На Галичині, Волині, Буковині та на Закарпатті будує і Українська православна церква Московського патріархату. І перешкод цьому - жодних. «Факти» відреагували на закиди патріарха Кирила, який під час свого візиту заявляв про утиски московського православ’я у західних областях України. Виявилося, що окрім проблеми з кафедральним собором у Львові та ще кількох спірних моментів, де не можуть порозумітися самі громади, жодної спеціальної заборони на рівні влади чи інших конфесій немає.
Впливовість будь-якої конфесії визначає кількість церковних громад і храмів, якими вони володіють. Релігійна мапа Західної України напряму залежить від історичних перипетій, кажуть релігієзнавці. Ті території, що довше були у складі Російської імперії, мають більше громад Української православної церкви Московського патріархату. На Галичині найбільше греко-католицьких храмів і православних Київського патріархату та автокефалів. Так склалося історично. Тут жодної політики чи упередженості влади. Отож, на Волині православних обох патріархатів майже порівну. А на Буковині церков Московського патріархату майже втричі більше, ніж Київського – 420 проти 160. Нові храми тут зводять не так інтенсивно, але священики мають на це свої пояснення.
Іван Веронька, протоієрей: «Оскільки навіть у радянський період Буковина була менш задіяна у атеїстичній пропаганді, храми не валилися, і більшість храмів залишилося за Московським патріархатом, то масового будівництва, як у східних регіонах України, немає».
На три галицькі області – Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську – припадає лише трохи більше двохсот парафій православної церкви Московського патріархату. Хоча й тут храми будують без перешкод.
Тетяна Лапка, начальник відділу у справах релігії та національностей управління внутрішньої політики Івано-Франківської облдержадміністрації: «На території Івано-франківської області збудовано сім храмів на даний час, а 3 будуються ще. На десять дали дозвіл на будівництво».
Саме в Західній Україні, на півночі Тернопільщини – один з головних стовпів московського православ‘я – Почаївська лавра. І її статус ніхто не збирається змінювати. Водночас релігієзнавці наголошують: усі традиційні церкви нині переживають не найкращі часи, бо їм створюють конкуренцію протестанти.
Андрій Юраш, релігієзнавець: «Візьмемо Львівську область. Тут діє 63 зареєстрованих державою об’єднань Московського патріархату. Тоді як протестантів разом – 300 згромаджень. І це створює дискомфорт і на рівні місцевих єпархій, і на рівні центральних, київських, і тим більше московських структур російської церкви, яка сприймає це дуже боляче».
Під час візиту до України патріарх Кирил висловив стурбованість, що у Львові досі не виділено землю під зведення Кафедрального собору. Рішення застрягло у міській раді. Саме тому переважно греко-католицький Львів залишився чи не єдиним містом Західної України, де бракує порозуміння у відносинах місцевої влади з малочисельними громадами московської церкви. Окремі конфлікти є в інших областях. Але тут усе залежить від порозуміння між самими парафіянами, які мають право обирати і релігію, і конфесію на власний розсуд.
Впливовість будь-якої конфесії визначає кількість церковних громад і храмів, якими вони володіють. Релігійна мапа Західної України напряму залежить від історичних перипетій, кажуть релігієзнавці. Ті території, що довше були у складі Російської імперії, мають більше громад Української православної церкви Московського патріархату. На Галичині найбільше греко-католицьких храмів і православних Київського патріархату та автокефалів. Так склалося історично. Тут жодної політики чи упередженості влади. Отож, на Волині православних обох патріархатів майже порівну. А на Буковині церков Московського патріархату майже втричі більше, ніж Київського – 420 проти 160. Нові храми тут зводять не так інтенсивно, але священики мають на це свої пояснення. Іван Веронька, протоієрей: «Оскільки навіть у радянський період Буковина була менш задіяна у атеїстичній пропаганді, храми не валилися, і більшість храмів залишилося за Московським патріархатом, то масового будівництва, як у східних регіонах України, немає».
На три галицькі області – Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську – припадає лише трохи більше двохсот парафій православної церкви Московського патріархату. Хоча й тут храми будують без перешкод.
Тетяна Лапка, начальник відділу у справах релігії та національностей управління внутрішньої політики Івано-Франківської облдержадміністрації: «На території Івано-франківської області збудовано сім храмів на даний час, а 3 будуються ще. На десять дали дозвіл на будівництво».
Саме в Західній Україні, на півночі Тернопільщини – один з головних стовпів московського православ‘я – Почаївська лавра. І її статус ніхто не збирається змінювати. Водночас релігієзнавці наголошують: усі традиційні церкви нині переживають не найкращі часи, бо їм створюють конкуренцію протестанти.
Андрій Юраш, релігієзнавець: «Візьмемо Львівську область. Тут діє 63 зареєстрованих державою об’єднань Московського патріархату. Тоді як протестантів разом – 300 згромаджень. І це створює дискомфорт і на рівні місцевих єпархій, і на рівні центральних, київських, і тим більше московських структур російської церкви, яка сприймає це дуже боляче».
Під час візиту до України патріарх Кирил висловив стурбованість, що у Львові досі не виділено землю під зведення Кафедрального собору. Рішення застрягло у міській раді. Саме тому переважно греко-католицький Львів залишився чи не єдиним містом Західної України, де бракує порозуміння у відносинах місцевої влади з малочисельними громадами московської церкви. Окремі конфлікти є в інших областях. Але тут усе залежить від порозуміння між самими парафіянами, які мають право обирати і релігію, і конфесію на власний розсуд.
Теги:
