У першому інтерв’ю для преси Патріарший намісник УПЦ Київського Патріархату митрополит Переяслав–Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (Думенко) прокоментував дискусії, що точаться навколо реформ, проведених на Помісному Соборі УПЦ КП 27 червня цього року, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Україну молоду.
Лунають думки, що у випадку смерті Предстоятеля УПЦ КП Філарета Церква не зможе обирати собі Патріарха аж до об’єднання з УПЦ (МП), бо у статуті не прописаний термін скликання Собору, який має обрати нового главу УПЦ КП. Дехто коментує, що УПЦ КП відмовляється від свого патріаршого статусу.
"Звісно, що ні! - заперечив митрополит Епіфаній. - Київський патріархат залишиться Церквою з патріаршим статусом. Ми лише закладаємо механізм для об’єднання з УПЦ МП (всією, чи лише її частиною). Тому й у статуті не визначили чіткий строк для Собору, який обиратиме нового предстоятеля... Святійший Філарет про це говорив так: ми встановимо чіткі межі — а раптом почнеться переговорний процес? Якщо є терміни, то Церква їх повинна дотриматися й обрати Патріарха, а тоді у випадку вдалих переговорів невже доведеться проводити ще один Собор, щоб обирати вже єдиного главу Церкви? А якщо загальноприйнятна кандидатура з’явиться з лона УПЦ МП, то обраному главі УПЦ КП доведеться знімати патріарший куколь і поступатися главі, на якого вкаже воля об’єднавчого Собору. Святійший патріарх вважає, що краще провести всі переговори та одразу обрати єдиного Патріарха".
Митрополит повідомив, що на Соборі УПЦ КП говорилося так: якщо процес вказує на те, що об’єднання можливе, — треба йти на об’єднання, а тому не обирати одразу Патріарха. Якщо ж буде очевидно, що такого бажання з боку УПЦ (Московського Патріархату) немає, то УПЦ КП проводить Помісний Собор, обирає Патріарха та продовжує розбудову своєї Церкви "як помісної православної Церкви українського народу".
"Звичайно, нам небайдуже те, що відбувається всередині УПЦ МП, - зазначив митрополит Епіфаній. - Ми розглядаємо їх як братів, які рано чи пізно будуть із нами в єдиній помісній Церкві. Київський патріархат звернувся з цього приводу навіть безпосередньо до Президента України та керівництва держави з проханням захистити митрополита Володимира від шантажу й провокацій".
Патріарший намісник УПЦ КП також вказує на те, що напередодні святкування ювілею 1025–річчя хрещення Руси–України негативні тенденції в житті УПЦ (МП) посилилися. Зокрема, "у промосковських мас–медіа виливається лавина бруду на митрополита та його особистого секретаря. Тут ми бачимо неприховане намагання усунути митрополита Володимира від керівництва Церквою", вважає ієрарх УПЦ КП.
"Мені здається, - каже він, - що все це відбувається також і тому, що в Москві розуміють — прагнення до єдиної помісної Української православної церкви є незворотним. Тому і вдаються до таких кричущих дій. Але кожна дія може мати протидію. Тому я не виключаю, що така атака Москви лише підштовхне багатьох архієреїв, священиків УПЦ МП до того, аби зробити вибір на користь автокефалії".
Митрополит Епіфаній висловився також щодо відносин с римо- і греко-католиками. Він вважає, що "попри бажання Москви посварити нас, УПЦ КП й надалі матиме мирні та дружні стосунки з УГКЦ". Проте Київський Патріархат, за його словами, не може прийняти догмат про першість Папи для православних, а тому "ми повинні спілкуватися, вести діалог, але поки не можемо говорити про близьку єдність католицької та православної Церков".
Теги:
Не треба міняти суті віри Церкви, тому що ця суть - це визнання існування служіння єдності Церкви, до якого покликана Римська Церква як престол св. Петра. Ватиканські "догмати" - це тільки не дуже вдала спроба виразити це вселенське служіння єдності. Анафема Католицької Церкви - це її прерогатива, ця анафема може бути й будь-коли відмінена, і вже є екуменічний прецедент - відміна взаємної анафеми Гумберта й Керулларія.
Ні. І це ясно заявив ніхто інший, як колишній папа Бенедикт XVI. Анафеми Першого Ватиканського Собору не мають жодного відношення до Православної Церкви.
Поняття непомильності, а тим більше святості Церкви є значно об'ємнішим, ніж ватиканські догмати. До святості вони навряд чи мають якесь відношення, а от непомильні рішення пап "екс катедра" є тільки одним із виразів непомильності Церкви, при цьому ще й екстраординарним - папи користувалися цим правом тільки один-єдиний раз від часів проголошення догмату, а саме при проголошенні вчення про Внебовзяття Богородиці. Згідно з католицьким віровченням, постійно непомильною є ціла Церква, тому що нею керує Святий Дух, котрий є онтологічною причиною непомильності Церкви, діючи не лише інколи через папу, а постійно через учительство Церкви - цілий єпископат начолі з папою, котрий особливо проявляється напр. на Вселенських Соборах. Католицька догматика містить також вчення про sensus fidelium - розуміння віровчення сукупністю вірян чи "соборний ум" Церкви, котрий також є непомильним.