Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

1727
Путя [профіль]

Гостю и Юрию Чорноморцу.
В вашей дискуссии по-моему размыт водораздел между двумя понятиями Церкви: Церкви теоцентричной и Церкви антропоцентричной. Автор пытается эту грань затушевать будто бы действием Святаго Духа на архиереях или же постоянном пребыванием Апостольской Преемственности, сводя даную часть богословия к исключительно формально-каноническим измерениям проблемы. В то же время теоцентрическая Церковь, не имеющая административных ограничений, ограничена сугубо учением Церкви о Себе и реализации Христа в Ее членах, в людях.
Таким образом, мне кажется, что автор поспешил, недоработав идею теоцентризма в даной теме. Наблюдается (непрямо) западный юридизм отношений с Церковью и Богом.
Юрий, гундяевщина Вас начинает цеплять нипадецки...

1726
Гость [профіль]

1 ч. Автор пытается однобоко смотреть на серьезную проблему, поэтому и возникает столько вопросов. Проблема же не только в том, у кого власть и у кого должно быть больше власти - у предстоятеля поместной Церкви или рядового епархиального архиерея, а в том какая природа этой власти и как именно эта власть применяется. Целесообразнее наоборот подчеркнуть, что все, в т.ч. и епископы, и первые епископы, и соборы, и папа Римский могут ошибатся и применять свою власть во вред. Об этом свидетельствует история: времена, когда епископов-еретиков в Церкви было намного больше чем православных (ариане – св. Афанасий Великий изначально не епископ, монофелиты – прп. Максим Исповедник – не епископ), лже-соборы (иконоборческий, и др. по количеству епископов соответствующие вселенским). И точного критерия истины тоже нет. Католики ищут эту истину вслушиваясь в голос папы Римского, православные - вслушиваясь в соборный голос всей Церкви. Кроме того следует подчеркнуть, что нет какого то самостоятельного дара, харизмы истины у самого по себе епископа. Тезис автора «Позиция православна - і моя: єпископи мають самодостатню благодать, але для всієї Церкви, для життя громад» м-т Иоанн Зизиулас опровергает. : «... Церква не відокремлює єпископат від решти церковних чинів (включаючи мирян), а навпаки, робить його абсолютно залежним від них, як і вони, абсолютно залежні від нього. Руйнування цієї взаємозалежності чинів є помилковою ідеєю спадкоємства, адже без структурно цілісної спільноти есхатологічна перспектива, тобто скликання розсіяного народу Божого зникає ... Те, що єпископа слід тлумачити як структурну частину спільноти, а не як індивіда, видно з того, що його висвячення та юрисдикційна влада обумовлені літургійно і канонічно, принаймні на Сході. Відтак: 1. жоден єпископ не може бути висвячений без зазначення імені його спільноти, в самій молитві його висвячення. На сьогодні це стосується навіть титулярних єпископів ... 2. Цей момент підкреслено важливою канонічною постановою, яка зберіглася досьогодні на Сході, хоча її значення часто не усвідомлюється, а саме: в соборі можуть брати участь лише ті єпископи, що очолюють фактично існуючі спільноти. Із цього випливає, що charisma veritatis «дар істини» єпископа пов’язана з усією спільнотою, а не є індивідуальною властивістю, яка передається через висвячення - Йоан (Зізіулас) митр. Пергамський. Апостольське наступництво і спадкоємство // Буття як спілкування. – К., Дух і літера, 2005., С.199-200.

1725
Чорноморець [профіль]

Дякую за увагу до статті та теми.
Якщо просто пояснити.
Є позиція протестанська - благодать у єписокопів від того що вони в общині. Ну і т.д. В православній теології це позиція Н. Афанасьєва, в Києві Акима Берлянда.
Є позиція католицька - католицька. Єпископи мають благодать самі по собі.
Позиция православна - і моя: єпископи мають самодостатню благодать, але для всієї Церкви, для життя громад.
У по-моєму в статі ця золота середина достатньо обіграна.
Те, що єписокпи є хранителями передання це точно. Вони це передання і створювали. Вони і вчення про передання створили. ((: Але що поробиш - ми Церква Святих Отців.

