А цей М. Корокош, це просто знахідка для Московського Патріархату! Думаю варто його запрошувати на конференції, які проводить РПЦ МП. Це буде фурор.

И загорелась бы у них земля под ногами. Кто в силах стерпеть пламенный взор неистового большевика?
Извините, о. Олег, но очень пахнет от вашей рясы комиссарской тужуркой. Такой специфический запах дурно выделанной кожи.

 
Мені це нагадує переписку Александра Македонського із жителями Спарти.
Після всіх перемог цар повідомив спартанців що тепер його слід вважати Богом.
Порадившись спартанці вирішили: 
"Якщо Александр хоче бути Богом - то хай буде Богом"

Тут я думаю можна поступити так само.
Якщо Його Блаженство хоче бути Отцем то хай буле Отцем

А Вам пане Іван я можу нагадати слова Христа, про те що Отцем і навіть отцем можна називати лише Бога. І оскільки через Таїнство Хрещення я з'єднався із Христом, то для мене Отцем є Отець Христа. Якщо Ви мені доведете що Отцем Христа є Блаженніший Святослав, то я обов'язково зміню свою думку ,)
 

Давид,

 

"Примітивну тему" вживання Його Блаженством слова "Отець" з великої літери почали ви самі - до чого тут я? 

Щодо різночитань літургійних текстів - ця проблема не тільки в УГКЦ, як ви й підмітили. Для чого тут галас здіймати? До речі, а вас не бентежить, що в самому Євангелію "Отче наш" має дві редакції - Матея і Луки? 

Як бачу, ви "одностайність" РПЦ ставите УГКЦ у приклад. Про яку "одностайність" ви ведете мову? Якщо про одностайність текстів - так, з великою долею ймовірності можна говорити про неї, однак не однозначно стверждувати, бо справа такою не є. Літургійні книги проходили кілька редакцій та реформ, тому і в них можна знайти багато різночитань. Якщо про обрядово-літургійну, то мушу вас розчарувати - в РПЦ паралельно існують десятки традицій, відображених у численних літургійних коментарях - себто, "в книзі написано так, а ми робимо так...".

комунікаційних смисл звертань з великої букви у сучасному католицькому дискурсі.

"Що таке молитва? Зазвичай вважають, що це бесіда. У бесіді завжди є «я» і «ти»; в даному випадку «Ти» пишеться з великої літери." 
                                                        -- Іван Павло ІІ "Переступиит поріг надії", розділ 2


 

Тим часом як в УПЦ скрутний період, і декотрі використовують цей період для своєї особистої користі, а не для користі Церкві, унійці викуповують церкви та розгалужують свою присутність в Західній Європі...

Дутка Іван,

Про слово "Отець" я вже сказав чітко. А слово "Патріарх" мене не засмучує, тому що воно не несе в собі того смислового навантаження, як "Отець".

Якщо ж говорити серйозніше щодо вживання слів з великої літери, то це примітивна тема, тому не хотів би на ній зупинятися, а звернути вашу увагу на значно проблемніші та важливіші питання стосовно богослужбових текстів, що ви самі заторкнули. Тут я хочу наголосити на проблемі існування в греко-католицьких богослужбових і біблійних текстах різних варіантів, залежно від їх видання. Згадаю лише дещо: Господня молитва "Отче наш" має кілька варіантів (!) (думаю, ви це добре знаєте, тому не наводжу прикладів); а чого варті 50-й і 90-й псалми! Якщо в найважливішій молитві, якої нас навчив сам Христос, немає одностайності, то про яку єдність і одностайність в інших питаннях в УГКЦ можна говорити?! Так само щодо псалмів. І це лише два моменти, які я згадав. Тому я й не дивуюся, що в наших богослужбових текстах слово "Бог" писалося з малої букви. З цього треба скоріше сумувати, а не вказувати мені як аргумент. Набагато вище в цьому питанні стоять наші православні брати. А про РПЦ я вже й не говорю - там повна одностайність і все відшліфовано буквально до йоти.

 

о. Олег,

"... в житті звик бути бджолою, а не мухою. Я навіть радий, що є священики, які розділяють погляди п. Чорноморця, лише не радий їхньому боягузтву говорити про ці речі вголос, а не десь " в кулуарах", Давиду на вушко."

