Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
"Тоді варто сказати про те, що причиною цього був міцний союз церкви і "велікодєржавія". Полетіло одне, полетіло й друге. Нічого не нагадує в сучасному контексті?"
Насправді не було такого союзу... Ще Петро І відмінив патріаршество і ввів Священний Синод, яким правив не єпископ, а оберпрокурор. Тому Церква в дійсності була в насильному підпорядкуванні державі... Але в той час вершили подвиг молитви, духівництва (старчества) відомі у світі оптинські старці, св. Серафим Саровський, св. Іван Кронштадтський та інші, про яких часто можна було дізнаватися на "радіо Ватикан".
А що, союз Церкви і держави - це погано? Проаналізуйте хоча б історію православної Грузії та католицької Польщі, як там у скрутну хвилину вирішальну роль відігравала Церква, рятуючи народ і державу. На превеликий жаль, ми не можемо цим похвалитися. Щось намагався зробити Ющенко, та через міжцерковні незгоди нічого не вийшло. А згадайте, якими теплими були стосунки УГКЦ з державою за часу його правління... Чому ж тоді ніхто не критикував УГКЦ за "зрощення" з державою?? За вашою, тільки вам зрозумілою логікою, сьогодні ми маємо тішитися, що в цьому нас ніхто не може критикувати, бо УГКЦ, найперше в особі єпископів, відгородилася від усіх проблем суспільства, яке повністю деградує, мораль паде, духовність вмирає (ви цього не бачите?). Церква, як зокрема говорить Юрій Чорноморець, стала ритуальною конторою, яка в основному сповнює обряди (Хрещення, Вінчання, похорону). А ще, як часто дізнаємося у ЗМІ, єпископи благасловляють і посвячують. Раджу прочитати цю статтю: https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/open_theme/44006/.
Дивно, що світська людина (п. Юрій) намагається бити на сполох, а ті, хто мають бути в цьому першими (єпископи), як заворожені мовчать... Чому? Чому, отче, і ви про це не говорите? Чи не пора припинити пошуки ворога на стороні, коли ми, українці, один одному є найбільшими ворогами, як про це зі смутком, болем і розчаруванням в кінці свого життя (1943 р.) говорив митр. Андрей Шептицький. Та й вся наша історія - це історія зрад, розколів, міжусобиць, братовбивчих війн, які, як пише один автор, продовжуються і сьогодні... Свідченням цього є, вибачте мене грішного, і ваші коментарі.
До слова, митр. Андрей Шептицький не благословляв на визвольну боротьбу ні ОУН, ні УПА, і нікотрого лідера (Бандеру, Коновальця...).
"Сталін, Молотов, Муравйов, Будьонний, це ті. хто пробилися до верхів. І сотні тисяч простих селян, які поповнили ряди Красної Армії, яка як саранча пройшлася не раз по Україні. Ви хочете сказати, що всі вони не були охрещеними православними? Як їх виховала власна Церква, що вони самі ж своїми руками вбивали священиків і грабували храми? Сьогодні є всі "прєдпосилкі" в Росії подібної ситуації. Як цього можна не помічати, не знаю."
Бути охрещеним - зовсім не означає, ким людина буде в житті. Відомо, що на поч. ХХ ст. цар Микола видав маніфест, який давав право сповідувати будь-яку релігію, або ж ніяку. Після того кожен показав себе, ким він є насправді. Взагалі-то на тему церковного виховання говорити дуже важко і вам. Бо як виховують сьогодні наші українські Церкви, можна оцінити по нашому хворобливому суспільству, по стосунках між українцями, по розлучення і т.д. і т.д.
А коли це РПЦ вчила когось вбивати, грабувати і т.д.? До речі, та ж сама безбожна влада, яка "як саранча пройшлася по Україні", знищила (розстріляла, закатувала, заморила голодом, холодом, топила, вішала, четвертувала і навіть живими варила в казанах...) більше 200 тис. вірних РПЦ: єпископів, священиків, монахів і монахинь та більше 500 тис. репресувала.
До теми згадайте, скільки матеріалів написано про злочини інквізиції.
Хотів би почути вашу відповідь на матеріал Юрія Чорноморця.
Наперед дякую.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Глава УГКЦ закликав Верховну Раду не передавати знакових християнських святинь одній конфесії, допоки не буде відновлено церковної єдності
Якщо порівняти той дух, який зараз панує в УГКЦ, то це якраз протилежність до того духа апостольської смиренності й бідності, якого намагається втілити в Церкві папа Франціск. Здається, що дехто в керівництві УГКЦ все ще продовжує жити в епоху Івана Павла ІІ, котра відзначалася не тільки досягненнями, а й накопиченням невирішених проблем, які вповні проявили себе підчас понтифікату Бенедикта й вирішувати які намагається тепер папа Франціск.