Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

39302
Философ [профіль]

 «Тільки тоді, коли всі конфесійно православні й католицькі вірні повернуться до первісної єдності початків християнства в Україні, вказані сакральні об’єкти належить передати Патріархові Української Церкви. Це буде істинним відновленням історичної справедливості щодо Церкви», – сказав глава УГКЦ.


Вот это главного униата понесло…

Все вывернул наизнанку! Нет, чтобы сказать: «Забирайте поскорей, дорогие наши братья, свои святыни, пока есть такая возможность; а мы, некогда отпавшие от единства Вселенского Православия из-за алчности и по неразумию наших духовных вождей,  вскоре возвратимся в лоно Матери Церки через покаяние и едиными устами и единым сердцем возблагодарим Господа Бога за наше вразумление и исправление!».

Так нет же! Лукаво мудрствует главный униат-иезуит, переворачивая все с ног на голову…

Интересно, что будет делать главный униат, когда восторжествует правда и православные получат свои святыни! Неужели он захочет развязать новое религиозное противостояние? 

 

 

39301
Cactus [профіль]

svcAlexander,
УПЦ може визнати н/п вінчання в догналітів 

В західній, латинській традиції таїнство Подружжя уділяють собі взаємно подруги, тому що воно розуміється як договір між ними, а не священик, який радше благословляє молодят, а не уділяє таїнство. Тому таке визнання не заторкнуло б відносини між УПЦ і Католицькою Церквою. Але я розумію Вашу логіку.
В православній теології питання таїнств і Церкви є тісно взаємопов'язаними, натомість у західній богословській традиції Хрещення теоретично може дійсно уділювати навіть іновірець - напр. мусульманин, якщо він хоче чинити те, що чинить Церква, тобто охрестити в ім'я Св. Тройці. Звідси й ціле непорозуміння між УПЦ і УГКЦ - Блаженніший Святослав аж ніяк не мав наміру підтверджувати еклезологічний статус УПЦ КП, але здається, що в УПЦ сприйняли це саме таким чином.
 

39300
svcAlexander [профіль]

Цитата: Cactus
Між УПЦ КП і догналітами є також величезна якісна різниця
 

Прочитав статтю за вашим посиланням і згоден з вами. Та , все таки, мушу знов наголосити що яка б кількісна чи якісна різниця не була між церквами все одно акт визнання їхніх таїнств, навіть одного таїнства ( УГКЦ визнала хрещення  в КП, а УПЦ може визнати н/п вінчання в догналітів (все одно це таїнство доволі "молоде" smile )) - отож ці дії співрозмірні. Адже це втручання якщо не у внутрішню справу, то в іншу юрисдикцію однозначно. В УПЦ , наприклад, якщо один священик дав людині єпитимію,і якщо вона накладена згідо церковних канонів, то інший священик  має право її знімати тільки в разі смерті того, який її дав. І це не просто професійна толерантність. У вас не так?


Цитата: Cactus
УГКЦ також не заперечувала дійсності Хрещення догналітів. 
 
Цього я не знав. Дякую за інформацію. І взагалі на рахунок хрещення потрібно сказати, що в православних, як і у католиків, є досвід визнання цього таїнства навіть і в єретиків.  З УПЦ КП інша ситуація - стан речей в час розколу змушував прийняти  рішення про невизнання таїнств КП аж до хрещення включно. І тільки тому їхні таїнства тепер не визнаються нашою церквою - це була така собі економія. Звичайно що очікувалась елементарна повага до цього рішення від наших партнерів по екуменічних діалогах - УГКЦ( повага очікувалась від усіх, але оскільки УГКЦ в особі блаженнійшого Святослава, порушивши Баламандські домовленості, все таки офіційним листом визнала таїнства КП, то про неї тут і мова).

39299
Cactus [профіль]

svcAlexander,
Так і є: УПЦ КП не можна кількісно прирівняти до догналітів, з  ними потрібно вести діалог на більш якісному рівні.  Але становище УПЦ КП серед православних церков можна прирівняти до становища догналітів у католиків, чи греко-католиків  - як ті, так і інші не визнаються.

