Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

47522
dutchak1 [профіль]

Цитата: Onufriy
дотепно з Вашого боку - проповідувати емпіризм, як метод встановлення віросповідної Істини
 

Ну чому і причому емпіризм? Дай Вам Бог прожити ще сто років, але все ж таки колись.. І от після цього «колись» Ви і по вірі і по вчинкам своїм попадаєте або в Рай або в Пекло. А от уже звідти не зможете поради передати. Ніхто ще не зміг звідти підказати – як вірити, в яку церкву ходити. Ну і ніхто ще не зміг туди сходити і вернутись з порадами. Була, правда, одна екскурсія за участю Данте…

І так в кожного – ніхто не підкаже, ніхто не поможе і не дасть гарантій що якщо в цю церкву підеш – то 100% попадеш в Рай. Тому і не треба давати ніяких порад, ніяких засуджень. Краще за Бога це не зробить ніхто. Тим більше, що звертається Він до кожного окремо, тобто звертається тільки до мене і мені ніколи не видно як Він звертається до сусіда. Бог не «працює» з народами, державами, націями а тільки  особисто зі мною і мені просто не видно Його звернення до  сусіда, не видно гріхів сусіда.

В принципі можна пробувати говорити і про те, які результати віри в країнах, на континентах. В російській філософії є твердження про поразку християнства на словянських землях. Що це означає? Поразка на їх думку в порівнянні з західними землями і це, очевидно, не означає кількість віруючих і храмів в країнах, що порівнюються.  Успіх християнства це така своєрідна хода релігії, яка привела до утворення їхньої західної цивілізації.

Ну а те що я  сповідую химерний гіпермістицизм і кажу що до Церкви не застосовуються ні людські ні божі поняття – то який же тут гіпермістицизм? Не я сказав – Церква є Таїною. І що, Ви можете це досконало, людськими поняттями розшифрувати? Пробувати можна але завжди памятати що це тільки проба, яка може когось зацікавити а може і ні….

47521
adminos [профіль]

Шановний svcAlexander, у новині ТСН селяни не ідентифіковані як віряни УПЦ КП, тому робити висновки про їх конфесійну належність ми не можемо. Сама новина присвячена не архім. Ніфонту, а висвітленню події світським і православним сайтами. Передана їхня інтерпретація події, для звірки поставлені посилання на першоджерела. Кожен неупереджений читач може переконатися, наскільки позиція ТСН і офіційного сайту УПЦ відповідає журналістським стандартам і християнським заповідям.

47520
Onufriy [профіль]

Цитата: dutchak1
ви... не маєте права нечестивих і грішників вишукувати, судити
Навіщо ця спекуляція?. Взагалі - до чого тут осудження грішника? feel 
Ви ж напевно розумієте, що йдеться про зовсім інше - про засудження святоросійства, як потворного лжеучення, яке веде усіх причетних до загибелі - "єретики Царства Божого не спадкують" (Гал. 5:20-21)
Щодо подібних відхилень сказано: "єретика цурайся" (Тит. 3:10). Завжди - незалежно від того, хто єретик: диякон, приходський священик чи патріарх московський - на якесь там ім'я
А вже те, чи правильна твоя віра – побачиш по результатах
?!.. belay Дуже дотепно з Вашого боку - проповідувати емпіризм, як метод встановлення віросповідної Істини   wink 
Що оригінально поєднується з Вашим попереднім коментарем, де Ви нещодавно сповідували химерний гіпермістицизм:
до Церкви не застосовуються ні людські ні божі поняття
 
Це дуже повчально - спостерігати як за Вашою логікою, так і за динамікою Вашої світоглядної еволюції

47519
svcAlexander [профіль]

Саме представники Київського патріарату і стали тими "кілька опитаних селян", про яких "Релгії" чомусь не сказали, що вони побажали залишитись невідомими. Ті, хто знають о. Ніфонта, можуть розказати про нього, не приховуючи  від сорому своїх імен, бо знають, що брехати не прийдеться.

На жаль , ця новина написана так, щоб складалось враження, що винен священик, та ще й ніби заперечує це, обвинувачуючи собаку, представників КП і журналістів. Але автор путає вину  і відповідальність. О. Ніфонт не заперечує своєї відповідальності за інцедент і все, що протрібно і що в його силах він робить. Але говорити про вину.. Запитайте себе: якби у Ніка Вуйчича була собака і стався такий інцедент - як би про це написали на Релігіях? 
Отож, все залежить від конфесії власника собаки. Адже автор статті навіть не знайомий з о. Ніфонтом, навіть не спілкувався з ним. 

