Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Цікава стаття пана Маколи Крокоша- згідний повністю з усім.
УГКЦ повинна робити вибір - ставити на екуменізм, чи на прозілетизм. Для самої УГКЦ - це вибір "з двох зол", бо можливо і те і інше принесе їй більше складнощів ніж користі.
Йосафат Кунцевич - постать для православних і г-католиків неоднозначна, як Бандера для українців і поляків ( або росіян). Для одних він був героєм, а для других вбивцею. Таке впринципі може бути: є наприклад, священики, які перейшли до православ"я від протестантів. Можливо після їхньої смерті за достойне життя їх проголосять святими, але для протестантів вони залишуться зрадниками. Далі домисли ;) : якщо православна церква захоче вести екуменічний діалог з протестантами, то навряд чи буде коректно з нашої сторони вказувати на приклад таких святих - шанувати їх будуть, але для екуменічного діалогу знайдуть інші теми.
Слід сказати що УГКЦ одна з католицьких церков і ,здається, в ній збереглось з часів хрестових походів та інквізиції добре ставлення до людей, які проповідують свою віру чужою кров"ю - звідси і шанування Йосафата Кунцевича.
Далі: про визнання таїнств КП - це , звичайно, не тільки політичний "ляп". Адже існували домовленості на високому рівні не мати спілкування з церквами, які знаходяться поза єдністю зі світовим православ"ям. Лист - відповідь - це порушення цих домовленостей. Для чого тоді домовлятись? І як потім вірити католикам і знов про щось домовлятись з ними, якщо вони НЕ ВИКОНУЮТЬ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ?! Так, потрібно було мовчати, як це зробив Блаженнійший Володимир. Цікаво, якби УПЦ визнала таїнства догналівців на високому рівні, як відреагувала б УГКЦ?
Ну і останнє , я б сказав би такий "дитячий" ляп - святкування хрещення Київської Русі. Про це вже стільки говорено і експертами і дописувачами "Релігій", що думаю нема потреби піднімати це питання ще раз, але для Юри особисто напишу.Свята можуть об"єднувати, а можуть роз"єднувати. В древності наприкладне було єдиного дня святкування Воскресіння - Пасхи Господньої. Одні святкували разом з євреями, другі - після єврейської пасхи. Але собор чітко опреділивдні святкування цього свята для усіх християн. Заради збереження єдності християни повиння були святкувати Воскресіння всі в один день. Думається так само Блаженнійший Святослав повинен був віднестись і до святкування дня хрещення. Адже зрозуміло, що головне не день, а єдність.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Глава УГКЦ закликав Верховну Раду не передавати знакових християнських святинь одній конфесії, допоки не буде відновлено церковної єдності
Вот это главного униата понесло…
Все вывернул наизнанку! Нет, чтобы сказать: «Забирайте поскорей, дорогие наши братья, свои святыни, пока есть такая возможность; а мы, некогда отпавшие от единства Вселенского Православия из-за алчности и по неразумию наших духовных вождей, вскоре возвратимся в лоно Матери Церки через покаяние и едиными устами и единым сердцем возблагодарим Господа Бога за наше вразумление и исправление!».
Так нет же! Лукаво мудрствует главный униат-иезуит, переворачивая все с ног на голову…
Интересно, что будет делать главный униат, когда восторжествует правда и православные получат свои святыни! Неужели он захочет развязать новое религиозное противостояние?