Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Куда дрейфует Почаев?
1) Во-первых, статья анонимная. Значит, разговаривать не с кем. Не будешь же вести дискуссию с Почаевской горой. В отличие от анонима, моя статья подписана, и все люди, мнение которых в ней приводится, называются своими именами. А на сайте Почаевской лавры даже нет возможности комментировать публикации.
2) Почаевцы пишут: "Начинается публикация из каких-то непроверенных сообщений, которые к тому же опроверг благочинный о. Герман. Но автор почему-то верит сплетням больше, чем реальному ответу официального лица Почаевской Лавры...". В статье я как раз привожу комментарий о.Германа и не ставлю его под сомнение.
3) В защиту своей позиции (против ИНН) почаевцы приводят "тяжелую артиллерию", прикрываясь именами "признанного православного авторитета – духоносного старца Паисия Афонского, и известного каждому чаду Русской Православной Церкви старца Кирилла Павлова, и старца Рафаила Берестова, и в Боге почивших старцев Иеронима Санаксарского, Христофора Тульского, Тавриона Батозского." Надо сказать, что мнение старца Паисия по поводу ИНН - это еще не мнение Церкви, и если даже святые порой ошибались во второстепенных вопросах, то это допустимо для всех, кого называют "духоносными старцами". А вот мнение своей Церкви в Почаеве предпочитают не слышать, а ведь по поводу ИНН давным-давно высказывались и Синод УПЦ, и Синодальная Богословская комиссия РПЦ. Но с ними почаевцам спорить трудно, а вот с о.А.Дудченко - пожалуйста.
И еще (сайт не принял длинный комментарий).
4) Почаевцы говорят: "Вся исповедь батюшек на приходе, как правило, сводится только к одному вопросу «каетесь?», а то и вообще «исповедуют» по несколько человек сразу, допуская до Причастия людей со смертными грехами, о которых они даже не знают". В приходской практике есть также недостатки, но не далеко все приходы таковы, и статья посвящена не приходам, а Почаеву, куда съезжаются тысячи людей и получают там то, что описано в моей статье.
5) Почаевцы пишут, что их духовники "тайну исповеди хранят, в отличие от оскорбленных праведников, выносящих публично свои обиды". Вообще странный "аргумент". Понятие тайны исповеди приложимо только к священнику, который эту исповедь слышит, но никак не к тому, кто исповедуется. Человек свободен говорить о своих грехах не только священнику, а также и происходящем на исповеди - всем, кому посчитает нужным.
не пускает сайт весь комментарий. остальное тут: https://webpadre.livejournal.com/471330.html?