Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
Завантаження. Будь ласка, зачекайте...
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Непогана стаття. Є загальний історичний ракурс. Доволі вдалі аргументи, з фактами. Наприклад, щодо ромеїв і англікан. Але наприкінці виникає відчуття, можливо помилкове, тонкого вилизування "дзеркала" такому собі громадянину О.М. Березовському на псевдо "Московський баран".
Tim,
Ваша ревність до бездоганності єпископського служіння вельми похвальна.
За випадковим збігом, вона співпала у часі з антидрабинківською кампанією. А вона комусь же потрібна? Егеж? 
https://www.portal-credo.ru/site/?act=comment&id=2135
Розмова про нечувану жахливість одного з ієрархів набуває, виходячи з Ваших слів, комічного звучання:
один другого загрызает
Процес побожного загризання у мене чомусь не викликає симпатії. Тим більше - участь у згаданому процесі
Релігієзнавцю і народному депутату необхідно все ж таки знати, що Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання. Тобто необхідно доказати, що об’єднання «хоче» приймати громаду в свою структуру. Тому суб’єкт надання адміністративної послуги - управління культури і туризму – при наданні адміністративної послуги «реєстрація статутів релігійних громад» вимагає документ, що підтверджує місцезнаходження релігійної громади. Таким документом є погодження правлячого архієрея статуту громади. Також погодження необхідне при внесенні змін в статут. Так що «громада в кріпацтві у цього правлячого архієрея», м’яко кажучи, неправда. Ну і в зв’язку з «Удосконалення процедури державної реєстрації релігійних організацій та інші законодавчі ініціативи визначені у Плані заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Про це зазначено у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 року № 1393-р,…» - можна передбачити що законодавці і п.Єленський там такого «наваяют»!
Наверно надо признать, что все происходящее на епархиальном собрании и подобное ему в первую очередь предназначено для верующих. Большинство из нас сложно назвать верующими и, как и наше государство, мы считаем их как бы не сполна разума, в лучшем случае – несовершеннолетними и недееспособными детьми. Один из них вообще, кроме того что верующий, считает что он в ответе перед Господом за всех нас. Явно душевно больной. Но наверно надо нам, атеистам и не совсем верующим, отнестись к нему хотя б по-человечески. Ведь он действительно в это верит и пытается как-то ответственность оправдать. И по-человечески правильным будет не называть его «политической должностью» и наверно совсем будет некстати, если мы попытаемся ему «советовать» как, с нашей точки зрения, ему этой ответственности перед Господом соответствовать…
А основной месседж митрополита Онуфрия на епархиальном собрании: никаких "заигрываний с миром" - даже вызывает симпатию и уважение. Никаких компромиссов и особенно с таким лживым государством как наше. Совместные пляски церквей с государством в любой стране вызывают только омерзение. А особенно здесь. Кто-то уже из церковников говорил, обращаясь к государству – "Не надо церкви делать ничего плохого но и не надо ей делать и хорошее". Ведь благими намерениями…ну и так далее. Ведь именно этими благими намерениями наш законодатель создал правовое гетто для религиозных организаций в виде Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». В стране дикарское, варварское законодательство, регулирующее создание и деятельность религиозных организаций. Такое же варварское отношение к этому и населения. Чего только стоит параллельное собирание петиций на предмет Лавры. И это после более чем 20-летнего существования правового государства. У нас что, эти вопросы «решаются» петициями и призывами «решительно решить»?
Обставини змушують написати декілька слів для роз'яснення моєї позиції, яку я виклав у статті "Мовна кухня Митрополита Онуфрія".
1. Я захищав предстоятеля моєї церковної спільноти. Захищав так, як дозволяла моя совість: називав прямо ті випадки, у яких на митрополита Онуфрія лились безпідставні звинувачення, але - вибачте - не міг оминути той момент, де на мою думку сам предстоятель був не правий. Не звинувачуючи його, а просто висвітлюючи свою думку по факту.
2. Усвідомлюю, що був доволі нетактовний і, можливо, наглий, даючи поради предстоятелю. Я це усвідомлював ще при написанні статті, звідси мої вибачення в ній.
АЛЕ...
Мені це ж саме і навіть на багато гірше приходиться вислуховувати в себе на приході. ЗМІ потрудились на славу - тепер тільки той, хто не має телевізора ( тут я маю на увазі монахів) не чув про це діло, при чому в набагато гірших кольорах, ніж воно було насправді.
Тому, поради предстоятелю - це ще далеко не найгірше, про що говорять люди зараз на приходах таких, як мій. І предстоятель це повинен знати, а їхати і розповідати йому про це, говорити лицем до лиця - вибачте - не той в мене чин і не та вага, щоб митрополит мене приймав і слухав мою наглу мову.
По-друге, я писав поради з вибаченнями - прошу оцінити.
3. Маю глибоке переконання, що діалект, як і суржик доволі сильно в'їдається в мову. Виникало питання про мовний діалект митрополита, я відповів. як я це розумів, наголосивши, що це не причина для осуду ні в якому разі.
Головне ж не те, як людина говорить, а що вона говорить.
Якщо хтось думає, що такий захист не потрібен, вибачте - я протилежної думки. Це вже мій вибір: захищати чи ні і як захищати. Критерієм в даному випадку для мене є лише моя совість
Зобов'язуюсь і надалі писати, і писати правдиво, використовуючи весь свій такт, на який я здатен, але, все ж таки , не оминаючи гострих питань, які ставлять тепер мені, а значить їх я буду ставити моєму керівництву
Вдячний за адміністрації "Релігій" за викладення на порталі моєї статті (хоч і не з моєї ініціативи) майже ідентично, як на сайті Колківського благочиння. Не рахуючи певно якоїсь механічної помилки: в другому підзаголовку слово "яєчню" має бути закреслене. :)
судя по Вашим комментариям, Вы во время молитвы отрываетесь от земли метра на 3-4 
это о ныне здравствующих иерархах принято говорить или хорошо или ничего. А достаточнопосмотреть историю церковную веков так н-цать назад. даже историю киевской митрополии, как там одни князья церкви нападали с вооружёнными отрядами на других таких же князей. а вот о Боге эти "князья" лишь в проповедях упоминали, но никак не в реальной жизни следовали Его заповедям.
у меня нет никакого желания лезть комуто в келью и снимать чтото на видео. Но есть вещи, которые открыто показывают по ТВ(при этом на ТВ сознательно с ног на голову перевирается смысл происшедшего -а инициатором подобных материалов является именно +Саша), которые приходят в том или ином виде из Киева до конкретного нашего прихода или епархии. и дикость подобных вещей никого не оставляет равнодушным. и не должно оставлять, если это не монах-анахорет.
каковыми по умолчанию не могут являться комментаторы на этом портале.
мне не доставляет удовольствие собирать и коллекционировать чужие грехи. но мне дико, что остальные об этих фактах не просто молчат(молчание бы вменилось, возможно, им в праведность) - они ещё и восхваляют подобных персонажей.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Падение звезды. По следам недавних выступлений о. Андрея Ткачева