1724
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

А вот и свеженький ответ о.Евфимия на этут статью https://www.bogoslov.ru/text/510436.html
Если честно - то я в шоке... и от того, что он признался, что Русский мир - это проект светских идеологов и призван упрочить именно геополитическое влияние России, и от того, что ереси филетизма с точки зрения РПЦ нет, и что суперэтнос - это нормально, и переводится как "наднация", а не "сверхнация", и вообще, что в Украине проблемы с филетизмом, а в России их нет...
Просто какое-то издевательство...Один вопрос: какого же православия является хранительницей Русская церковь?
В общем, как мы и предполагали: чем дальше в лес - тем толще партизаны...

Добавлю:
Супер (от латинского super - сверху, над) - часть сложных слов, означающая: 1) расположение сверху, над чем-либо (например, суперобложка); 2) высшая степень качества чего-либо (например, суперЭВМ); 3) главенство (например, суперарбитр).
Исходя из контекста всего слова "суперэтнос", его никак нельзя перевести как "наднация", как нечто наднациональное, превышающее национальное. Только во втором и третьем значении: первосходная нация, главенствующая нация. Все остальные переводы - чистейшее лукавство, чтобы прикрыть правду.

1723
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

Добавлю к вопросу Кондрата: а как быть со статусом "иоаннитов", которые примкнули к отлученному Иоанну Златоусту, а не к "каноническому" патриарху Феофилу? Кто был носителем Духа и истины в этом случае - епископат, осудивший Златоуста, или взбунтовавшийся против такого епископата народ? Вошел ли такой народ в раскол и был ли он с точки зрения Христа отлученным от "канонической" церкви?
Мне кажется, о том, где истина, нужно судить по плодам принятого епископами решения, а не считать по формальным признакам, что если есть энное количество епископов, они в чем-то согласны, народ их поддерживает (а народ чаще всего, как говорил Пушкин, безмолвствует) - значит, принятое таким образом кворумное решение есть истинное.

1722
Лотор [профіль]

Вчення про посвячення – відокремлення вищих ступенів священства від спільного служіння народу - не є безперечним саме з православної точки зору.

Змістовна частина статі виграла б, на мій погляд, від попереднього виявлення співвідношення понять „влада”, „право” із Церков*ю Христовою, що переконливо робить приснопам*ятний прот-р Микола Афанас*єв, зокрема, у праці „Церков Духа Святого” (https://azbyka.ru/tserkov/svyaschenniki/afanasev_tserkov_duha_svyatogo.shtml), глава "Влада любові"; важливі для позначеного вище виписки з цієї глави можна знайти тут https://k4romanolga.livejournal.com/2271.html.

1721
кондрат [профіль]


Питання до Чорноморця
1.
...повнота влади в церкві зосереджена в руках єпископату, а держава, народ, пересічні віряни не мають прав влади в ній.
і тут же написано
соборність ... передбачає волевиявлення лише єпископату при згоді народу.

Якшо уся повнота влади зосереджена в руках єпископату, то навіщо "згода народу"?
А якщо вона таки потрібна, то як конкретно зя згода чи незгода може реалізовуватися у Церкві.

2. У статті написано:
в православ’ї кожен єпископ, і особливо собор єпископів, вважаються носіями харизми правильності у рішенні питань, як віровчення, так і організації церкви

А звертаючись до галатів, Павло писав таке:
Но если бы даже мы или Ангел с неба стал благовествовать вам не то, что мы благовествовали вам, да будет анафема.(Гал.1:8)
Тобто якщо явна єресь, явна суперечність Євангелію, то ніякі апостоли, єпископи, собори носіями Істини не являються. І самі вірні уже вирішують чи коритися такому єпіскопу чи ні, самі (звичайно із Божою поміччю) уже без єпископів, стають критерієм Істини. Історія Церкви знала і розбійничі єретичні собори і православну позицію неєпіскопа Максима Сповідника.

