Mykola-2211,

Знаєте, я думаю що все-таки не завадить остерігатись таких сміливих співідношень, в результаті яких вилуплюється купа симулякрів, як - "культурна індивідуація, ідентичність, работворчість, коди сепаратизму" і т.д. Можливо такий потік креативності дуже захопливий, і створює очікуваний ефект, пригорнувши увагу читачів до данної “теми”, але нажаль цей ефект суто фонетичний. Певно Вам так легко вдається поєднувати протележні і несумісні поняття, бо десь по дорозі Ви губите їх смислове наповнення. І виходить такій собі Intelligent dance з коктейлем із релігії, культури і приправлений психологією.

Проблема, якої Ви торкаєтесь, дійсно існує. Є імперська ідеологія, вона приросла до навколоцерковного світу, є візантійський спадок в РПЦ і т.д. Але все питання в межах на які розповсюджуються данні явища. І встановити ці межи можливо тільки тоді, коли чітко прояснити самі поняття якими ми оперуємо — Церква, релігія, культура, ідеологія, історія. А так виходить, що Ви цю дійсну проблему, замість того щоб якось прояснити і рокзрити щє більше її загоструюте, створюючи власні ідеологічні надлаштування. Який сенс городити ці примари культурної морфології? Якшо складну символічну мову Євангелія розкладати по підручнику анатоміі-психології, то дійсно вийдуть такі анекдоти :“церква - наречена Христа. чи наречена не має свого "Я", і чи не має вона того ж процесу життя, росту, вдосконалення..” А Якшо Ви раптом защебечете як соловей, то хіба Ви не птаха з клювом і чудовим сопрано?

 

Вибачайте за образність, але не можу не привести рядки з твору Старицького, який слушно підмітив нашу “ідентичність”, яка за сто років щє більше розцвіла   - “Голохвостий: Єжелі когда человек подиметься разумом вгору вище од лаврської колокольні да глянет оттудова на людей, то вони йому здаються-кажуться такі маненькі, как пацюки, пардон, криси! Позволіте папіроску?”

 

Пане Адміне! Переважна більшість чмиачів сайту - не мазохіти. Тому прошу Вас знову не рекламувати тут україножера та кагебістського байстрюка.

Кабан,

Кабан ти про себе.

Ні одного слова про Христа, про піст. А 
все політика, політика... Цезаропапізм в Московії зашкалює!

Tim,
Здрастуйте. думаю що ми з Вами розмовляємо на різних мовах. Адже я ще до сих пір не почув які саме запитання Ви мені поставили, щоб я міг на них відповісти, які саме думки і з якими саме цитатами не співпадають в моїх статтях, щоб я міг виправитись? думаю не варто засмучувати читатчів і одне одного, коли розмову не благословляє Бог. Дякую. Всього найкращого. З повагою

Ясне діло, що всяка нечисть свідома боїться хрестів, ікон і свяченої води. Бо інакше ще чим це можна пояснити. Як може хресний хід вплинути на політичну обстановку в Сумах.

Трепещіть, нехристи, іроди , нацики.

denka_kds,

Давайте ка по пунктам:

1. Если Вы,автор многотысячебуквенных трактатов (зачастую  -сомнительного анализа и сомнительного качества) не можете или не хотите прочитать моего коммента -это характеризует не меня,а Вас. Вы же,наверное, надеетесь,что Вашу писанину читают? и таки читают! вот только далеко не со всеми выводами,которые делаете Вы , можно и нужно согласиться. Хотите научной дискуссии -потрудитесь привести ответы на мои вопросы. и всё тут же разрешится. А ссылки на "читайте катехизис" -оставьте для воскресной школы.