Між УПЦ КП і догналітами є також величезна якісна різниця - наскільки мені відомо, Київський Патріархат не вважається православними єретичною спільнотою, тоді як догналіти є не тільки розкольниками, а і єретичною сектою, про що прошу читати тут: 
https://theology.in.ua/article_print.php?id=43767&name=religious_digest&_

lang=ua 

І визнання православними таїнств догналітів (якби таке сталось) можна було б класифікувати як порушення  екуменічних домовленостей з католиками, так, як і визнання УГКЦ таїнств КП. Навіть при неспівмірності визнаних церков , дії ієрархів в цьому випадку були б співмірні.

УГКЦ офіційно ніколи не визнавала всіх таїнств Київського Патріархату, а лише Хрещення. УГКЦ також не заперечувала дійсності Хрещення догналітів. 
 
І знову ж таки  не пам"ятаю третього єпископа, який стояв при витоках УПЦ КП. 

 Владика Андрій Горак. 

39298
svcAlexander [профіль]

Цитата: Cactus
Проте на мою думку, не можна прирівнювати Київський Патріархат, до якого належать мільйони вірян і тисячі парафій в Україні, до догналітів, бо це цілковито неспівмірні речі - як кількісно, так і якісно. УПЦ КП безперечно є однією з найбільших християнських спільнот в Україні, вона не є маргінальним явищем у релігійному житті нашої держави, а тому ігнорувати цю Церкву просто неможливо.
 

Так і є: УПЦ КП не можна кількісно прирівняти до догналітів, з  ними потрібно вести діалог на більш якісному рівні.  Але становище УПЦ КП серед православних церков можна прирівняти до становища догналітів у католиків, чи греко-католиків  - як ті, так і інші не визнаються. І визнання православними таїнств догналітів (якби таке сталось) можна було б класифікувати як порушення  екуменічних домовленостей з католиками, так, як і визнання УГКЦ таїнств КП. Навіть при неспівмірності визнаних церков , дії ієрархів в цьому випадку були б співмірні.

Цитата: Cactus
було б некоретним збоку православних, вимагати від греко-католиків, негайно відмовитися від цієї традиції
 
Не пам"ятаю щоб хтось вимагав від УГКЦ  ві чогось відмовитись. Оцінку отримав сам лист-визнання, але ,думається , відмовлятись від нього чи ні - діло самої УГКЦ.

І знову ж таки  не пам"ятаю третього єпископа, який стояв при витоках УПЦ КП. Двох пам"ятаю: покійного Якова Волинського і  самого Філарета. Згодом Філарета позбавили усіх санів аж до монашества - певний час в нас його так і називали: монах Філарет. Встиг він рукоположити єпископа до позбавлення сану?

39296
o.Vol.K [профіль]

Все правильно сказав Блаженнiйший.А на рахунок переслiдувань ВАШОi "церкви"-то хай би епископи не отримували зар,плату в обкомах,та з Глибоким Бурiнням не якшались...Чи може хтось вiдмовився???Га???
    А що до большевикiв...то вони,що з Марсу прилетiли?Та нi... всi перед 1917 були "православними"...То хто ж ix такими виховав?... 

39295
Cactus [профіль]

Архім. Віктор (Бедь),
Мені здається, що я розумію Блаженнішого трохи краще, ніж Ви, тому що належу до очолюваної ним Церкви. Якщо можете, постарайтеся зрозуміти греко-католицьке мислення. В принципі глава УГКЦ не проти повернення храмів їхнім колишнім власникам чи реституції, тому що також його власна Церква може тут лише виграти. Але він дивиться на історію згаданих кількох визначних святинь під символ-ічним кутом зору його власної Церкви, і він знає їхню історію також із своєї перспективи. Отож, 1. Десятинна церква була збудована ще до розколу Церкви на Православну і Католицьку, а тому греко-католики як співспадкоємці Володимирового Хрещення вважають її також своєю. Те ж саме стосується і Києво-Печерської Лаври. 2. Щодо Почаївської Лаври, то добре відомим є той факт, що вона певний час навіть була греко-католицькою, напр. найбільший собор там був збудований саме в цей час. Отже, ця українська святиня також не чужа УГКЦ.
Тільки прошу мене зрозуміти правильно - я нічого не виправдовую, я тільки намагаюся донести до Вас і всіх зацікавлених, як саме мислять греко-католики, щоб усі краще зрозуміли те, що мав на увазі глава УГКЦ. Насправді він не проти повернення святинь православним, але як такий, що вважає себе також співправославним, бажав би, щоб його Церква не була несправедливо обділена, а тому вважає, що цю справу треба відкласти до тих часів, коли буде відновлена єдність між українськими Церквами. 