Бути бджолою - не означає замовчувати всяке зло і несправедливість. Я можу вам детально навести чимало прикладів самого Христа, пророків і великих святих, які у вашому розумінні (як ви тут натякаєте) були "мухами". Тому це порівняння тут недоречне.

Про ці речі, отче, вони якраз говорять вголос, і скажу, що дуже сміливо. Але ніхто з вищого духовенства, на жаль, не хоче до них прислухатися. Їх або ігнорують, або навіть погрожують покараннями. І тут хочу запитати вас: а ви виступаєте так відкрито проти злодіянь, зловживань і т.д. у своїй Церкві?

 

"Ці десятки тисяч молодих людей ходять на прощі в нашій Церкві не під палкою священика. Я не раз стою із широко відкритим ротом, коли бачу, скільки молоді відвідує Зарваницю, Крехів, Гошів, Страдч. Унів, Крилос і т.д. На їх щасливих обличчях я не бачу сліду втоми, примусу, зневіри. Я бачу віру."

Саме про це я говорив. У нас дуже люблять рахувати тисячі паломників (зокрема нинішній Глава УГКЦ, якого самі греко-католицькі священики - і я до них приєднуюсь - називають "мажором", який завжди гарним, піднесеним голосом дякує всім паломникам і т.д., і все виглядає так чудово, немає проблем, а якщо є, то всі вони походять з Москви, всі такі гарні вже самою присутністю в Зарваниці чи ще десь... А щоб зробити якісь серйозні заклики до переміни цієї "дорогої молоді", щоб застерегти від стількох небезпек нинішнього часу, то цього немає. Натомість бачимо окозамилювання, заспокоєння, що все "стабільно". Щоб вирішувати якісь проблеми, про них треба говорити, а не замовчувати. А може їх просто недобачають?). Повторюю, що дуже важливою є мотивація і мета будь-чого, в т.ч. паломництва. Фарисеї теж багато чого дуже ретельно виконували, але Христос викривав їх лицемірство, їх справжню внутрішню суть. Цим я не хочу сказати, що всі, хто йдуть на прощі, є такими. Але величезна частина, не сумніваюсь. А хто вчить про переміну, переродження, як дуже слушно зауважив В. Ясеневий? І єпископи, і дуже багато священиків зациклюються на обрядах, літургійних приписах, виконанні зовнішніх елементів служіння, що є зовсім не найважливішим. Таких священнослужителів (та й вірян) справді інакше не назвеш, як обрядомагами.

Дуже добре, якщо ви бачите в них віру. Але найважливіше те, чи вони керуються цією вірою в повсякденному житті, чи живуть згідно з нею. А це набагато важче, ніж в гарному оточенні йти на прощу. Тут ще далеко не відкривається суть християнина. І я б не хотів тут вам розповідати, чим займається частина молоді під час прощ.

 

"З чого ви взяли, що у нас кількість розлучень зростає? Серед греко-католиків, точно, що ні."

По-перше, зі спостережень. По-друге, є статистичні дані, які показують офіційну картину. А вона буває кращою, ніж неофіційна. Раджу і тут не ідеалізувати греко-католиків.

 

"Де люди перестають ходити до храму? У мене на парафії, точно, що ні. І священиків-бізнесменів, мажорів, бандюків, серед моїх знайомих також немає. Якщо у вас є, прийміть мої співчуття."

На жаль, така є загальна тенденція. Я щиро радий, що у вас (і знаю, що не тільки у вас) не перестають ходити до храму. І щодо таких священиків, то теж радію і скажу, що вам, принаймні поки-що, щастить. А за співчуття дякую.

 

"Але, ключове питання не у тому, чи вони в нас є, а у тому. скільки їх є. У всі часи такі "отці" були є і будуть. Але давайте порівняємо кількість таких у нас та в інших конфесіях. Коли кажемо про автомобілі, годинники, палаци, частіше робіть порівняльну характеристику. 

Мені виглядає дуже неправильним і немудрим робити якісь детальні порівняння з іншими конфесіями. Я категорично виступаю за те, аби ми починали з себе, зі своєї конфесії, а не з наших ближніх, братів, сусідів. Ми далеко не кращі, а в багатьох питаннях навіть набагато гірші від інших, тому не піднімаймо зависоко своєї голови.

Було б непогано врахувати і той факт, що чимало будівель в нашій Церкві були побудовані завдяки коштам допомогових організацій. які не мають жодного відношення до України. Це справа благодійництва. Тому спекулювати на цьому можуть хіба далекі люди, які не мають жодного уявлення про внутрішнє життя Церкви."

Так, чимало будівель у нас були побудовані коштами благодійних фондів, особливо німецьких. Але велика частина цих коштів, на жаль, пішла не за призначенням. Приближений до єпископів клір (та й, не сумніваюсь, самі єпископи) непогано нажився на цих коштах, накупивши собі дорогих іномарок і набудувавши розкішних будинків. Впевнений, що ви самі це знаєте, тому не буду говорити конкретніше. А ще приближений клір вдається до різних геть нехристиянських (та що там - зовсім аморальних) махінацій при отриманні призначених іншим священикам інтенцій та фінансової допомоги, незаконно наживаючись на них, знімаючи немалий відсоток собі в кишеню і кладучи їх в банк для отримання відсотків... Як бачите, на цих коштах спекулюють не далекі люди від Церкви, а її провідники... Такими махінаціями займаються ті, котрі приступають до престолу... Ті, які вчать любові, справедливості... Ті, які закликають не красти... Та мені в голову не вкладається, як священнослужителі можуть таке чинити і служити біля престолу! І як їх покривають єпископи!

До речі, щоб ви в порівнянні відчули деякий контраст, скажу наступне. Один священик, який закінчив Ленінградську духовну семінарію і академію, розповів мені, що єпископ-ректор Кирил (нинішній Патріарх) був дуже справедливим, вимогливим і ретельно дбав про високий рівень навчання, формування і якісний відбір семінаристів - майбутніх священиків. І що було кілька випадків, коли він виключив кількох семінаристів, синів відомих і поважних священиків, за негідну поведінку. І ще виключив вже з дух. академії сина одного архієпископа (!) (щоб не виникало запитань, уточню, що після того, як Л. [це перша буква прізвища архієпископа і його сина] овдовів, його висвятили на єпископа) за те, щоб він повернувся з міста до семінаріїї із запізненням на 2 год., в помітно нетверезому стані. Владика-ректор потім так прокоментував це всім студентам (цитую в оригіналі): "Чтобы для других поводом не стало". (Порівняйте це з покриванням греко-католицькими єпископами негідного студента. А ап. Павло говорив: "Не покладай ні на кого рук поспішно, щоб не стати співучасником його гріхів". А єпископи що робили? Покривали. І не просто "поспішно поклали руки", а знали, на кого кладуть... І так стали співучасниками його гріхів і багатьох згіршень людей).

Мені відомо, як один священик-викладач греко-катол. семінарії (і не просто викладач, а майже ректор) вимагав від семінариста хабара. І єпископ про це знав... І не те що ніяк не покарав його, а ще й покепкував з того... А тепер знову порівняйте. У владики-ректора Кирила щось подібне було просто немислимо! Щоб ви це краще зрозуміли, наведу ще такий факт. Один заможний батько хотів, щоб його дочка поступила в ЛДСіА на регентське відділення. Щоб "забезпечити" її вступ, він приніс владиці-ректору дуже дорогий килим (в той час це був цінний подарунок). А владика йому відповів: "Якщо ви щиро даруєте цей килим, то ми дуже вдячні вам за нього. Але це не означає гарантію вступу вашої дочки. Якщо вона здасть вступний іспит, то звичайно буде прийнята. Якщо ні - ні."

Уважно проаналізуйте собі ці історії (і попередні про наших єпископів). Вони багато про що кажуть.

 

"коли казав про писанину, яка не має відношення до реальності, "брєдом сивої кобили"."

Мій коментар мав і має пряме відношення до реальності. Але ви це ігноруєте і ніяк не хочете визнати.