 

2. во всех Ваших текстах "красной нитью" идую зачастую притянутые за уши обобщения, для "красного словца", более приличные какимто гомилетам, нежели гуру анализа. "всех под одну гребёнку!", "это всем давно известно!", "да это же истины тысячелетние". Жизнь показывает, что подобными обобщениями прикрываются писатели, которым по сути вопроса ответить нечего. Вам были заданы простые вопросы. очень простые, если человек в теме. Если не в теме,а для своих многостраничных исследований брал инфу с ветра главы своея -тогда приходится лить воду вместо конкретных ответов. И это стало заметным,пусть и не сразу.

И если мои комментарии оскорбили Вашу мерность -то об этом надо говорить в первом лице,а не  в третьем(да ты всему народу в душу наплевал в моём лице©). Всё вышеперечисленное касается и момента "что кому нравится" или "не нравится". тут уж позвольте Вашим читателям самим делать выводы без Вашего личного участия

 

3. Для меня,как и для всякого христианина, есть авторитеты. Это - слово Божие, оформленное в виде Писания. и Предание Церкви, подтверждённое веками и мнениями Отцов. Здесь, пожалуй,сразу нужно сделать одно важное замечание. Мне искренне неинтересно мнение какогото отдельного клирика,монаха или мирянина, даже десяти мирян или 10 епископов. Если это мнение не совпадает (или противоречит) с мнением остальных Отцов или самим текстом писания. РПЦ/УПЦ, как известно, лишь одна из ПЦ, и не тождественна Единой Соборной Апостольской Церкви. А является лишь её частью. со всеми вытекающими последствиями насчёт вероучительной непогрешимости и прочего. Но об этом в семинариях говорить забывают. Забывают также приводить паралели между привычными всем текстами из Требника и Христовыми притчами (или житиями святых), из которых видна весьма ограниченная возможность "тайносовершителей" чегото совершать ,вязать и решать.

  Одновременно с этим также отмечу,что не принимал на себя обет послушания кому либо(при постриге).

Фраза Христа(Исаии) о том,что люди придумывают сами себе требования,тщатся их исполнять никоим образом не задумываясь о том - насколько это угодно Богу и нужно людям - она до сихпор справедлива. а не только по отношению к иудеям времён жизни Спасителя.

И если Вы сами не принимаете авторитета в виде ПК, то чего же хотите от меня?

 

4. Чем больше я знакомлюсь с нынешними семинаристами и выпускниками духовных уч.заведений, тем больше осознаЮ -сколько же мути вкладывают им в голову в процессе учёбы. это не желание когото обидеть или унизить. это констатация горького факта,что уровень их весьма и весьма низок. говориь проповеди их научили, а вот оперировать фактами -нет. поскольку при изучении любых фактов (по истории Церкви и государста, по литургике) тут же всплывёт несоответствие "общепринятой традиции" с тем,что было в реальной жизни ещё 50 лет тому или несовпадением реальных поступков с предлагаемыми, из священной истории, примерами.

Христос, как известно,почти никого не обличал за их грехи. Ни женщин лёгкого поведения, ни воров, ни жадин. Этого не видно из Евангелия. О комто он скорбел, о комто печалился, про  когото просто молчал и чтото рисовал на песке. Один лишь грех он обличал постоянно и громко. Этот грех - лицемерие. Когда проповедуют одно,а делают другое.

Tim,
Здрастуйте, в Вашому способі спілкування не відчувається нажаль обізнаності з предметом. Я пропоную глибше ознайомитись з тим, що Ви критикуєте. Адже науковий аналіз бачить хоч щось позитивне в тому, що розглядає. Ви ставите ті штампи, яких вистачає в любій жовтій пресі, такими виразами можна очорнити будь що В Евангелії це називається дуже ппросто "колода в оці", тобто щось, що тяготить душу і не дає можливості людині пачити хоч якийсь позитив обєктивно не тільки в собі, а ле й в комусь.Це звісно не цікаво мені і читиачам цікавий предмет, а не Ви. І найголовніше - Ви ставите штамп на всіх тих людях, які сповідують Православне християнство,це мяко говорячи не повага до людей, якщо в Вас немає авторитетів, я не бачу можливості спілкуватися. З ким і на що впиратися? Дякую, вибачте Ваш коментар не можливо дочитати до кінця, тому пропоную завершити цей намір з Вашої сторони посваритися.Всього доброго

Знову реклама цього кагебістського байстрюка.