39294
Віруючий [профіль]

Та все вірно сказав бл. Святослав. Для чого віддавати одній конфесії те, що є нашим спільним. Наприклад Почаївська Лавра, нехай всі конфесі Володимирового Хрещенняї там мають можливість служити, а то не можливо навіть там помолитися і приступити до Причастя, бо для УПЦ(МП) всі інші розкольники.

39293
Архім. Віктор (Бедь) [профіль]

Річ навіть не втім... гам-гам  чи не гам-гам...
Абсурдність наступна:
Спочатку безбожний тоталітарний комуністично-радянський режим відібрав у чернечої братії і Православної (не Греко-Католицької) Церкви Святу Києво-Печерську Лавру, Почаївську Лавру, Дисятинну святиню та інші святині. Повбивав і виселив чернецтво, духовенство,  забив живим Київського Митрополита Володимира ... і наглумився над вірою Христовою, Православною Церквою і її вірниками...
Дожили до відродження державної незалежності  України і часів припинення репресій проти Церкви, в тому числі і УГКЦ. Радуватись би... Та ні...
Коли державна влада, яка бандицьки  вкрала майно у Православної Церкви, вирішила його повернути законному власнику... Проти цього виступає один із керманичів Церкви Христової - глава УГКЦ...
Щоб щось сказати, навіть слів відразу не підбереш... На думці тільки одні слова, прости його Господи Боже, бо не знає що творить...

39291
Архім. Віктор (Бедь) [профіль]

Прошу вибачення, але здається черговий не продуманий ляп...
Пригадується попередник папи Франциска, Бенедикт (другий серед усіх в історії пап, який почув голос Божий, який  сказав йому про те, щоб пішов на спочинок з папського крісла)... Він як тільки виходив до журналістів або робив якісь письмові заяви, будучи іще папою на посаді, всі були в шоці... А далі прес-служба Ватикану пояснювала всьому світу, що світ не так зрозумів папу римського і  що слова пантіфіка слід розуміти пропорційно до навпаки, ніж прозвучали його слова...
У мене взагалі складається враження, що за останній період всіх і всюди, включаючи церковні кола, охопила якась сверблячка - постійно якщо не жувати, то викидати у навколишній світ сенсаційні  заяви...
Що буде на черзі ???

39290
Cactus [профіль]

svcAlexander,
Далі: про визнання таїнств КП - це , звичайно, не тільки політичний "ляп". Адже існували домовленості на високому рівні не мати спілкування з церквами, які знаходяться поза єдністю зі світовим православ"ям. Лист - відповідь  -  це порушення цих домовленостей. Для чого тоді домовлятись? І як потім вірити католикам і знов про щось домовлятись з ними, якщо вони НЕ ВИКОНУЮТЬ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ?! Так, потрібно було мовчати, як це зробив Блаженнійший Володимир. Цікаво, якби УПЦ визнала таїнства догналівців на високому рівні, як відреагувала б УГКЦ?

Тут потрібно розділяти дві речі. Є католицька богословська, а точніше латинська традиція, за якою чинним вважається всяке Хрещення, уділене в ім'я Св. Тройці, незалежно від уділювача. І на мою думку, було б некоретним збоку православних, вимагати від греко-католиків, негайно відмовитися від цієї традиції. Відповідно до неї також визнається дійсність усіх таїнств, якщо Церква має апостольське наслідство, а УПЦ КП згідно з католицьким чи знову-таки латинським баченням його має, тому що на початку цієї Церкви стояли щонайменше 3 єпископи РПЦ. До того ж там, де греко-католики компактно проживають разом із вірянами Київського Патріархату й УАПЦ, існує фактичне взаємовизнання всіх таїнств цих Церков. Це реальність, із якою УГКЦ також мусить рахуватися - із католицьким чи радше західним розумінням таїнств, поширеним в УГКЦ, яка значною мірою втратила східну богословську ідентичність, і з фактичним визнанням усіх таїнств між УГКЦ, УПЦ КП й УАПЦ.
З іншого боку Ви звичайно ж маєте рацію в тому, що не можна порушувати екуменічних домовленостей чи радше екуменічного етикету, а тому глава УГКЦ міг у цьому випадку й промовчати, пояснивши патріархові Філаретові, що визнання ним Хрещення в УПЦ КП може мати негативні наслідки для УГКЦ і для всього католицько-православного діалогу.
Однак на мою думку УГКЦ має право і повинна співпрацювати з усіма православними, незалежно від їхнього статусу, тому що цього вимагають реалії життя в одній і тій самій державі. До того ж "неканонічні" Церкви безперечно складаються також із християн, а тому з ними навіть можна мати екуменічні стосунки. 
Але чинити це потрібно таким чином, щоб не ображати "канонічну" Церкву, тобто уникаючи офіційного визнання "неканонічних" Церков.  
Проте на мою думку, не можна прирівнювати Київський Патріархат, до якого належать мільйони вірян і тисячі парафій в Україні, до догналітів, бо це цілковито неспівмірні речі - як кількісно, так і якісно. УПЦ КП безперечно є однією з найбільших християнських спільнот в Україні, вона не є маргінальним явищем у релігійному житті нашої держави, а тому ігнорувати цю Церкву просто неможливо. 

39289
svcAlexander [профіль]

Цікава стаття пана Маколи Крокоша- згідний повністю з усім.

УГКЦ повинна робити вибір - ставити на екуменізм, чи на прозілетизм. Для самої УГКЦ - це вибір "з двох зол", бо можливо і те і інше принесе їй більше складнощів ніж користі.
 Йосафат Кунцевич - постать для православних і г-католиків неоднозначна, як Бандера для українців і поляків ( або росіян). Для одних він був героєм, а для других вбивцею. Таке впринципі може бути: є наприклад, священики, які перейшли до православ"я від протестантів. Можливо після їхньої смерті за достойне життя їх проголосять святими, але для протестантів вони залишуться зрадниками.  Далі домисли ;) : якщо православна церква захоче вести екуменічний діалог з протестантами, то навряд чи буде коректно з нашої сторони вказувати на приклад таких святих - шанувати їх будуть, але для екуменічного діалогу знайдуть інші теми.    
   Слід сказати що УГКЦ одна з католицьких церков  і ,здається, в ній збереглось з часів хрестових походів та інквізиції добре ставлення до людей, які проповідують свою віру чужою кров"ю - звідси і шанування Йосафата Кунцевича.
   Далі: про визнання таїнств КП - це , звичайно, не тільки політичний "ляп". Адже існували домовленості на високому рівні не мати спілкування з церквами, які знаходяться поза єдністю зі світовим православ"ям. Лист - відповідь  -  це порушення цих домовленостей. Для чого тоді домовлятись? І як потім вірити католикам і знов про щось домовлятись з ними, якщо вони НЕ ВИКОНУЮТЬ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ?! Так, потрібно було мовчати, як це зробив Блаженнійший Володимир. Цікаво, якби УПЦ визнала таїнства догналівців на високому рівні, як відреагувала б УГКЦ?
   Ну і останнє , я б сказав би такий "дитячий" ляп - святкування хрещення Київської Русі. Про це вже стільки говорено і експертами і дописувачами "Релігій", що думаю нема потреби піднімати це питання ще раз, але для Юри особисто напишу.Свята можуть об"єднувати, а можуть роз"єднувати. В древності наприкладне було єдиного дня святкування Воскресіння - Пасхи Господньої. Одні святкували разом з євреями, другі - після єврейської пасхи. Але собор чітко опреділивдні святкування цього свята для усіх християн. Заради збереження єдності християни повиння були святкувати Воскресіння всі в один день. Думається так само Блаженнійший Святослав повинен був віднестись і до святкування дня хрещення. Адже зрозуміло, що головне не день, а єдність.

39288
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

Anglus,
все документы - сырые
Вы, как всегда, очень тактичны laughing

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...