Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Ежели имеет место насилие духовенства над беззащитными семинаристами, то тут пора миссионерствовать против гомоиерархов по настоящему - разоблачительно и развенчательно. Не взирая на авторитеты. С внешним миссионерством, как то у нас в православии не получилось. Так, вот, началось настоящее внутреннее МИССИОНЕРСТВО, и возглавил его, как и положено, первый миссионер - отец Андрей Кураев.
Вскрытый отцом Андреем гей скандал в РПЦ полезен по многим пунктам для Вселенской Церкви в целом.
Во, первых, это - десакрализация восточноправославной деспотичной епископской власти! Очень своевременно и полезно… дабы епископ не мнил себя папой, но знал и помнил, что он в очах Бога, такой же член церкви, как и стоящая самая последняя бабулька в ней.
На епископа теперь уже не будут смотреть, как на объект бездумного обожания и поклонения, как что то "святое" в дорогую парчу обернутое и камнями драгоценными осыпанное, а будут глядеть теперь, как на насильника и самодура ежели он таковым является(а, ведь, чего греха таить, есть такие среди епископата!)
Творящий насилие и должен выглядеть, тем чем он и есть на самом деле - насильником. Развенчание весьма полезное… Падать в благоговейный обмороко-транс в присутствии епископа, теперь тоже будут меньше. Многие будут знать - епископ человек, со своими увлеченьицами, мелкими, постыдными, низкими грешками и страстишками, - общечеловеческими, как и все мы земные люди.
Если епископ честен, он ничего за собой не чувствует, он держит равноправный диалог со своей паствой (таковых большинство в Церкви!), то ему бояться нечего. Только с интересом приходится наблюдать и обговаривать, вздыхая, нравы меченых своих собратьев.
Да, и патологичные русофилы, типа дико одиозного Фролова, теперь позаткнуться, носясь со своим "Русским миром" и "Светом с востока" в противовес содомской, прогнившей Европе. Теперь мы украинцы видим, что это за "МИР, СВЕТ И ОСОБЫЙ ПУТЬ" идет к нам с востока. Так, что отцу Андрею честь и хвала!
Я не можу судити Єкатеріну, хто я такий щоб судити інших.
. Суда Твоего, Господи, боюся и муки безконечныя, злое же творя не престаю: Тебе Господа Бога моего всегда прогневляю, и Пречистую Твою Матерь, и вся Небесныя силы, и святаго Ангела хранителя моего. Вем убо, Господи, яко недостоин есмь человеколюбия Твоего, но достоин есмь всякаго осуждения и муки. Но, Господи, или хощу, или не хощу, спаси мя- ось це я можу сказати про себе.
Погано, що Ekaterina осуджує інших.
Мені здається, що в силу наших обставин ми сильно заполітизовані, особливо Росіяни. Бо в Росії з часів Петра 1, держава, в наслідок сильної вертикалі влади, і жадності деяких ієрархів, заставила церкву служити державі, та національним інтересам держави, а не Богові. Власне звідси і цезарепапізм, і єтнофілітизм та націоналізм в Російській церкві, та всі ті утопічні, серодньовічні ідеї- про Рускій мір, Святу Русь, Третій Рим.
А Ekaterina, та багато інших, попали під вплив цих маніпуляцій. До цих маніпуляцій можна добавити і боротьбу з кодами, і монархічні ідеї, і прославлення сталіна, Распутіна та їм подібних.
Всі ці ідеї формуються правосланими політтехнологами. Хто їх підхоплює ми бачимо, але не всі їх підхоплюють безкоштовно. Одні за ідею, інші за гроші.
Ekaterina за ідею. Тому вже за це можна її поважати. Що в неї є ідея. Погано коли людині на все наплювати.
Мені здається, що те що висловлює Ekaterina, відноситься до політики, а не до віри, тому і судити її за політику не можна. Судити за політику -це комунізм, де були політвязні.
Козацька кров пульсує і гуде!
Василь СИМОНЕНКО
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Благословение на политизированные церковные шествия дает наместник Киево-Печерской лавры митрополит Павел
За Господом останнє слово.
З того, що стверджував один поважний професор історії.