Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

43727
denka_kds [профіль]

3. В Євангелії чітко вказано "Я Є ... Істина" а не "Правда". Святий Сімеон Новий Богослов писав "Не шукай правди, її в світі немає, а шукай милості". Однак це теам філософського діалогу, який не зручно вести в такому фрматі. Дозволю собі процитувати власну статотю ще семінарських років "Дума про страшний суд"  Бог-Любов не може судити людину, а може лише співчувати, спів-страждати. «Любов — це доторк» (свт. Миколай Сербський), який, на жаль, неприємний людині. Тому «пекло — це те місце, де любов Божа перетворюється на правосуддя», — каже свт. Іоанн Златоуст. На те правосуддя, якого вимагає сама людина. Дуже цікаво зобразив цей момент легітимної нелюдськості Клайв Льюїс у своїй книзі «Розірвання шлюбу». Коли один, взагалі-то, чесний чоловік потрапив до Раю і побачив там свого підлеглого, який частенько випивав, то він почав вимагати справедливості. Але Ангел зауважив йому, що тут немає справедливості, а лише милість, тут не треба вимагати, тут слід просто попросити. «Але я виконував закон і вимагаю те, що належить мені по праву», — заперечував він. І, ремствуючи, що і в Раю немає ніякої «законності», він пішов звідти сам. Хіба не сумував Ісус через очерствіння серця людського і його нездатність приймати любов Божу до себе у притчі про немилосердного суддю: Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього? (Лк. 11, 13).
Євангеліє нам говорить що Бог то Любов. Лиш диявол вимагає справедливості. Згодіться, якби нам по справедливості діставалось від Бога за кожну думку і діяння, то нам було ми непереливки.
"«Якщо в людини немає віри в Христа, сама вона не осягне тієї істини, що Бог її прощає. Перед свідомістю людини стоять її незліченні гріхи та невмолимий закон правди, що вимагає задоволення. Сам Бог уявляється їй лише у вигляді грізного караючого судді, ворожого людині. Не мавши що сказати на своє виправдання, людина лише боїться Бога. І скоріше готова відкинути Бога й будь-яку думку про спасіння й віддатися безбожжю. Само собою вона любові Божої не зрозуміє і до неї не звернеться: Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? (Рим. 10, 14)». Це слова відомого богослова, патріарха-сповідника Сергія (Страгородського) з його книги «Православне вчення про спасіння». Вся його книга про те, що людина виправдовує свою аморальність, уявляючи Бога немилосердним, а отже аморальним суддею, що людина ховається від любові Божої, аби виправдати буквою формальної справедливості своє самолюбство.
І навіть трохи страшнувато подумати, що людина, за всієї свободи, дарованої Творцем, помирає зі своєю маленькою, вузьколобою правдою, зі своєю «скарбницею добрих діл». І природно, вона потрапляє на суд саме цієї «правди», і зважуються саме ті діла, на які вона сподівалася. Але всі наші справи не мають жодної ваги перед лицем милосердя Божого, і жодної ціни, якщо вони не привели душу до смирення й усвідомлення своєї гріховності: «Щоби прийти до думки про те, що Бог не гнівається на попередні гріхи людини, — писав Сергій (Страгородський), — що Він за всієї Його святості є Любов, для цього необхідно насамперед багато перевідчувати у своїй душі, треба зрозуміти тягар гріха. Лише після цього можлива віра в любов Божу, що сповнює людину радістю. Той, хто не розуміє тягаря гріха, не зрозуміє і радості бути незаслужено прощеним…»"
 

43726
denka_kds [профіль]

2. 2 В тексті статті немає думки, яка б твердила, що в УПЦ люди не такі грішні як всі інші. Я максимально самокритичний (згадайте як я висловолюючь про правсолавні ортодоксальні монархії, про святого Феодора Студіта, про православні монастирі). Мене дивує звідки Ви взяли це запитання. Воно не випливає з тексту. Однак приведу закінчення із своєї статті "Русский Мір. Полемические заметки оь доктрине Патриарха Кирилла": "Моим собеседником был их священник достойной жизни, полон добродетелей и внимателен к людям. Я радуюсь, что такие люди встречаются на моем жизненном пути, и мне очень скорбно, что он не имеет такой радости, которую я могу иметь просто, без многих трудов и потов.

 

– Я долго приглядывался к вашей Церкви и пришел к заключению, что она прогнила в пороках, Ваши пастыри не могут ничего вам дать, ваши архиереи практически все ставленники КГБ. Может ли из скверного сосуда струиться чистая вода?

– Все, что Вы говорите – это правда о человеке в Церкви, но не о Церкви по сути своей. Я не интересуюсь личной жизнь епископата и священников нашей Церкви, но одно уж точно могу Вам сказать. Я был в расколе, конечно, дай Вам Бог здоровья жить так, как Вы живете, но я не могу справиться с грехом, что во мне, без Того, Кто именно в той чаше, которую держат в своих руках именно эти архипастыри. И это не убеждение мое, а опыт. Спасибо."  

43725
denka_kds [профіль]

Здрастуйте. дякую за запитання. Намагатимусь відповісти. Отже
1. В тексті статті  йдеться мова про те, що  церковне житя головним чином визначається сповіддю і причастям і людей, які саме це ставлять критерієм духовного життя а не національну приналежність згідно моїх власних спостережень більше все таки в УПЦ. В УПЦ людей, що рахують Православя-Росія теж вистачає, але це не більшість. В УПЦ КП людей які рахують Православя-Україна більшість саме з опитаних респондентів, більшість з якиих не є активними прихожанами. Церква - це ті люди, що причащаються. Їх не може бути 50 процентів це 100 процентів - мале стадо, а все інше - не Церква, а навколоцерковна політиска чи культура... і я не протиставляю одне одному, а говорю, що ті кому більше дано - таїнства, з тих і більше спитається. Ось це гловна думка статті, якою я підсумовую все сказане.