таргонский денис,

я как раз достаточно читал Катехизис(и ,слава Господу - не только Катехизис),чтобы оценивать Ваши произведения,публикуемые на данном ресурсе.  Что с того,что митрополит Макарий воспользовался католическим учением о таинствах? это с какого перепугу (повторюсь) подобное (назовём его-католическо-макариевское) вИдение стало двухтысячелетним???? это новодел. Чему Вас учили в Вами оконнченном духовном учебном заведении -очень сложный вопрос.

Успенский -тот ещё автор...как и Флоренский со своими безумными видениями и идеями .

Мы можем говорить о том,что корпус миней формировался одно тысячеление- второе. но никак не первое. самого жанра-канона, Церковь тогда не знала. Если сравнить минеи митр.Макария и "зелёные" минеи, то Вы увидите не только резко возросшее количество самих текстов(какое количество русских святых было при Макарии? а ну ка.) но и тот факт,что многим святым  тексты были изменены. в угоду политической конъюктуры.

Сама Херувимская песнь -метод заполнения пустоты и уже потому обращаться к ней как к молитвенному песнопению -странно. это не молитва. и там о кесаре очень много. Так же,как и тропарь Кресту. Везде до революции его печатели с упоминанием действующего императора. Но есть мнение,что автор сего тропаря  имел в виду не действующео василевса, а именно знАмение,которое Константин Великий увидел и прицепил на своё знамя. и победа даровалась не "Николаю Александровичу",а именно Константину.

никакого отношения суточный круг богослужения к таинствам не имеет. это совершенно другое измерение. седьмочисленная молитва на протяжении дня. в противном случае ответьте мне -какой именно. со ссылками на катехизис. Сегодня вторник какойто там недели Великого поста. вечерня, повечерие, полунощница, утреня, изобразительны. Их наполнение имеет ли отношение к Таинсту Крещения? может -Евхаристии? или может быть -венчания (которого во всё первое тысячелетие Церковь вообще не знала)?

где в чинопоследованиях Таинств Вы встретите канон? кому он посвящён? много ль в них стихир? о чём они?

Ектения -не молитва. это лишь призыв к молитве.  чтобы все ,собравшиеся в этот момент - помолились об одном и том же. Если идёт молитва непрестанно (по слову апостола Павла) -к чему эти бесконечные призывы?

и  то,что Вы путаете молитву и назидание -это вообще позор той конторе,которая выдала Вам диплом.

В Ваших произведениях, простите, много букв и пафоса. но за ними скрываются,как раз, огрмные заблуждения разного рода. как по литургике так и по истории.

а цитировать главы Типика,как и Минеи -я не считаю ни нужным ни приемлемым. тем ,кому это надо -могут открыть поисковик и увидеть весь корпус отсканированных богослужебных РПЦшных книг. и сами увидеть , при малейшем познании в вышеуказаных дисциплинах - кто о чём говорит. и насколько он прав.

 

https://minei.ru/

 

Пы.Сы.

1.ну не люблю  я  "общеизвестных" истин, "доказанных" "британскими учёными". истина -она одна. а "общепринятое мнение" зачастую -лишь прикрытие собственных глупостей или злых помыслов. И говорить надо не в "общепризнятых" категориях,а так, чтобы Ваша мысль не вызывала вопросов у собеседников.

с одной стороны это,конечно,звучит дико. Но,увы, апелляция к "авторитетам" не всегда является правильной. Потому что авторитеты эти -временные. мне неведомы те "відомі речі", которые известны Вам. Может быть я плохо вчитывался в требник, сопровождая чинопоследования множества таинств и обрядов, распевая тропари и стихиры или читая апостольские послания. вот,позавчерась, было маслособорование. чтото я не увидел там "відомих речей" даже близко.

2. «И, присутствуя на Вечери, Иуда не нарушил Таинства» . В этом автор полностью прав! Хотя бы потому,что чинопоследования Таинства тогда не было. Был типичный пасхальный седер,в котором Христос сделал очень необычные изменения. Но речь была совершенно не в совершении Таинства. а в том,что принимая Христа Иуда совершенно во Христа не верил. А когда увидел свою наготу,ужаснулся и отчаялся. Но,как не доверявший Богу - изыде,шед,удавися. Можно что  угодно делать по книжке -катехизису. но при этом не иметь ничего общего с Тем, о ком там написано. Тут Вы абсолютно правы!

Nesterenko Pavel,
дякую за їдкенький коментар.
не важко було передбачити, що він з"явиться в дусі: "та як ти смієш церкву лікувати? себе полікуй!"
щось знайоме.
та і культура дискусії від того ж духу, - ткнути носом "на себе подивись", ткнути в заклад, якого він там рівня. 
я не вчився в КаУ-УБА. і в кого які рейтинги мені паралельно. 
і про глибинні категорії Юнга в курсі досить. а тут мало б бути зазначено, що індивідуація "в культурному смислі". і не треба боятися співвідношення церква-культура, бо, лише релігійністю й винятково спасенням душі церковне життя не обмежується. релігія створює й культурні явища. і, на жаль як бачимо на Донбасі - не дуже церковні соціальні зміни.   
постараюсь відповісти на питання й дещо уточнити:

1. моє питання не претендує на церковність, - це моя особиста розвідка й відповідь на питання: як так виходить, що Українська ПЦ виховує патріотів сусідньої держави;
 
2. в тому то справа, що УПЦ своєю агітацією за "православного і легітимного" й усім іншим наповненням вилізла далеко за межі своєї церковної справи і стала інструментом імперської політики (див. статтю інтерв"ю Іони (Черепанова), як приклад). я просто намагався зрозуміти чому таке відбувається. 
3. коли вже церква користується історичними категоріями (про князів, про імена і назви), то не варто їй було їх перекручувати й натягувати на Росію, бо її тоді в помині не було. це не личить жодній духовній установі чи особистості. 

4. "Церква не міряється українськістю чи російскістю, по слову апостола Павла - "не має у Христі ні іудея ні язичника ні раба".  Ви, коли в лікарню приходите, першим ділом цікавитесь які політичні вподобання у зав. віділенням? А вже чи там лікують то не цікаво..." - це в ідеалі. а церква в якій ми живемо, чомусь називає людей рабами, а РПЦ (й УПЦ-МП) ще й вельми ремствує на якійсь винятковості й "останньому форпості православ"я" саме Росії. всі інші - "загнивають" і т.п.
з цього вже сміються самі ж росіяни. подивіться скільки сатиричних груп у ВК "запад загнивает". 

5. про те, що церква як дещо релігійне, а не окремий організм - читайте Євангеліє із притчами, що уся церква - наречена Христа. чи наречена не має свого "Я", і чи не має вона того ж процесу життя, росту, вдосконалення?
абсолютно допустимим є метод розгляд спільноти, організації, народу й навіть цілої культури як одного організму з його характером, досягненнями й вадами. церква не виняток. вона так само складається із різних церков, котрі мають свої різні якості. і в цьому розмаїтті краса, яка складає одно. подивіться про фрактали, все стане на свої місця. 
тому й про УПЦ мовилось як один організм. у котрому, на жаль, на рівні текстових понять вживлена зовсім інше, неукраїнська суть, яка й породжує антиукраїнські настрої й конфлікт смислів;

6. про юнгівський термін в курсі, лиш мало б бути уточнення "культурна індивідуація", і це вжив як саму схему в тому вимірі, в якому ця організація зараз зганьбилася й живить війну: "виявити хиби-позбутися їх-......". хоча більше схилявся, щоб замінити його саме на "ідентифікація".
і, було, доопрацював, але з технічних причин на друк не мною було відправлено майже чорновик, та ще і кимось правлений.
написав адмінові ще позавчора, чи можна б виправити - мовчить 

Mykola-2211
"В контексте Православия, в котором состоит КДАиС, в которой Вы учились - быть православным, значит быть русским."