Розясність, будь-ласка, вашу позицію у цьому контексті


1720
Добрый [профіль]

Именно это я и имел ввиду, уважаемый Гость!

1719
Гость [профіль]

"Не хочу смерти грешника" - для ситуации с анафемой Мазепы не имело места.
Что б не обидеть верных РПЦ напишу так: еретики с главой т. н. синодом (а не Христом), который был проводником богохульной политики Петра 1, в лице некоторых иерархов из побуждений открытой ненависти к Мазепе предали его проклятию и не удовлетворившись только этим организовали в нескольких городах Российской Империи публичное сожжение символического чучела Мазепы. Организация иерархией глумления над Мазепой не скрывается и описывается историческими источниками, в т.ч. и церковными.

1718
Добрый [профіль]

"Не хочу смерти грешника" ты забыл это, "лже-благий"???

1717
МХ [профіль]

Я тоже поздравляю Блаженнийшего Митрополита Владимира! Да хранит его Господь!!!

1716
МХ [профіль]

А вот митрополиту Одесскому Агафангелу не нужно единство Украинского православия!!!

1715
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

Перші помісні церкви були засновані апостолами і тому мали всі права на самостійність від самого початку, іншим ці права дарувалися від вже самостійних церков.
Вот у меня вопрос: а почему на одной территории (Греция) было минимум 4 автокефальные церкви (коринфская, галатийская, филиппийская и фессалоникийская)? По идее Павел, принадлежа Иерусалимской церкви, должен был - как по нынешним канонам, учредить "экзархаты" именно Иерусалимской церкви. Почему же апостолов не беспокоил вопрос о том, не слишком ли много автокефальных церквей образуется? Может быть, апостолы на автокефалию смотрели СОВСЕМ ИНАЧЕ, чем те же святые отцы? Может, автокефалия КАЖДОЙ ЦЕРКВИ планировалась как естественный статус?
В Трійці вже існує монархія Отця.
Что Вы имеете в виду? Единоначалие=главенство власти? А как же Лосский с его очерком мистического богословия и этим: "единоначалие" Отца не является ли каким-то выражением субординациализма? Единый Источник, Отец, не получает ли при таком понимании характер Божественного Лица по преимуществу? Святой Григорий Богослов предвидел эту трудность: "Готов бы я назвать большим Отца, от Которого и равенство имеют Равные, так же как и бытие..., но боюсь, чтобы Начала не сделать началом меньших и не оскорбить предпочтением. Ибо нет славы Началу в унижении Тех, Которые от Него"
Или Вы имели в виду что под монархией Отца?
Критерієм правильності будь-якого віровчительного чи організаційного рішення є соборна згода усієї церкви.
А иконоборческий собор? И т.н. разбойничьи соборы вообще?
Деякі священики переймають звички єпископів і поводяться із мирянами, як монархи в своїй громаді.
Это называется младостарчество - очень распространенное искущение клириков.

1714
Автор [профіль]

По моему убеждению, мнение может быть только тогда, когда есть знания. Я указал источники своего "мнения", и это лишь малая часть. Вы же просто бездоказательно написали набор оскорблений. А по поводу избирательных технологий... Есть доля вероятности и в таком предположении. В принципе об этом и в статье говорится - что все это как то "слишком вовремя" к выборам раскручивается. Правда с не меньшей долей вероятности это может быть связано не только со скандалом вокруг Артека, но и с другими вещами, происходящими в Крыму.

1713
Автор [профіль]

Іванко
Внимательней читайте и название и саму статью. Поскольку неоднократно сказано про то, что экстремизм - так называемый "исламский". Поэтому стыдно должно быть Вам, за свою некомпетентность и невнимательность.

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...