кандидат архітектури, викладач Харківського університету Назар Божинський, піонер дельтапланеризму Сергій Вовченко і київський бандурист Ждан.
Назар Божинський подарував бібліотеці рукопис кобзарського самовчителя «Так сказав Микола Будник». Сергій Вовченко згадав добрим словом свого ірпінського друга Сергія Шкарівського, з яким разом літали, пройшли Майдан і який віддав своє життя, щоб зупинити російську агресію.
Усі учасники презентації безоплатно отримали книгу «Микола Будник і кобзарство» з автографом автора. До книги додано аудіоальбом із записом дум та інших пісень у виконанні Миколи Будника.
Кобзарі відвідли Ірпінське кладовище і поклали квіти на могилу Миколи Будника. Священник о. Олексій прочитав літію. Пролунали псальми і передзвін струн бандури. Михайло Хай побажав, щоб в оселі покійного кобзаря відкрили меморіальний музей.
А цей будинок, на якому зусиллями громадськості свого часу було встановлено пам’ятну дошку, опинився під загрозою знесення. Оселя належала трьом господарям. У частині, де жив Микола Будник, оселилася його небога.
Якийсь підприємливий чоловік викупив дві частини будинку, заходився розбирати його і почав тиснути на спадкоємицю Миколи Будника, щоб вона продала йому і третю частину. Громадськість обурилася. Ірпінська влада, щоб врятувати будинок, мусила звернутися до поліції. Зараз триває розслідування. Як повідомила офіцер поліції, воно може розтягнутися і на рік, і на два.
Комуністична влада винищувала в Україні кобзарів. Але архітектор Георгій Ткаченко, який перейняв кобзарську традицію від її носіїв, переїхав у Москву і залишився живий. Саме від нього через Миколу Будника цю традицію переймала молодь.
Студенти, старшокласники відроджували кобзарство. Вони збиралися в Ірпені за адресою: вулиця Українська, 56. Саме тут частину будинку для кобзаря, а точніше, для кобзарів, придбав український бізнесмен із Польщі Володимир Кашицький. Тут молоді люди вчилися у Миколи Будника виготовляти кобзи, бандури, торбани, ліри, гуслі та інші стародавні музичні інструменти й водночас засвоювали кобзарський репертуар і світогляд.
Теги:
dutchak1 написал: