Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

1622
Братчик [профіль]

Вячеславу: ... нормальним канонічним шляхом ... - це як? Прибіжить патр. Кирил з своїм "руским миром", тобто ФСБ, Путіним, Мєдвєдєвим, Жиріновським, та інш. і всі разом будуть просить УПЦ прийняти автокефалію? А УПЦ устами деяких своїх владик (монархістів, ФСБшників, триєдиноРУСОнародників) погодиться?

1621
Братчик [профіль]

Святославу.
а де ви побачили в "еладській моделі" залежність єпископату УАПЦ від патріарха Кіріла?
-- Я власне в тому описі "еладській моделі" ніяких адекватних пояснень як її можна перенести в українські реалії взагалі не побачив. Очевидно, що патр. Варфоломій дав зрозуміти митр. Мефодію що блищим часом він приймати під свій омофор УАПЦ не збирається. Зрозуміло, що йому непотрібний великий конфлікт з РПЦ через 500 - 1000 парафій УАПЦ, в умовах, коли значна кількість кліру та вірян може повтікати у канонічний МП чи автокефальний КП. Мені наприклад все одно, грецькій маразм чи московський. Про московський всі знають, звикли, а греки теж схоже робили, що навколо - одні мусульмани залишились. Чому вони всі лізуть сюди, що їм медом помазано? Тому зрозуміло, що Мефодію нічого не лишається як фантазувати з "еладськими", "київськими" моделями і т.д. А як унезалежитись від патр. Кирила в умовах, коли УПЦ канонічних прав (автономії) не має, а лише користується (з дозволу РПЦ) правами самоуправління, хай пояснюють "геніі" з УАПЦ. Це "користування правами" дуже швидко закінчиться, так як у 1991 р.

1620
Вячеслав [профіль]

Тезис 1 автора "Проблема эта не в сфере богословия, канонов или обрядности. Она исключительно в сфере политики. Как только Данилов монастырь и Троице-Сергиева Лавра (резиденции Московского патриарха) признают не на словах, а на деле независимость Украины и откажутся от надежд на восстановление империи, то вопрос о единой Украинской православной поместной церкви будет решен..."
Сторонники украинской автокефалии политизируют его значительно больше. Большинство иерархов автокефального руха, начиная от «самосвятов» и до сего дня были и есть крайне заполитизированными личностями, опирались на маргинализированные националистческие группировки и для достижения своих целей опускались не только до церковно-политических интриг, но и до одобрения физического насилия по отношению к своим оппонентам. Неуместную ретивость здесь также проявляли некоторые народные депутаты, опиравшиеся на поддержку президента Кравчука, а в настоящее время Ющенко, политические структуры - такие как Рух, УНА-УНСО и др. Попытки увязать решение вопроса о церковном устройстве на Украине с политической конъюнктурой - это путь, на котором невозможно нормальное устроение жизни Церкви. Продолжение такой политики будет приводить только к расшатыванию Церкви, падению ее авторитета в обществе и новым конфликтам и разделениям.

Тезис 2 автора: " Быть сторонником Константинопольского, Антиохийского, Грузинского, Киевского, Сербского, Московского патриархата – это не вопрос православной или неправославной веры, а исключительно вопрос юрисдикции. Кому подчиняться украинскому православию – Украине (Киеву) или России (Москве) – вот о чем речь, а не о том, быть или не быть православным. Отделившись (неканонически, между прочим!) от Константинополя, где пребывали немало лет, и создав свою автокефальную церковь, русские не перестали быть православными. Не перестали ими быть создавшие свои автокефалии сербы, болгары, румыны, грузины. Так почему же это правило не должно распространяться на украинцев? Почему всем можно, а им нельзя?"
А православный, изнасиловавший женщину, перестает им быть или нет? К сожалению, историческим фактом является то, что многие из существующих автокефалий были сформированы путем «политического насилия». Да, «плоды» такого насилия не должны отвечать за своих «отцов», но самих «отцов» это не оправдывает. Кстати, некоторые из таких автокефалий то признавались, то аннулировались и длилось это, как правило, десятилетиями, а то и столетиями. Тот же Константинополь получил первенство в диптихе только из-за того, что был столицей империи. Сторонники украинской автокефалии должны честно ответить на вопрос: или они пытаются идти к своей цели нормальным каноническим путем, или они будут и далее пытаться «изнасиловать» мировое православие.

1619
Святослав [профіль]

Прагнення до виходу з ізоляції та модель запропоновану єпископом Іоаном не можна не підтримати. Крім того входження УАПЦ в юриздикцію Константинополського Патріархату спонукатиме УПЦ КП рухатись в тому ж напрямку.

Братчику- а де ви побачили в "еладській моделі" залежність єпископату УАПЦ від патріарха Кіріла?

1618
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

Интересно... так вот что остается за кадром, "за лаштунками" проповедей Кирилла о русском мире... Говорим 15, а 22 в уме...
Ок, примем во внимание. Пригодится для работы.