Здрастуйте Микола. Вибачте, вимушений констатувати факт, того, що Ви не уважно прочитали мій коментар, тому й поспішно написали свій. там чітко вказано на основі цитати Василія Великого, що таке Вселенська Церква, частиною якої являється УПЦ а також РПЦ як і Грецька чи Американська Православна Церква. Який ще може бути інший контекст? Я чітко визначив його. Патріарх є рівним серед ієрархів Православної, але не Української Церкви. Те ким він сам себе вважає ніяк не впливає на те, що Господь робить його руками - таїнства в Російській Церкві, чи на те, як звершує своє літургічне - основне служіння Митрополит УПЦ Онуфрій. 

Вибачте, а що це за твердження таке   - бути православним - це значить бути росіянином? Я на нього відповів в кооментарі цитатою із своєї ж статті. "Церковь — отнюдь не законсервированное в границах русской государственности православие. Церковь – это очертания Тела Христова во всей вселенной" Не розумію, як Ви читали відповідь??? Не підримуючи ідеології руського міра, мислячи на українській мові, не будучи носієм російської культури, я можу бути в УПЦ це моє вистраждане право (за мої статті в нашій Церкві мене по голові не гладять почитатйе хоча б "Патрриархия. ru" чи "Русский мір - полемические заметки"), це мій власний досвід, який я описав у багатьох своїх статтях, тому що УПЦ це не національна Церква, а кафолічна, тобто по визначенню св. Кирила Александрійського "та , яка має всю повноту благодатних дарів, які Господь залишив в Таїнствах" і має євхаристичний звязок з усіма іншими, включаючи Російську Православними Церквами світу. А от чи Ви, не будучи носієм української культури, не підтримуючи ідеї національної самоідентифікації Церкви, зможете бути прихожанином УПЦ КП? Коли я більше ніж 20 років назад прийшов в храм УПЦ, то відчув там відгук всім своїм свідоглядним пошукам - це благодать Божа, а також почав шукати відповіді на запитання і натрапив на глибоку духовну традицію розуміння людини, не можу второпати при чому тут та відверта попса "русского міра"?

як можна робити висновок про тексти Міней, які писались тисячоліттями, що вони загаджені цієї ідеологією, їх же писали цілі покоління духовних поетів Візантіії, Русі, України, вони що писали на користь Росії, чи у славу Божу? Я не прийшов в храм з вірою в Росію, а з вірою в Бога. Хоча Ви праві, що росіяни таки присвоюють собі право на Православя, але то їх проблеми, у нас українців є свої грішки. І ті правки, про які Ви говорите дійсно були внесені в Текст Міней при Птріарсі Пімені, коли вони перекладалися на загалноприйнятий шрифт з словянського. І вони дійсно хибні, але ці правки - це були вимоги тоталітарної влади СССР.

На рахунок літургічного піснеспіву "Яко до Царя", наголошую прочитайте богословсько-історичний аналіз цього гімну в проф Успенського в книзі "Анафора", а такохж про інші і втсавки в Літургію, з імперського візантійського церемоніалу, які потім набули симсволічного характеру і тлумачення. Повторююсь  вплив середовища в якому живе Церква -  це нормально. Часи міняються і фрми вираження вічних, незмінних істин відповідно. 