47518
dutchak1 [профіль]


Цитата: Onufriy
Якщо традиція розходиться з істиною, то то її потрібно облишити

Мови нема. Ви не їсте капусту, не читатєте акафісти і не ходите на етнофілетичні святоросійські політмасовки. Ви не називаєте спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою". Ви не йдете на раду нечестивих, і на путь грішників не стаєте, і на зборищі губителів не сидите. І ще може такі люди є в різних кількостях. Але і ви, і ті люди в різних кількостях не маєте права нечестивих і грішників вишукувати, судити. А якщо і найдете і почнете їх «виховувати» - результат нульовий і поведінка ваша нераціональна. Можете навіть спровокувати мордобій. До віри з любого стану, чи з варварства-поганства чи з єресі не приходять раціональним шляхом, вихованням від доброзичливців чи сусідів. Тільки сам на Сам з Богом, тільки у вірі. А вже те, чи правильна твоя віра – побачиш по результатах. По результатах побачиш і те, чи розійшлася істина з традицією чи ні і гарантій в земному житті немає ні в кого. Хіба що у святих.

47517
Onufriy [профіль]

Якщо традиція розходиться з істиною, то то її потрібно облишити
 
Амінь! У цьому випадку щось одне таки потрібно залишити smile або Істину, або традицію...
Тільки залишити Істину - набагато легше. Об'єктивно. Для цього лише треба:
1) назвати кирилівську єресь "особистими політичними переконаннями патріарха";
2) назвати спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою" 

І тоді воно зразу полегшає, адже у вас залишиться канонічна традиція feel  Тоді можна і далі їсти капусту, читати акафісти і ходити на етнофілетичні святоросійські політмасовки
https://autocephalia.at.ua/news/kak_zaveshhal_velikij_nevskij/2017-09-13-880 
;

47516
Onufriy [профіль]

Цитата: dutchak1
Церква... найкраще б було взагалі не перейматись ЇЇ існуванням а просто зберігати ЇЇ.  Вірити

Ну.. щоб зберігати Церкву - треба мати дуже багато здоров'я smile ..швидше таки Церква зберігає нас, ніж ми її feel

А щодо "віри" - то вірити у що? У те, що У/РПЦ є Невістою Христовою?.. (Та тільки Невіста повинна б зберігати вірність Небесному Женихові, а не обслуговувати хворі фантазії престарілого гебешника)

Чи вірити у триєдиний святоросійський народ? У "російськість"? У можливість збереження російської ідентичності з доп. участі у хресних ходах?
Чи може у "енергетичні пучки" Гундяєва? Чи у необхідність вшанування "заслуг" тиранів, убивць і гонителів Церкви (Івана 4-го, Сталіна і т.п.)?..

Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч (Псалми 1:1,2)

47515
Kruvonis [профіль]

Тут зовсім усе не так, для надання Автокефалії необхідно дуже багато сприятливих умов. В данний час в Україні немає жодної умови для надання Автокефалії як від Константинополя, так і москви - і маніпулювання нюансами на користь собі - зайве.  Представник Варфоломія був на минулому святокуванні Дня Хрещення Русі на Володимиській гірці - це було розгляд церквиденисенка як тих хто зацікавлений, після було інтервью, де представник дав чітку відповодь на цей рахунок. 
А Стаття хитро написана.

47514
josephus [профіль]

Еще один вырвался из содома-гоморры рпц... smile 

47513
denka_kds [профіль]

Т34,
Вітаю Вас Т34. Спробую відповісти на поставлене Вами запитання дещо розширеним посиланням на свою статтю "Церква блаженнішого Володимира": 
"Владика Ніколай Японський на соборі Японської Православної Церкви в Кіото, що відбувся в 1892 році, сказав: «Церква православна в народі існувати все-таки буде, і саме не в якості іноземного гостя. Православ’я буде рідним для японців, їх національним достоянням, як стало воно рідним для нас, росіян, для болгар, арабів, як воно є й для греків, від яких ми його прийняли. Ніхто з нас не скаже, що ми віруємо в грецьку віру, вона наша рідна, народна». Предстоятель Японської Церкви за роки свого життя в Японії так полюбив її культуру, так проникся її історією, що став закваскою, яка для замкнутих на своєму острові японців, розширила і поглибила розуміння своєї самобутності, свого місця в сім'ї народів світу.
Наш Блаженніший предстоятель в древньому центрі християнства Києві ніс схожу місію, тому що за роки радянських гонінь було знищено вщент все, що нагадувало про Христа, було старанно зашліфоване все, що вирізняло наш народ з-поміж інших слов'янських етносів. Ніякої української національної церкви Миторополит Володимир, звичайно, не сповідував як і не був представником російського православ’я на Україні. УПЦ за часів його предстоятельства не стала п'ятою колоною Москви. Він був носієм світового православ'я і виразником його древньої київської неперервної традиції.
Українська Церква це та сама церква, яку греки, присилаючи в Київ митрополитів, або благословляючи тих архієреїв, що змогли тут вижити і залишитись вірними православ’ю, називали митрополією «Мікра Росіа». В культурному і політичному плані це звучало доволі велично, – як слов’янська Еллада. З іншого боку вони сприймали Київ як другорядну по значенню частину Константинопольского Патріархату – митрополію, що не доросла навіть до рівня архієпископії. Титул митрополита в ромеїв був другорядним в порівнянні з титулом архієпископа. Згадайте, що Іоанн Златоуст був Архієпископом столиці Візантійської імперії. Не зважаючи на це, на Русі титул Митрополита залишився почесним і високим церковним званням, що мав особливу харизму.
Київські Митрополити в свідомості Константинополя завжди сприймалися як лице нашого народу і практично єдиний авторитет, якому вони довіряли. Однак з тих часів, коли Петро І створив Синод і замість Митрополита чи Патріарха Церквою почав правити Обер-прокурор, Православ’я на Русі втратило своє лице, а Київська Митрополія перестала бути духовним центром, що зв’язував Русь із Православним Сходом. Санкт-Петербург став джерелом нової, вже західної духовності для слов’ян. Синодальна система робила все, щоб обмежити вплив Церкви на суспільство, зокрема регулярно здійснювала переміщення архієреїв з кафедри на кафедру, не даючи таким чином єпископам можливості поріднитись з паствою. Св. Патріарх Тихон за роки свого єпископства п’ять раз переміщався з одного кінця світу в інший, допоки революція не зупинила його в Москві. Прот. Александр Рождественський писав про ці переміщення владики: «Вище церковне начальство, переважно світське, не любило, щоб архієрей довго засиджувався на одній кафедрі, особливо, якщо люди симпатизували йому».
Фігура Митрополита Київського Володимира унікальна саме тому, що він перебував на Київській кафедрі аж 22 роки. За час свого служіння він став отцем для кожного українця. Він воскресив той древній лик Київського Православ’я, що здавалось би вже доживав свій вік в склепах музейних вітрин". З. повагою

47512
denka_kds [профіль]

Kruvonis,
Вітаю Вас Kruvonis. Спробую відповісти на поставлене Вами запитання посиланням на свою статтю "Церква блаженнішого Володимира": 
"Церквою керує Господь. Але Він подарував цей безцінний дар людству в лиці простих Апостолів. Про подарунки не питають, як ти ними розпоряджаєшся, а просто надіються, що скористаєшся ними на благо. Господь довіряє тим, кому Апостоли в свою чергу довірили святиню і з рук в руки передали своїм наступникам: «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене» (Мф.10,40). Так відбувається ієрархічний зв'язок Бога з людьми в святих таїнствах, і людей з людьми у Христі. Тим, кому довіряють Апостоли і їх наступники святителі, тим самим людям й ввіряє Себе Господь.
Христос не залишав після себе якогось особливого наступника, що мав якісь надзвичайні повноваження і якесь таємне знання для нього особисто доступне. Господь залишився з людьми Сам: “І ось Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28,20)
Глава Церкви – Христос. Однак її живий, реальний, близький до кожного, хто звертається до Христа, образ втілений у єпископі. Божественно неприступне у боголюдському організмі Церкви завдяки єпископу втілюється у божественно доступному. Апостол Іоанн Богослов звертається до єпископів сімох церков Ефесського округу, що він окормляв, як до ангелів (Апок. 2,1)..." 
Ну а далі по тексту "якщо єпископ живе по Євангелію то його голос то голос Церкви", як ні то Господь керуватиме Церквою у відповідності до часу і обставин так як для нас це буде спаительно. Форми адміністративного устрою Церкви  не закріплені догматично у Символі Віри. вони завжди різняться, як в часі так і в просторі: "Якщо традиція розходиться з істиною, то то її потрібно облишити" (Кіпріан Карфагенський). З повагою

47511
Т34 [профіль]

"Тем не менее присутствующим он нравился" - хаха. Так демократія, комусь подобається Антон Маньшин, а комусь зоофіли і педофіли з "Торнадо" як от Михайлу денисенку і його послідовникам.

47510
Т34 [профіль]

А чого "патріярх"? Невизнання загальноприйнятого правопису - 1-ий крок до сепаратизму. Треба щоб СБУ добре їх перевірило.

47509
Т34 [профіль]

А які є пропозиції можливо передати Кримські єпархії в пряме управління РПЦ "до завершення окупації", якщо Президент і уряд це одобрять, то треба так і зробити.

47508
Т34 [профіль]

З одної сторони це дійсно сумно. Навіть дуже. Але , якщо подивитися з другої, то у жітіях великих святих часто бачимо, що святий не служив весь вік в одному місці, а через різні обставини в т.ч. пов"язані і з діями церковної влади переміщався по світу. Напр. , прп. Сергій , який заснував аж 5 монастирів. Священник, як офіцер, де Церква пошле там і буде служити. А якщо хочеться осісти, поставити хатку, посадити садок, завести свинок, курочок, і т.д. і це є найвищою ціллю, тоді можна не ставати священником, а просто жити в селі, хазяйнувати і т.д. Ну а прихожани теж хай згадають, що ходять в храм вони до Бога в першу чергу, а не до священника конкретного. Тому , якщо священник і зміниться, то Бог у храмі залишиться. Тому дивно, що люди ходять 28 років до церкви, а потім раптом перестануть. Невже за 28 років не зрозуміли, навіщо є храм і Служба Божа.

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...