Давид,
В. Ясеневий,
Для мене, суперовий священик, це убогий, щирий, ревний, правдивий та чесний священик. Я не лукавлю, коли кажу, що мене оточують більшість таких. Я свідомий цього, що є і інші, про яких можу написати ще більше, ніж Давид. Справедливості ради, можу сказати, що знаю про яку ви пишете семінарію і єпархію. Я не ідеалізую свою Церкву і наших священиків. Але в житті звик бути бджолою, а не мухою. Я навіть радий, що є священики, які розділяють погляди п. Чорноморця, лише не радий їхньому боягузтву говорити про ці речі вголос, а не десь " в кулуарах", Давиду на вушко. За 11 років священства, я бачив різних священиків і семінаристів, і можу погодитися. що багато з них не є зразком для наслідування, але коли мова заходить про молодь, то даруйте. Ці десятки тисяч молодих людей ходять на прощі в нашій Церкві не під палкою священика. Я не раз стою із широко відкритим ротом, коли бачу, скільки молоді відвідує Зарваницю, Крехів, Гошів, Страдч. Унів, Крилос і т.д. На їх щасливих обличчях я не бачу сліду втоми, примусу, зневіри. Я бачу віру. З чого ви взяли, що у нас кількість розлучень зростає? Серед греко-католиків, точно, що ні. Де люди перестають ходити до храму? У мене на парафії, точно, що ні. І священиків-бізнесменів, мажорів, бандюків, серед моїх знайомих також немає. Якщо у вас є, прийміть мої співчуття. Але, ключове питання не у тому, чи вони в нас є, а у тому. скільки їх є. У всі часи такі "отці" були є і будуть. Але давайте порівняємо кількість таких у нас та в інших конфесіях. Коли кажемо про автомобілі, годинники, палаци, частіше робіть порівняльну характеристику. Було б непогано врахувати і той факт, що чимало будівель в нашій Церкві були побудовані завдяки коштам допомогових організацій. які не мають жодного відношення до України. Це справа благодійництва. Тому спекулювати на цьому можуть хіба далекі люди, які не мають жодного уявлення про внутрішнє життя Церкви. І насамкінець, наголошую, що не мав наміру когось обзивати кобилою. коли казав про писанину, яка не має відношення до реальності, "брєдом сивої кобили". Це є звичайний фразеологізм, який майже неможливо перекласти українською.  https://www.wikiznanie.ru/ru-wz/index.php/Бред_СЃРёРІР%
BEР№_кобылы 
 

Давид,

якщо ви вже почали судити Главу Церкви за вживання слова "Отець", то мусите знати, що в наших богослужбових книгах навіть слово "Бог" не завжди писалося з великої літери - тому вашу думку про "узурпацію Богоотцівства" Його Блаженством зоставте при собі. Поцікавтесь більш детально традицією написання заголовних літер у церковній термінології.

P.S. А слово "Патріарх" з великої літери вас не разить? 

Козак Мамай,
Показово, що пан-захисник "російського світу" ні разу не заперечив філетиської природи їхнього учення. То вже добра ознака- можуть обходитись і без лицемірства

Не треба вигадувати лісапеда, а взяти за зразок американську модель політичної нації, яка складається з безлічі етнічних націй.
За одною відмінністю - в РФ, на відміну від США, аборигени не були загнані у резервації, а помилково оголошені іншим народом з шизофренією богообраності і месіанства та з параноєю ворожого оточення.
Якщо повернути "ісконнорускім" народам (меря, ерзя, вопь, чудь, мордва тощо) їх справжню ідентичність - расову і етнічну, - і взяти за основу повне рівноправ'я всіх народів РФ - тоді ще є шанс.
Але реально це неможливо, тому що це більше ніж революція.

Якщо під словом "нація" розуміти самокеровану сукупність вільних людей, які є суб'єктом історії, то можна говорити, що в Росії нація так і не була сформована. 
Суб'єктом історії була заснована ханом Узбеком контролююча факторії Москва-Кремль, а нселення Росії лише ресурсом її існування.
Тому "нову ідентичність" потрібно шукати не для російського народу а для Кремля.

В цьому сенсі, "дискусія Валдайського клубу" лише шарада. Все вже давно вирішено.
Символічний жест зроблено - Стара православна слов'янка росіянка Людміла була відправлена на "відпочинок". Молода і сповнена життя мусульманка Аліна, жінкою ще не стала, але статусом зрівнялась.



 

Sergii Bortnyk,

Протестантские батюшки - это гениально! А нет ли у протестантов протестантских архимандритов, протоиереев и прочих игуменов?

