Vasyl,
бачу, ви трішки фільозоф , а тоді грішний раб божий.

Основним завданням було поділити - людей від вояків... І тоді почалася біда – ЛЮДИ ПІШЛИ НА ЛЮДЕЙ...

Робилося це в основному двояко: 1. Прямо - через своїх «шуріків», які переодягалися під вояків і чинили «безпредел» - про це відкрито є як свідчення так і досить документів (до сих пір не допускають наших істориків до джерел, тому їм доводиться виривати); 2. Непрямо - підживлюючи деструктивні "сили" всередині самого війська. Щоб зрозуміти краще – «справедливих» витісняли, всяким способом позбувалися, а от "аморальних», «зіпсутих»  - підтримували, давали їм нагоду просуватися по трупах своїх же… до влади..., а вкінці – і їх прибирали.., як спрацьовані елементи, як «пр.-ви»… Цієї тактики Служба навчилася ще від греків, римлян... Нічого нового…. Зрозуміти систему і запусти, знайти механізми… самоїдства і далі… пішло…  Набагато надійніша і акуратніша тактика... До того ж Союз після ІІ Світової був обезкровлений, рештки всіх сил кинув на Японію... Ставка давай працювати логікою, тактикою... І до того ж, Захід нас кинув, йому було далеко не до українського питання... Вони зайнялися Нюрбергом...

Чому я про це говорю?.. Пан професор добре сказав – не займатеся дурницями!… а то «вляпаєтеся»… Будьмо уважні! Або краще сказати – будьмо більш розважні… Спочатку – страх Божий, потім – обачність…

Остудити голову… Потерпи… Повчись від мудріших за тебе – ти не перший боришся із «ворогами видимими і невидимими»… Проблеми повторюються… Тут напрошуються протилежні символи Лютера і Франциска, Достоєвського і Разпутіна…

Не будь ворогом для себе… Не копай яму, а то… Не ріж гілки під собою… Не плюй в криницю, з якої воду п’єш.

Хтось колись терпів по Сибірах, катакомбах, не для того, щоб були такі глупі…

Тут треба духа може формату Патріарха Йосифа Сліпого… Ви читали його історію, але не із чужих джерел?...

Добротолюбіє треба кожного дня читати, Святе Письмо, Правило, молити… Чужому вчитися, і свого не цуратися… От Святе Передання – тут все є… Дивись уважно туди, там найдеш.. А будеш шукати в людей – вони таке тобі наблудять…

До речі – зараз пам'ять Голодомору. Не варта цим ігнорувати. Нехай чужі тим нехтують, але не ми… Ото часи були… Туди би кинути «сосунків», нехай би «сосали»... колосків  

Вибачте – я без злоби до нікого… Троха із злістю, жовчю, бо теж людина, котру щось болить, переймає, бо має очі, вуха, серце…

 

З любовю - грішний раб Божий… 

Stromboli,

з вашого боку це надзичайно ницо... вибачте - у мене немає слів. Вишукувати зумисне про мене (і не тільки) інформацію в соц. мережах є свідченням навіть не знаю чого. Якщо вас так цікавить моє життя - будь ласка, можемо зустрітись і поспілкуватись, однак вплутувати сюди ще когось - це... кхм... моветон 

П.С. До слова, я справді не священик і ніякого пастирського служіння не здійснюю.

П.С. Прошу Stromboli видалити згадані посилання і, бодай, вибачитись...

Stromboli,
І взагалі, з чого ви взяли, що. п. Іван сповнює пастирське служіння?  

Що ж у вашій родині робиться, якщо ви не подаєте свого імені та прізвища? Трохи некрасиво переводити розмову на чиїхось родичів, вам не здається?

Дутка Іван,

 

Ви мабуть читали не всю дискусію. Я навпаки казав що потрібні і єпископи і священики. Тут мова просто зайшла про факти моральної деградації всередині духовенства УГКЦ в контексті чогоі виникла тема середньовічного по своїй суті формату існування духовенства в середовищі яких ще немає ні понять про гідність людини, ні про їх права, ні про свободи. Лише одна повна залежність від волі і примх єпископа. 
Ця система є контрастом до того що ми називоємо "цивілізованим суспільством" яке на відміну від суспільства попередніх історичних епох складається із вільних громадян-осбистостей.

Виховані в такому форматі священики, після виходу із семінарії, не завжди знову можуть адаптуватись що суспільства. Багато з них привносять в нього цінності рабства та тупого  послуху. Такі особи, перетворюються в жерців, які вбивають живу і діяльну віру інших християн яку їм дає Святий Дух.



Заспокойтесь, ніякої ненависті до духовенства, я немаю, навпаки, допомагаю йому як духовно так і матеріально.
Про пролетаріат дозвольте я з Вами не дискутуватиму, відчуваю що в цьому питанні Ви людина значно обізнаніша.

Особисто я гадаю, що так не є... особливо після такого:

 

Архім. Віктор (Бедь),

На дворі тільки 22-й рік відновлення Української Держаності 

яке це має відношення до україномовного служебника?

потрібно просто крок за кроком утверджувати Українську державу, консолідувати українську націю, розвивати українське богослов'я і плекати Українську Церкву..

Для мене ці речі в переліку пов"язані чисто ситуативно. Не більше. Вони можуть працювати разом, а можуть і ні.