1617
Євген [профіль]

Дивні враження виникають від прочитання статті. При всій повазі до автора, здається що, чи він вважає аудиторію за стадо страждаючих на амнезію баранів, які забули про "велич" вчинків Петра, багатосотлітню "любов" "старшого брата", та необізнані в сьогоденні великої дружньої країни на північ та на схід від України (досить влучно, про це йдеться у першому дописі до статті), або ж пише про те у що сам не вірить. Як би там не було, окремо взяті факти перелічені у статті є загалом правдивими, але вони вирвані із контексту (ціни тих всіх досягнень) по перше, і по друге на кожне суттєве досягнення "русскаго міра" є не менш вражаючий перелік недосягнень, щоб не сказати його настільки ж суттєвих вад. І спроба закрити очі на ті вади не робить честі автору. На мою думку, основна із цих вад це намагання будь-що добитися "любові" сусідів (але ж, дорогії брати, "насільна міл нє будєш"). На що розраховував автор, вплутуючи своє добре ім’я в тему віддалено-релігійну, та ще із сильним присмородом політики, будемо вважати незрозумілим, але очевидно одне, йдеться про потурання автором прихованому неприйняттю, чи неповазі з боку Кіріла до України як окремої країни, що може самостійно вирішувати до якого світу, чи "міра" їй належати. Прикрим чином, Православ’я, при цьому, використовується лише як інструмент обґрунтування нібито природності належності чомусь саме до "русскаго міра". Тим не менше дякую авторові за статтю.

1616
Лотор [профіль]

Нещасному Іларіону є про що згадувати до кінця днів; ось як окреслив коло питань блаженної памяті митрополіт Антоній (, а після його відходу до Господа, коло це тільки розширилося):

"Дорогой владыка Иларион, с чувством глубокой скорби начинаю это письмо. Неужели ты не понимаешь и не чувствуешь, что, давая всенародную огласку трагедии, которая разыгралась в Сурожской епархии со времени твоего прибытия в Англию, ты не только расшатываешь стройную (до твоего приезда) жизнь епархии, но подрываешь многолетний труд, положенный другими...

В самый первый день твоего приезда ты мне сказал глубоко смутившую меня фразу: "Когда на меня возложили руки при хиротонии, я почувствовал, что я теперь архиерей и ЧТО У МЕНЯ ВЛАСТЬ". Это меня ужаснуло, так как я всю жизнь верил, что мы призваны СЛУЖИТЬ, а не властвовать. Я обратил на это твое внимание, но, видно, безуспешно...

...ты обращал внимание священников на незначительность их "зарплаты" и на то, что некоторые из них совмещают служение Богу и людям с мирской работой, ввиду того что приходы в провинции немногочисленны и пастырское окормление верующих не может заполнить "рабочий день". Я сам несколько лет совмещал пастырское служение с работой врача в Париже. Денежная тема, как и тема о награждениях, стала играть роль, которую она раньше не играла. (Сам ты потребовал 40 тыс. фунтов.)

...После короткого времени твоего пребывания в нашей среде, когда взаимные отношения стали слишком натянуты, я решил созвать все духовенство на встречу, на которой каждый смог бы все высказать и на которой я сам вдумчивым обсуждением проблем смог бы водворить мир и открыть путь к открытости и крестному принятию друг друга. Я сознательно тебя на эту встречу не пригласил, чтобы все могло быть высказано и объяснено, чтобы открылся путь, быть может тернистый, но такой путь, по которому мы пошли бы, "взяв крест" и с готовностью собой пожертвовать ради тебя и друг друга. Увы! Кто-то дал тебе знать об этом собрании. Ты на него прибыл, разразился часовым докладом и погубил возможное единство. И сделал ты это, даже не снесясь со мной. Собрание стало стычкой, еще резче отделившим тебя и "твоих" от "других" и перепутавшим все в сознании многих, так как мирное обсуждение твоего положения и той бури, которая грянула в связи с твоим приездом, стало невозможным".

лист повністю: https://www.mitras.ru/letter.htm

1615
Павло Лашкевич [профіль]

Я опубликовал в Интернете открытое письмо на эту тему в Ливджорнал: "lashkevich-2009".
Это опыт Православной церкви, изложенный в Законе Божием Протоиерея Серафима Слободского на 10 страницах.
Звонить нужно систематически во всех церквях.
С уважением Павел Лашкевич.

Пользуясь случаем, говорю о необходимости поднять на Великую Лаврскую Звонницу "Колокол Всех Святых" весом 7150 килограммов, который мне очень дорог, ведь довелось по благословению священноначалия Лавры приложить для этого много сил. На колоколе впервые исполнена надпись на украинском языке.
29 августа 2009 года Наместник Лавры Архиепископ Вышговодский Павел возле Крестовоздвиженского храма Святой Лавры благословил мне работать над тем, чтобы"поднять колокол". Тогда же я высказал его высокопреосвященству благодарность за доверие. Нужно решить ряд технических проблем, чтобы "Колокол единства" православных верующих звонил.
С 15 ноября я доложу начальству план мероприятий и сообщу о потенциальных исполнителях работ. Хотелось бы видеть единодушную неполитическую помощь политиков и их политических сил.
Давайте отметим победу над эпидемией и почтим умерших от гриппа звоном этого нового Украинского Лаврского колокола.