Я зовсім не заперечував правильність чи право називати священиків духовними «отцями». Я це чудово знаю, тому можете не давати мені якихось посилань. Я говорив про слово «Отець» з великої букви, яке, як я вважаю, має вживатися виключно стосовно Бога-Отця. Звичайно, я розумію, що коли когось називають Отцем з вел. букви, то це не означає, що вони вважають його Богом. Але повинна бути відповідність і в самому слововживанні: ми не маємо права відносити до себе слововираження з вел. букви, в даному випадку «Отцем», що означає найбільшу пошану, на яку заслуговує тільки Творець.

Я розмовляв, як і запевнив вас, з одним відомим священиком УГКЦ. Все-таки я не назву ні його, ні інших, які поділяють думки Юрія Чорноморця, п. Миколи, мої (а таких є щонайменше троє – це ті, яких я добре знаю і які мають великий авторитет і в своїй громаді, і взагалі в своєму краї) і які засмучені нинішнім станом УГКЦ. Коли я дав йому почитати нашу з вами дискусію, той священик повністю підтримав п. Миколу Крокоша і дивувався написаному вами. А потім з жалем і болем (це дуже відчутно) розповів мені про такі факти (зі зрозумілих причин я не буду називати конкретних імен. А ще священик казав, що він ще не таке знає, але йому дуже не хотілося розповідати. Але додав, що якщо ви дуже захочете, то він розповість і про те) з життя духовенства УГКЦ:

1)             Син декана одного райцентру був явно негідним студентом дух. семінарії: погано вчився, пиячив, пропускав лекції (мав найбільше пропусків). На одній лекції, яку читав один єпископ, в присутності бл. 100 студентів-семінаристів, розглядав… порножурнал. Єпископ забрав цей журнал. Всі студенти враз подумали, що все – його виключення неминуче. Але сталося зовсім інакше: єпископ повернув йому той журнал, а горе-семінарист після того хвалився, що, мовляв, а що мені зробив єпископ?..

Отак пройшли всі роки його навчання. На останньому курсі на реколекціях він був явно п’яний. Духівник семінарії о. Г. ЧСВВ задля добра і спасіння його душі радив йому покинути семінарію. Єпископ-ректор (нині емірит) видав наказ про виключення його з семінарії, який вже висів на стенді і всі семінаристи бачили його. На слова однокурсників про наказ горе-семінарист тільки посміхнувся і сказав: «Хто його причепив, той і зніме». Так і сталося, так він і закінчив семінарію. А потім… його висвятили на священика, співаючи «Аксіос»… (До слова, з цієї причини отець-духівник Г. вийшов з ЧСВВ і перейшов до іншого. Нині він є добре відомим в Україні та за її межами як екзорцист і духовний отець). Згодом цей священик мав окрему парафію. Черговий раз, у нетверезому стані, він вінчав молодят і в нього випала з рук корона… А те, як він їх настановляв, краще й не повторювати…

Священики курії говорили, що єпископ наклав на цього священика суспензу на 3 місяці, але в єпархіальному віснику нічого про це не було написано. І він вже з наступної неділі «служив» біля свого батька, і так дотепер… А останнім часом він лікується в наркодиспансері. Проте його батько вважається одним із найвпливовіших, «найсуперовіших» священиків…

2)             У добре відомого єпископа С. Мудрого вкрали 3 автомобілі: коли в 90-х роках він купив першого джипа, круті хлопці обурилися і попереджали його, що «попові не годиться мати таку машину» і радили продати. Він не прислухався до них і її в скорому часі вкрали. А пізніше, одна за одною, вкрали ще дві його круті іномарки на загальну суму більше 200 тис. доларів. А в яких палациках він живе разом з нині діючим митрополитом?

3)             Одного священика запитували два лікарі, чи конче було єпископу УГКЦ (на Львівщині), вже маючи непогану іномарку, купувати ще одну більш ніж за 500 тис. грн.

4) В Інтернеті була неспростовна інформація, яку підтверджують отці-очевидці, що в митрополита УГКЦ крім двох іномарок з’явилась ще й третя, найкрутіша – Porsche…

АРХМ АВВАКУМ,
Браво!

Щойно прочитав цю дискусію, яка мене дуже вразила. З одного боку відчувається щирість, а з іншого… Ніяк не можу зрозуміти, що намагається ствердити о. Олег? Його вислови: «брєд сивой кобили», «суперові священики» мене дуже засмутили. Бракує, щоб ще було використане часто вживане сучасною молоддю слово «тіпа». Взагалі, священик будь-якої Церкви, якщо правильно розуміє свою місію, не має права нікого ображати, хоч би і його хтось ображав. Про це говорить все Євангеліє.