 

Дякую Вам за правильне напоумлення. Але я переконаний, що для того, аби можна було вирішити будь-яку проблему, треба найперше її побачити і визнати, що вона існує. І лише тоді можна буде продумувати правильний хід дій щодо вирішення проблеми. Інакше неможливо щось змінити. На жаль, з тут дискутуючих читачів мене добре зрозумів чомусь лише (як мені виглядає) п. Микола. Незважаючи на Ваше зауваження, але судячи з Вашого, визнаю, мудрого і об'єднуючого християн різних конфесій, коментаря, думаю, що й Ви такої ж думки, як я. Я не пишу тут щось зі зловтіхою, але це не розуміють опоненти. Я пишу для того, аби ми нарешті побачили вкрай критичний стан всередині УГКЦ, який є в реальності, а не таким як його подають в греко-католицьких ЗМІ - складається враження, що в нас все добре, адже храми і далі ростуть як гриби після дощу, на прощі збирається багато людей і т. д. А це все створює таку гарну веселкову картину, такий собі солодкий самопіар. На кожному кроці відчувається нехристиянська ейфорія, тріумфалізм. Але ж це все таке далеке від Христового вчення! Не може бути на землі ніякого тріумфалізму - це місце невпинної боротьби з гріхом, з дияволом до останнього подиху. І як приємно, що Папа Франциск, усвідомлюючи це, дуже застерігає християн від тріумфалізму, оскільки тріумфалізм немає нічого спільного зі справжнім християнством. Тріумфалізм - це протилежність до духовної тверезості та смирення. Але ми чомусь ніяк не хочемо це зрозуміти! Ніяк не хочемо прислухатись до справді мудрих закликів Папи Франциска, які стосуються всіх християн, а не лише католиків. Чому ми такі затверділі серцем? Дуже шкода, але нинішній Глава УГКЦ Святослав від самого початку очолення УГКЦ, та й, як виглядає, весь єпископат УГКЦ на ділах є дуже далекими від такого розуміння. Повторюю, що майже на кожному кроці панує нездоровий тріумфалізм. А це є насправді серйозним духовним самообманом і облесливістю. Господь не хоче нас бачити самозакоханими тріумфаторами, а радше грішників, які визнають свої упадки, свої слабкості і каються в них, просячи Його допомоги для переміни свого життя. І неодмінно отримують її, бо Господь завжди поспішає на допомогу після подібних прохань. Самозакохані тріумфатори - це горді фарисеї, які зупинились у своєму духовному розвитку. Адже будь-яка горда думка - це припинення розвитку і упадок. Чому? Та тому, що коли людина думає, що вже досягла певних висот, вона дивиться на інших зверху вниз і тоді припиняється духовне ділання. Духовна засліпленість не дає їй бачити розвитку і праці інших. Натомість смиренна і свідома своїх гріхів, свого тяжкого духовного стану людина продовжує працювати і таким чином, з Божою допомогою (адже Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать, а отже силу виправитися) постійно перемінює, переображує своє життя. Ось що є найважливішим для нас, грішників. Господь хоче бачити духовне зростання (можна сказати, применшення себе самого - смирення), динаміку, а не хвальковитих зовнішніх "праведників", які не упускають ніякої нагоди самовихваляння, вихваляння своєї конфесії, самовдоволені підрахунки кількості людей на прощах і т. д. Це не має нічого спільного зі справжнім християнством і Христовою наукою.

Ну невже хтось, поклавши руку на серце, заперечить, що в УГКЦ не така ситуація? Невже Папа Франциск робить голослівні заяви, які він говорить "просто так"? Невже ми не розуміємо, що такі і подібні заклики є реакцією на реальний стан в Церкві і які мають спонукати до переміни?

 

Я прочитав те інтерв'ю і дякую за посилання на нього. Я повністю підтримую того академіка науки. Але чому "академіки" Церкви - єпископи - нічого про загрозу масонерії не говорять? Ну чому???

Дуже гарна стаття. Автору спасибі!

Vasyl,

Это не рецензия, а просто обеливание репутации баптизма.
Читать её неприятно, поскольку она показывает, что уровень дискуссионности в рамках украинского баптизма ещё не вышел за рамки родовых трамв. 

На дворі тільки 22-й рік відновлення Української Держаності (24 серпня 1991 року) після майже 300-річного розділення України, української нації та Української Церкви... Після 300-річного перебування під гнітом чужинців та чужих антиукраїнських імперій (Західних і Східних) та без своєї Української Церкви...
А вітати дійно не потрібно, потрібно просто крок за кроком утверджувати Українську державу, консолідувати українську націю, розвивати українське богослов'я і плекати Українську Церкву...

Stromboli,
зовсім не "зафлудити"... Без спору...
Питання - от у мене "анонімка" пробудила, почуття злості, встиду за своїх... Це пройде.. Є розсудок... Буде конструктив... Має прийти покаяння..., любов.

Але от у Вас - чому отака квазі "пролетарська" НЕНАВИСТЬ до духовенства? до Церкви? Це вже було в недалекому совецкому минулому... І що із того?.. Мученики, ісповідники... хмара свідків, святість, і відродження...

Пригадуєте того, який "тремтів і ревнував за бідних", але насправді-то сам любив гроші... Штромболі, хто ви такий, щоб судити, що всі із духовенства не потрібні?.. Та ж оті, "непотрібні" хоча щось роблять доброго для "розвитку" паростків... Може неуважні, недосвдчені, їх зносять на бік духи, але піднімаються, служать, як можуть... стараються... Посвячуються... А Ви - хто? Що робите?.. Якого поля ягодка?.. Гностик? Нігіліст? Романтик? Протестант? Масон?  Лиш би один із синочків і "сосунків"!... Від них у мене злість, з якою важко справлятися...
Вибач, я з тугою та любовю. Ти - образ Божий...
Дякую, принаймні нагадав Ап. Павло, що теж став"сміттям для світу".. Нічого дивного... Ні, тут не циклічність, а йде своїм простим нормальним шляхом... Треба було д дивуватися, якби було інакше...