43724
Onufriy [профіль]

Чудовищный и самый нелепый образ в культе личности Путина...его «православие» ... странным образом совпавшее с разводом

Ще не те погано, що cтарий спекулянт грається у християнина. Зрештою, це у нього професійне..
Гірше, що шахраєві підігрують деякі ієрархи Церкви Христової.

По-правді скажемо - велика їх сміливість перед Господом

43723
Onufriy [профіль]

Тут ключова фраза:
Петра I ... был инициатором канонизации князя

Ініціатор "прославлення" розорителя святого Києва - цар-антихрист. І це повністю логічно

Але що нормально для боговідступника (і для філетичних єретиків РПЦ), не може бути нормою для вірних

Жахливо, що РПЦ не має ніякого імунітету до хвороби московської патріархії

43722
NEO [профіль]

Администратор, я понимаю что у вас тут без кабана совсем скучненько будет, но вы не видете, что кабан вещеет в духе фсб? Хотя бы замечание ему какое нибудь сделайте. А то украинцев, он обзывает свидомитами. Или вы администратор свидомит?

43721
Кабан [профіль]

там про статистику немає, зате э про те хто спасеться в інших конфесіях, про благодатність, про чудеса є теж написано.

43720
firemark [профіль]

Кабан,
Ви про що?
А що, в катехізі написано про статистику, яку не веде Христос?

Взагалі питання не до вас, а до автора, до його надмірной суб'єктивності...

43719
Кабан [профіль]

Firemark одкрийте ваш католицький катехізис і знайдіть там відповіді на ваші питання. Потім відкрийте православний.

43718
Кабан [профіль]

Оказується такі <...>, як у нас є і в Чорногорії.

Хіба можна так скоро забути, що при допомозі НАТО православна Церква на Балканах втратила свою святу землю Косово з безліччю древніх монастирів і храмів? Тож хіба треба тиснути Росії, щоб правослана Чорногорська митрополія всіма силами пручалася проти до НАТО?

 

відредаговано

адмін

43717
Кабан [профіль]

Адміни, скажіть будьласка, де можна почитати статтю, відповіддю на яку є дана стаття? На цьому сайті є?

43716
Кабан [профіль]

Простим - то греко-католикам ,якраз, не так важливі канони. Хто з ними спілкується той знає "церква одна, Бог один" в тому смислі , що немає значення яка церква. Перехід, якщо почнеться, то зі священників

43715
Ушкуйнік [профіль]

Взагалі стаття дуже поверхово написана, певно для того ,щоб чипляти почуття патріотів України. Нажаль, мало хто з читачів має уяву для чого приперся у Київ Андрій. Щоб зрозуміти, потрібно перенестися у ті часи і уявити, що на той час не було князів більш українських чи більш російських. Руссю правив увесь рід Рюріковичів. І на той час був головним стіл Великого князя Київського. Стати Великим князем міг кожен із князів при умові, що він старший представник із усього роду. І кожен із них робив усе для того щоб правити у Києві. Коли у Києв був запрошений Ізяслав (а він був племінником Юрія, батька Андрія), Юрія підтримала більшість князів Русі, і почалась запекла боротьба. Треба сказати, що на той момент вже була відмінність у формах управління князівств. Київське, Галицько-Волинське вирізнялось тим, що боярство дуже впливало на управління, Володимиро-Суздальське, вирізнялося обмеженням бояр зі сторони князя. І такі як Новгородське, Псковське та Вятка - ім було притаманне Віче. Коли Юрій відстояв своє право і став Київським князем, як відомо був ним усього три роки. Після його отруєння київськими боярами син Андрій вирішив помститися, забрав значні церковні артефакти, розгромив місто і переніс столицю у Володимир.  Після цього вже нихто із князів не прагнув зайняти Київ.

43714
нанашко [профіль]

Владики мають рацію - переважна більшість простих греко-католиків при сприятливих канонічних обставинах перейде до Київського Патріархату.  На жаль, згодом УГКЦ стане маргінальною конфесією, в основному - зарубіжною.

43713
firemark [профіль]

Згоден з автором на 70%.
Але,
чи УПЦ є та церква, де більше ходять до пресвятих таїн? А УГКЦ? А РКЦ? А може вам не судилося бути в тих церквах КП, де близко 50% приступають до сповіді та причастя?
Щодо батюшок: в будь якій конфесії є священики - дійсно люди божі, які смиренно роблять свою справу божу. Але є инші священики... скажімо так м'яко, ті що соблазняють нас малих (дітей божих), що "краще такому не родитись" або "краще жернов на шію...". Повторюсь, і перший, і другий тип священиків я бачив і в УПЦ, і в УПЦКП, і в УГКЦ, і в РКЦ.
Не зрозумів вашу фразу "Не в силі Бог, не в кількості, не в правді!". Чому ж не в правді? Бо навіть Христос сказап: "Я є путь, істина й життя."
Не можна ідеалізувати тільки УПЦ (бо вона канонічна). Не можна так зверхньо ставитись до инших церков, бо ви бачите їх тільки ззовні... (В мене є практика побачити різні церкви зсередени, бо маю міжконфесійний шлюб-вінчання.)
До речі, якщо дивитись на благодатність церков не з погляду канонічності, а через кількість чудес та новомучеників, то такмими церквами є не тільки УПЦ (РПЦ), але й УПЦКП, УГКЦ, РКЦ, та навіть монофелітськи Віменська та Коптська... І що, там не спасуться?

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...