Афанасій,

Дякую вам за підтримку. Але ви вже пішли задалеко. Тому що і серед греко-католицьких священиків є гідні. Але їх дуже мало (як, зрештою, всюди). Візьміть до уваги хоча б того ієромонаха-духівника, який з причини покривання єпископом негідного семінариста (хочеться вірити, що це був один випадок) вийшов з ЧСВВ і перейшов до іншого. А це дуже радикальний крок. І, вважаю, правильний. Я добре розумію його біль і таке рішення.

В УГКЦ є також священики, які вчилися в православних семінаріях, але які розчарувалися в УГКЦ і жаліють за свій перехід.

Афанасій,
Я запитав про вашу освіту, можна почути відповідь? І ще одне запитання, чий "моральний облік" в Україні, на вашу думку є найкращим? Мається на увазі, священиків якої конфесії в Україні, ви вважаєте найбільш моральними та вченими? Питання прості, очікую на такі ж відповіді. Наперед вдячний, Ігорю.  

Афанасій,

Господь з вами! Навіщо нервувати? Від помилок ніхто (sic!) не застрахований.  Просто коли когось звинувачуєте у неграмотності, то мусите самі бути в курсі норм "грамотності". Я не є носієм російської мови, однак деякі ваші помилки були й мені очевидними. Може й справді - пишіть українською, якщо ви її знаєте краще.

ПС. І взагалі - не варто на персоналії переходити.

Уважаемые советчики, спасибо, что откопали у меня ошибки. Извините, но иногда приходиться писать комментарии по быстрому. Так что ошибок не избежать. Кстати, буду теперь внимательным и к вашим комментариям, точнее к вашим ошибкам. Но это всё ерунда. От того, что я где-то не там поставил букву в спешке, грамотность попа Олега не увеличилась, а моральный облик униатского духовенства не улучшился.

Уведення ступеневої освіти в Київській духовній академії і семінарії завершило процес реформування вищої духовної освіти в Українській Православній Церкві, що був розпочатий з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира в січні 2002 року на базі новоствореної Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія. Саме на базі цієї духовної академії  впродовж останніх одинадцяти років в УПЦ (як і в РПЦ)  вперше було впроваджено підготовку бакалаврів, магістрів та докторів богослов'я, засади міжнародного Болонського процесу, взаємоінтегровані навчальні плани, в яких  враховано та поєднано традиції вищої духовної освіти та вищої світської освіти (без дублювання предметів в магістратурі з предметами в бакалавраті) тощо.
А створення, з благослвення Блаженнійшого Митрополита Володимира, єдиного духовно-навчально-наукового комплексу УПЦ та МОН України "Ужгородська українська богословська академія - Карпатський університет" забезпечило одночасне здобуття майбутніми богословами повної вищої духовної і повної вищої світської освіти з отриманням відповідно дипломів церковного та державного зразка.
Попереду робота над законодавчим закріпленням визнання дипломів та атестатів вищих духовних навчальних закладів про освіту, наукові ступені та вчені звання. 

Афанасій,
Ігоре, може дійсно пишіть українською. До речі, можна поцікавитися вашою освітою?

Афанасій, 

 

 

Кое-что о "не совсем грамотности попа Олега":

1) не "почему то", а "почему-то"

2) не "фатки", а "факты"

3) не "тоже", а "то же"

4) не "чесно", а "честно"

 

ЗЫ. Учите русский язык! 

Давид,

Спасибо за  информацию о настоящем моральном облике униатского духовенства. Странно, но ваши оппоненты почему то игнорируют приведённые вами фаткы и продолжают писать тоже самое. Чесно говоря устал читать комментарии не совсем грамотного униатского попа Олега, поэтому решил зарегистрироваться и поддержать трезвую точку зрения. 

ну, это постмодерное понимание слова "друг". на самом деле человек формирует сам себе тот поток информации, который ему интересен. а зафренживание часто открывает доступ к комментированию (ибо обычно люди дают возможность комментировать только френдам, отрезая от общения с собой незнакомых людей).
то есть это общение не ради дружбы, а ради получения информации, формирующейся в зоне психологического комфорта или профессионального интереса.
пы. сы. кстати, и в моем детстве дружили ради выгоды (защита, самоутверждение, списанные уроки, печенька опять же).