Оснований возражать против этого Богоугодного дела не вижу.
Молюсь об успехе и достойном совершении сказанного в скором времени.

Звуки Лаврского "Колокола Всех Святых" должны стать запоминающимися позывными Украинского радио и теолевидения.

Прошу всех корреспондентов и руководителей СМИ опубликовать моё открытое письмо.
Ваше издание хотелось бы видеть в числе открытых доброжелателей Лаврской звонарской инициативы.
Павел Лашкевич.
Киев. 15 ноября 2009 года.

Прошу Ваших молитв о душе Александры Батаевой, моей почившей бабушки (род.1912 +1997), организовавшей моё крещение в СССР. Поднятие колокола укрепит и утешит меня после её кончины.

1614
кондрат [профіль]

Грязью чавкая жирной да ржавою, вязнут лошади по стремена, но влекут меня сонной державою, что раскисла, опухла от сна

1613
Аналітик [профіль]

Братчику - шановний, ваші погляди сформовані на основі інформації в ЗМІ. Нічого так не боїться Москва як реального сценарію подолання розколу вже сьогодні.

1612
о.Сергій Київ УПЦ КП [профіль]

БРАТЧИКУ ! Видно космополітичну ШКОЛУ - Михайлівського собору
Ось ТИ ДИВИСЬ вже бути Українцем - Гріх ?!
Поруч зімною ВСІ Українці !
Ми розбудовуємо УПЦ КП, як помісну, національну Церкву Українського Народу ! До Українського народу належать люди різних етнічних груп чи національносте.
А щоб Українець був лібералом, безбатченком, космополітом це прагнення ворогів Української нації, а Церква має консолідувати націю і вести її до спасіння.
"Як себе почувати рядом з Вами будуть етнічні росіяни, поляки чи євреї. Їм що, треба кудись переселятися?"- а як почуваються Українці в Російській Федерації ? Коли там царь Микола 2 -святий, голодомору на Україні не було, Мазепа та Бандера УПА -зрадники, мова Українська не благодатна та інше .... А як Українці почуваються в себе дома ? Коли внас на Україні в шкурі УПЦ діють кремлівські вовки ?
Ми Українці маємо бути ідейними та принциповими у питаннях Віри та Нації !

І найголовніше !
Обговорення має торкатися ТЕМИ ПУБЛІКАЦІЇ !
Ви москалі завжди зводете тему з дороги !
Питання було хто
в УПЦ КП "Хоче, може, прагне" повернутися до Кремля ? !
Я своє бачення висловив бо перебуваю в УПЦ КП, а Ви заперечте чи дайте свою думку.

1611
Вася [профіль]

Итак, Романовы получили власть. Но ведь надо было ещё и удержать её. А ситуация оказалась не такой простой. Надо было уничтожить самых главных претендентов, то есть, в первую очередь, Марину Мнишек и её сына, маленького Ивана, которому едва исполнилось четыре года. Претензии Марины основывались на том обстоятельстве, что она была официально коронована, «помазана на царство», а её сын формально являлся Рюриковичем, внуком Ивана Грозного! Именно формально, конечно, а не фактически, но в данном случае и эта «формальность» имела значение… Однако Марина и её сын были схвачены и казнены. Первым важным деянием нового царя стал указ о публичной казни четырехлетнего ребенка. Это уже было нечто новое в мировой практике!
[...] Вышло, что первый Романов казнил последнего Рюриковича из ветви, происходившей от Александра Невского. А спустя триста лет история обернулась трагическим зигзагом — казнью в далекой Сибири, куда Романовы триста лет подряд будут ссылать своих политических противников, мальчика, последнего представителя правившей ветви…

https://www.vokrugsveta.ru/telegraph/history/690/

1610
VITALIK [профіль]

У православных нет такого философа-богослова как Фома Аквинский, по этому такие "перлы" Социальной концепции РПЦ и "Русский мир" будут разъедать православную церковь изнутри. Всех нас ждет "светлое будущее Русского мира".

1609
Просто Гі Де [профіль]

У Мопассана не менш геніально написано про блуд. А толку? Можна бути небезпечним, а можна смішним. Смішний москаль - це несмак! :)

А все Советский Союз! Кураеву мешает прошлое - преподавание атеизма. Ткачеву - нынешнее, проповедь манихейского "московизма".

1608
Братчик [профіль]

О. Сергій УПЦ КП, а Вам не здається що в вашому пості багато етнофілітичних думок, аналогічних думкам прихильників т. зв. "руского мира"? Ті хочуть замкнутися від інших в своїй руській ідейності, а Ви в своїй "український". До речі, патріарх Філарет каже про ідейність свяженників виключно в значенні відданості "евангельским ідеям", а не етнічним чи патріотичним. Як себе почувати рядом з Вами будуть етнічні росіяни, поляки чи євреї. Їм що, треба кудись переселятися?

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...