В семінарію я потрапив тому що хотів в цьому розібратися і розібрввся, знайшов людей, хороші джерела, які цитую в статтях, я ж не даю посилань на відвертого, вибачте російсткого політика в куколі Патріарха Кирила, якому абсолютно байдуже, та Церква, яка мені дорога - Христова Церква. Почитайте мою статтю "Церква блаженнійшого Володимира", там Ви знайдете розуміння національного і божественного начал в українській еклезіології. В Семінарії я також зрозумів, що наша Церква хвора цим вірусом російського шовінізму, але ж жива і це бачення Церкви таке ж саме як в св Кіпріана Карфагенського, який писав, що Церква, то лікарня, в якій крики від болю часто заглушають голос Христовий, але благодать зцілює всіх. І я про це чесно пишу, а от чи можуть про свої недоліки чесно сказати представники УПЦ КП? Поки жо не зустрічав. На закінчення приведу цитату з моєї останньої статті "СССР  - советское самодержавие святой руси": "Мне в жизни очень повезло. Когда я пришел в Церковь, встретил людей, истинно причащающихся Святых таинств Христовых. Быть христианином, прежде всего, означает быть причастником Телу Христову. И даже если нашу Церковь будет возглавлять, к примеру, какой-то мафиози, в его руках всё равно будет Чаша Христова, без которой я не могу жить, и я подойду к ней «ничтоже сумнясь», как к источнику жизни. Над Царскими Вратами в храме висит икона Тайной Вечери, которая как бы изображает то, что происходит там, за иконостасом. На ней изображен и Иуда. «И, присутствуя на Вечери, Иуда не нарушил Таинства» (Фудель). Это не мои какие-то убеждения, это мой опыт моя вера, мое исповедание Христа, вопреки укорам украинских националистов в моей не патриотичности, вопреки упрекам протестантов в развратной жизни нашей иерархии, вопреки стараниям русских националистов присвоить себе право на владение Церковью Христовой. Господь в Своем Теле живет, то есть в моей плоти, напитанной евхаристическим Хлебом. Все, чего я хотел от Бога – это внутреннего утешенья, все, что я хотел услышать – это как пережить скорби, все, на что я способен – это доползти до Причастия и сказать на исповеди батюшке то, о чем все поднебесные силы заставляют молчать. В этом для меня вся сущность Церковной жизни – как жить так, чтоб не растерять ту Божью благодать, которую в храме Господь туне подает. Как не дать растерзать моим страстям Господа, Который доверил в таинствах Церкви всего Себя, в этом для меня заключается сущность духовной жизни. Ведь Церковь – это Божественная лечебница, в храме каждое слово священника может исцелить, а может и неисцельно ранить. Здесь нужно осторожно относиться к людям, так, как будто ты стоишь среди изъязвленных тел". Дякую і прошу вибачення за емоційність, мені не байдуже те в що я вірю, а релігія то область перш за все віри  і коли пишете критичні статті на ці теми необхідно це враховувати і з цього виходити.

Tim,
Здрастуйте. Вибачте, але не можу зрозуміти в чому суть Вашого запитання. Вимушений костатувати факт Вашої необізнаності в даній проблематиці. Для того, щоб правильно сформулювати запитання необхідно хоча б почитати Катехізис і ознайомитись що таке таїнства, що таке Церква, яка структкра і смислове нгаповнення богослужбових текстів...Бо ж Ваше розуміння цих термінів не відповідає загалоноприйнятому - ознайомтеся з цими фундаментальними поняттями і всі відповіді на запитання Ви знайддете.. Бо ж Ваші твердження "с какого перепуга тексты лишь сопровождают таинства, если все те тысячи страниц Миней и Триодей вообще ниразу таинств не касаются. НИ ОДНОГО" , вибачте, виглядають як нісенітниця, це ж відомі речі.  Ну не подобається Вам такий порядок речей в християнстві, то хоча б запимтайте чому він саме таким чином склався за осьтанні дві тисячі років. Це ж цікаво.