17 липня УПЦ оприлюднила «Богословсько-канонічні норми, які стосуються військової мобілізації осіб православного віросповідання у священному сані за умов дії Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”». В них зроблено детальний аналіз, який показує, що «священнослужитель у жодному разі не може брати участь у бойових діях, застосовувати зброю і проливати кров, адже він поставлений Церквою на те, аби до кінця свого життя здіймати перед Престолом Божим».
Втім, «церква не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості».
УПЦ вважає, що священник відрізняється від віруючих «особливою благодаттю Всесвятого Духа, яка дається йому при рукопокладенні. «Подальше перебування священнослужителя в сані має обумовлюватися низкою канонічних вимог. Однією з найголовніших із них є абсолютна заборона на скоєння вбивства і, відповідно, участь в бойових діях, яка передбачає використання зброї». Більше того, такі священники не можуть не тільки безпосередню брати участь в бойових діях, які передбачають використання ним зброї, але й займатися військовою логістикою і організацією набору до війська.
Також піднято проблему посттравматичних стресових розладів, від яких страждають не тільки військовослужбовці, але й духовенство – у випадку участі у війні в будь-якій якості: «Участь у війні має не лише психологічні наслідки (посттравматичний стресовий розлад), але й духовні. Відповідно, священнослужитель, який сам потребує духовного зцілення, не може бути лікарем для інших».
Такі висновки явно протирічать тому, що робить РПЦ. Її священники безпосередньо присутні на передовій і в якості політруків (тобто, підштовхують російських солдат до вюивства), займаються військовою логістикою та агітацією вірян іди на війну проти України.
Деякі з формулювань майже копіюють відповідні приписи «Положення про військове духовенство Російської Православної Церкви Російської Федерації».
Для порівняння наводимо дві тези. В документі УПЦ написано: «Церква… не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості… Православ’я за всіх часів ставилося з великою пошаною до воїнів, які ціною власного життя оберігали життя й безпеку ближніх. Багатьох воїнів Православна Церква приєднала до сонму святих, зважаючи на їхні християнські чесноти». В російському документі сказано: «Церква благословляє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і своєї Вітчизни. Церква в усі часи ставилася з повагою до воїнів, які ціною власного життя і здоров'я виконували свій обов'язок».
До речі, цей документ досі висить на сайті Дніпропетровської єпархії УПЦ.
Зауважимо, що випадки участі кліриків УПЦ на війні вже були. Так, 22 липня був похований клірик Кременчуцької єпархії протоієрей Олексій Стогній, який був призваний до лав ЗСУ у квітні 2024 року і загинув 16 липня під час виконання військового обов'язку поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Також в лавах ЗСУ служить мобілізований клірик Київської єпархії Георгій Гуляєв.
Священнослужителі не можуть брати участі у бойових діях, – богословсько-канонічний висновок УПЦ
17 липня УПЦ оприлюднила «Богословсько-канонічні норми, які стосуються військової мобілізації осіб православного віросповідання у священному сані за умов дії Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”». В них зроблено детальний аналіз, який показує, що «священнослужитель у жодному разі не може брати участь у бойових діях, застосовувати зброю і проливати кров, адже він поставлений Церквою на те, аби до кінця свого життя здіймати перед Престолом Божим».
Втім, «церква не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості».
УПЦ вважає, що священник відрізняється від віруючих «особливою благодаттю Всесвятого Духа, яка дається йому при рукопокладенні. «Подальше перебування священнослужителя в сані має обумовлюватися низкою канонічних вимог. Однією з найголовніших із них є абсолютна заборона на скоєння вбивства і, відповідно, участь в бойових діях, яка передбачає використання зброї». Більше того, такі священники не можуть не тільки безпосередню брати участь в бойових діях, які передбачають використання ним зброї, але й займатися військовою логістикою і організацією набору до війська.
Також піднято проблему посттравматичних стресових розладів, від яких страждають не тільки військовослужбовці, але й духовенство – у випадку участі у війні в будь-якій якості: «Участь у війні має не лише психологічні наслідки (посттравматичний стресовий розлад), але й духовні. Відповідно, священнослужитель, який сам потребує духовного зцілення, не може бути лікарем для інших».
Такі висновки явно протирічать тому, що робить РПЦ. Її священники безпосередньо присутні на передовій і в якості політруків (тобто, підштовхують російських солдат до вюивства), займаються військовою логістикою та агітацією вірян іди на війну проти України.
Деякі з формулювань майже копіюють відповідні приписи «Положення про військове духовенство Російської Православної Церкви Російської Федерації».
Для порівняння наводимо дві тези. В документі УПЦ написано: «Церква… не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості… Православ’я за всіх часів ставилося з великою пошаною до воїнів, які ціною власного життя оберігали життя й безпеку ближніх. Багатьох воїнів Православна Церква приєднала до сонму святих, зважаючи на їхні християнські чесноти». В російському документі сказано: «Церква благословляє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і своєї Вітчизни. Церква в усі часи ставилася з повагою до воїнів, які ціною власного життя і здоров'я виконували свій обов'язок».
До речі, цей документ досі висить на сайті Дніпропетровської єпархії УПЦ.
Зауважимо, що випадки участі кліриків УПЦ на війні вже були. Так, 22 липня був похований клірик Кременчуцької єпархії протоієрей Олексій Стогній, який був призваний до лав ЗСУ у квітні 2024 року і загинув 16 липня під час виконання військового обов'язку поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Також в лавах ЗСУ служить мобілізований клірик Київської єпархії Георгій Гуляєв.
dutchak1 написал: