Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Государство у нас светское но, еще говорят, вроде правовое. В европах правовым государством называют государство, которое знает и имеет границы . Т.е. границы того, что оно может делать а что не может делать с гражданином. Например, не вмешивается в личную жизнь гражданина, к которой относиться внутренняя, духовная жизнь гражданина. Поэтому, если одна часть прихода квасит носы другой части прихода по причине того, что эта другая часть, по мнению первой, неправильно верит в Бога то государство должно своими методами прекратить мордобой и особенно отличившихся граждан направить судом в цугундер. Но! При этом правовое государство никогда не возьмется докапываться, искать чей, какой части прихода Бог правильный и кто в приходе правильно верит в Бога. Ну и докопавшись еще и возьмется менять закон, которым заставит неправильную часть прихода правильно молиться.
Снова о здравом смысле чи про здоровий глузд. Представьте себе, что ваши соседи, муж и жена, целые сутки колотят друг друга по причине плохого выполнения супружеских обязанностей кем-то из супругов. Вы можете заявить государству о невыносимых условиях проживания и оно(государство) будет принимать какие-то меры. Но! Никогда государство для разрешения оного конфликта не будет составлять для супругов график исполнения супружеских обязанностей и для вашего спокойствия требовать от супругов его исполнения.
Так и у нас. Приход раскололся в вере и его члены ненавидят друг друга. И затем придурковатое государство доказывает что приход сохранился, что можно законами заставить верующих полюбить друг друга и что приход может куда-то там переходить. Его уже нет как и в вышеназванном случае нет семьи. И доказывать что существуют какие-то права несуществующей семьи или несуществующего прихода, ссылаться при этом на регистрацию, могут только наши придурочные религиоведы и законодатели.
очередная глупость. как,впрочем, и многие предыдущие размышления ниочём по заданной теме.
Государство у нас светское. Что не мешает забыть о том, что члены церковных общин -одновремено граждане государства. И когда эти самые граждане начинают громко спорить и друг другу рожи бить(не имея возможности чисто по христиански решить вышеуказанные проблемы- при этом называясь христианами..а да- не христианами,а православными!), то государство имеет полное право показать этим общинам правила приличия.
поскольку сами общины не должны совершать деяния, нарушающие устои государства и мешать другим людям. как известно моя свобода не должна мешать чьейто свободе -и наоборот.
что написано в самой первой части устава УПЦ? (о действенности которого уже задаютсяч вопросы: "УПЦ" по нынешнему законодательству- ничто. У неё нет права юр.лица. Право юр лица есть у киевской митрополии,а этот устав сама киевская митрополия врядли покажет. Одна надежда на то,что ктото из Минкульта сделает скан и запустит в широкую общественность.) В самом начале задекларировано то,что светские законы и порядок деятельностью УПЦ нарушены не будут. А если будут и нарушаются? Не нужно ли положить этому край?
Или снова о гвоздиках будете рассуждать и о законодательстве?
Называть так эту Церковь как она есть (РПЦ) принято лишь за рубежом нашей страны. В самой же Украине условились ее называть не прямо, а «через указатель» - УПЦ. При этом мы ясно понимаем, что РПЦ и УПЦ сами по себе различны (так, как «рх» и «х»). Ибо Церковь, которая: - напрочь избегает украинского богослужебного языка, довольствуясь лишь российской версией церковнославянского; обладает полноценными характеристиками РПЦ. Слово «украинский» употребляется лишь в качестве «указателя» - аббревиатуры УПЦ.
- не знает празднования всех святых земли Украинской (вместо последнего слова употребляя «Российской» или «Русской», подразумевая все тот же территориальный конгломерат с центром в Москве);
- напрочь избегает топонима «украинский» (нет этого слова ни в одной богослужебной книге), заменяя его на «российский», «русский» или на топоним региональный («волынский», «карпаторусский» и пр.)
Но, как отмечалось ранее, указатель на объект не есть сам объект
Віталій Ейсмонт
:(
Про сорочку это я так, для словца. Сегоднешняя религиозная склока стала питательной средой для взращивания дутых или надраивания потускневших имиджей и рейтингов профессиональных патриотов.
То, «что законопроекты вобщемто не плохими были» - нонсенс. При существующей Конституции и при реальном христианстве законопроекты, которые пытаются что-то «регулировать» в религиозных организациях ни плохими ни хорошими быть не могут. Их просто не должно существовать. И это в первую очередь должен понимать и религиовед и богослов. Низводить митрополитов или возвышать их или делать что-то еще должна сама Церковь, сами верующие. Особенно это губительно для государства и его права, для тех, кто это право изучает. И государство и право, которое приемлет такие законы – фальшивые. У тех юристов, которые изучают и приемлят такие законы, у тех депутатов, которые принимают такие законы – в голове юридическая шизофрения, болезнь ума, когда в одной голове пытаются разместить
взаимоисключающие положения.
а я то думаю -кто ж это на РИСУ такое написал...на двести строк вокруг да около ![]()
а автор и здесь решил опубликоваться.
Бей как раз правильно всё расставил,со второй или третьей попытки.
И о том, что арх.собор РПЦ ничтоже сумняся в сових определениях делал то, что противоречит Уставу УПЦ -я видел давно. но както картинка не складывалась.
Не нужно тут рассказывать о морали. Правильную мораль давным давно предложил равви Иешуа ,гдето там у моря,сидя на горЕ.
Однако за прошедшие сотни лет это так и осталось идеалом, а не реальной практикой. И, что более всего удручает - не церковной практикой.
И если ты единожды соврал -что тебе поверит снова?!
Если ты одной рукой чтото там "даруешь УПЦ", а второй тут же делаешь наперекор своему же "деянию", то кто должен поверить в то, что завтра это не повторится с новой силой. или по другому поводу, в другом виде.
А?
А забивают гвоздики обычно в гроб, эта идиома както так давно сложилась. и чем сбыстрее и больше будет таких гвоздей в нынешнюю РПЦ - тем лучше. поскольку РПЦ с её первоиерархом в нынешнем виде более похожа на Диотрефа и его общину...если не сказать про престол сатаны....
Не нужно ничего важного и правильного основывать на лжи. Это может аукнуться.
Автор пише, як цвяхи забиває, жонглює термінами, словами – границы зависимости, распространяется действие, руководствуется, руководящий орган, юридическое значение для государства. Так ніби обговорює відносини юридичних осіб, об’єднаних в промисловий концерн з метою господарської діяльності по випуску якоїсь складної продукції.
Тут десь Кирил Говорун уже писав про брак здорового глузду у нас і що саме здоровий глузд якби має бути в основі побудови суспільства. Пошукаєм і тут його присутність чи відсутність.
Відсутність здорового глузду уже є в тім що автор якби намагається робити аналіз одночасно з двох, взаємовиключаючих позицій. Це позиція віри і позиція держави чи державного права. Наприклад, руководящий орган чи підпорядкування мають різне значення у вірі і у праві. У вірі це означає(в першу чергу!), що віруючі підпорядкувуються добровільно а у державі і у праві це забезпечується тільки примусом. Державі глибоко байдуже що ти думаєш про неї чи про її закони під час їх виконання. У вірі це не пройде. Те, що має писатися в назві Церкви і те в якій степені Церква в специфічному смислі, у вірі комусь там підпорядковується чи ні – вирішує не юридичний відділ і навіть на сам предстоятель а сама Церква. І це є велике мистецтво - вміти спілкуватись з Церквою. Так, релігійний закон пише про необхідність громаді вказувати про своє підпорядкування але треба завжди пам’ятати, що цьому терміну «підпорядкування» немає відповідника в світському праві і відносини як віруючих між собою і громад між собою і з «центром» духовні. Такі відносини не описуються мовою права і те, що тут виникли ніби майнові відносини, сталось всупереч здоровому глузду коли держава порахувала (і здурила всіх віруючих!) що може щось в Церкві тут гарантувати чи регулювати. Слід розуміти, що тут все врегульовано канонічним правом і роль церковного права тут– це встановлення моральних основ керування церковним майном, за якої цінність цивілістичних конструкцій чи визначень дуже відносна. Суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, що є критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном.
Уявимо собі, що до державного реєстратора прийшла група людей і просить зареєструвати їх спілку як філіал Царства Синіх Чоловічків і центр, якому вони підпорядковуються, розташований на Марсі. При цьому вони повідомлять реєстратора, що вони ментально контактують з центром і у них є згода на утворення філіалу. Ще якби один-два відвідувачі то чиновник попросив би допомоги у лікаря. А якщо група людей і якщо вони не мають цілі зміни конституційного устрою чи утворення збройних формувань, то чиновник зобов’язаний їх легалізувати. При цьому він не має права вимагати доказів існування Синіх Чоловічків чи контактів з ними. Через деякий час, люди пересварились і частина рішила перейти у підпорядкування Червоних Чоловічків з Венери. І поскільки закон, всупереч здоровому глузду, гарантує їм цей перехід цілою громадою, чиновник і держава були затягнені в цю свару. Уже в самій сварі, знову ж таки всупереч здоровому глузду, чиновники не бачать що законом гарантується перехід до структур, які відсутні в законодавстві як суб’єкти права, що відсутня можливість вести правовий діалог по цьому питанню з Марсом чи Венерою.
Окремо треба дивитись і здоровий глузд підказує те, що теба Церкву питати, кого Церква сама рахує своїми членами. Немає там нічого про членів парафії так, як це говориться у цивільному праві. Це треба читати Єленському і його гоп-компанії - Проскоми́дія — перша частина літургії візантійського обряду, що здійснюється у православних та східних католицьких церквах. На ній шляхом особливих священнодійств, з принесених хлібу і вина готується матерія для євхаристії і при цьому здійснюється поминання всіх членів Церкви(!), як живих, так і покійнихПомер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Уставная коллизия. Как оформлены административно-канонические отношения между УПЦ и РПЦ
Ну что вы все юрисдикция, официальные документы! Что вы хотите доказать и кому? Плохие уставы? Да никто не спорит. А что дальше? Если вы вольный гражданин и неверующий – что это вам даст? Эти уставы внутренние документы и если они не призывают к мордобою и прошли государственную специальную экспертизу– государству глубоко плевать на их содержание и на эти ньюансы. Если же вы верующий то все для вас сложнее. Как я уже писал – верующим советы не даю – но могу обратить внимание. Создается впечатление что вы внутри Церкви ищете и доказываете о нарушении Церковью ваших прав верующего и что таким правом есть право верующего требовать от Церкви немедленного исполнения его желаний. Смею вас заверить что религии построены в основном на обязанностях верующего а не на правах.