Ще в радянські часи чув вислів від одного священика, який цитував св. Серафима Саровського, що «в останні часи буде багато священиків, але мало духовних отців». Цей великий святий передбачив розвал Рад. Союзу, після чого будуть будуватися нові храми і т.д., буде панувати в них небувала пишнота і т.д., але триватиме це недовго. І в цей же час люди будуть відходити від Бога, поклоняючись тільки обрядам, традиціям, формі, букві. Що сьогодні насправді вже здійснюється. Але, на жаль, чомусь небагато священиків це бачать і усвідомлюють, але тішить хоча б те, що є світські люди, такі як п. Микола, Юрій Чорноморець, які намагаються бити на сполох. Хто заперечить, що в нас повний провал духовного відродження суспільства? Цей факт визнала ініціативна група «Перше грудня», членами якої були (чи ще є) церковні лідери та відомі інтелектуали. Де ж ті наші «суперові» священики, коли розлучень стає щораз більше і більше, а молодь розбещена, вульгарна, груба? Чи може заперечите, отче, що в нас перше місце в Європі по підлітковому алкоголізму? До речі, деякі священики б’ють на сполох, що в Західній Україні, зокрема в селах (не кажучи вже про міста), молоді люди все менше і менше ходять до храму. Прощі не варто брати до уваги, адже дуже важливим є сама мотивація і мета паломництв. Ну скільки ж людей ідуть на прощу, щоб переродитися, змінитися на краще, переобразитися, як до цього закликав Христос? Йдуть, бо дуже закликає священик, якого єпископ зобов’язує (навіть погрожуючи покаранням) дати певну кількість молоді (автобус, два-три…); бо це стало традицією парафії; бо в гарній компанії можна весело провести час; бо батьки просять їх піти заради вимолення здоров’я і земних успіхів. Отож, здоров’я, здоров’я, здоров’я і земні успіхи – ось заради чого ходять чи не більшість людей на прощі. І до цього їх закликають у своїх проповідях «суперові» священики. А потім хваляться, скільки тисяч було там-то і там-то. Зрештою, нещодавно один відомий священик УГКЦ говорив, що в радянські часи священиків, які не вболівали за духовність, а лише сповняли зовнішню сторону свого служіння, називали «требовиконавцями», «обрядомагами», «найманцями», «заробітчанами». А сьогодні появилися нові назви: «священики-бізнесмени», «священики-мажори» і навіть «священики-бандюки». До слова, як говорив мені цей дійсно духовний отець, якраз такі сучасні священики є приближеними в оточенні чи не кожного нашого єпископа УГКЦ. Одному із них він навіть зауважив, що навколо вас одні й ті самі священики, на що єпископ нічого не відповів. А чому?

Дуже хотілося б, щоб ви, отче Олеже, були не «суперовим» священиком, а скромним, убогим, щирим, ревним, правдивим, чесним. Зрештою, таким, як дуже мудро вчить цьому Папа Франциск.

і це природньо.Було б дивно, якби ви не підтримувавли його демарш

Давид,
І ви після цього кажете. що є греко-католиком?  Читайте Писання,«... Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію…» (1Кор. 4:15). А так як для вас ближче православя, то прочитайту тут https://emmaus.com.ua/index.php/apologetika/149-chomu-svyashchenikiv-nazivayut-ot
tsyami Дивно, що я стільки часу щось вам доказував, а ви себе так легко виявили.

Stromboli,

І мене дивує, чому це Глава УГКЦ іменує себе (та ревні апологети його культу) "Отцем". Такий привілей належить виключно Богові-Отцеві. Вже в цьому безпрецедентному самовивищенні проявляється рівень смирення молодого і мажорного Верх. архієп. Святослава.

Може тут нам пояснить о. Олег або Іван Дутка? Хоча будь-які спроби оправдати іменування себе Отцем приречені на поразку вченням Слова Божого. Тому тут можна викрутитися лише самовільним і перекрученим трактуванням Святого Письма.

Пане Кактусе я у всьому в з вами згідний і підтримую вас. А щодо решти...ваших дискусійних противників скажу одне народ...читайте книдки...джерела...а то таке враження що ви пройшли ватикануську промивку мозгів....як МПешники...московську...

Давид, не говоріть дурниць. Історія з годинником патріарха Кирила є набагато цікавішою, аніж просте фотошоплення. Згадайте-но, що він відкрито заявляв, що ніколи не носив той злощасний Брегет - а тут облом з відображенням. Не треба окулярів рожевих носити.