Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

38747
Юрій Чорноморець [профіль]

1.Пробачте, я вивчав рік документи тієї епохи, всі полеміки, всі перепетії переговорів та сам собор. 
Обговорення було згорнуте, греків просто "придушили" та примусили визнати католицизм.
 Тієї дискусії, яку обіцяли - чесної та богословської так і не сталося.
 2.Давайте, дорогі греко-католики поясню на пальцях. Ми завтра канонізуємо Костельника, його мощі робимо святинею у величному соборі у Львові, до нього організуємо всеукраїнську прощу і пропонуємо це почитання зробити центральним для єдності Київської церкви. Яка була б Ваша реакція?

38746
Magdalina [профіль]

у цій статті теж є трохи про митрополита Ісидора

38745
Andriy Tolstoy [профіль]

Цитата: Cactus
Останній Вселенський собор, визнаний таким Православною Церквою, відбувся в 787 р. у Нікеї і засудив іконоборців та схвалив іконопошанування, а не після Флорентійського собору, як Ви стверджуєте. 

 

Мова йде про те, що цей Собор був Вселенським Православним Собором де-факто 9 Вселенським Собором, хоч звісно Православна Церква не називає його так офіційно. Але його рішення до сьогодні не менш вагомі аніж рішення Семи Вселенських Соборів.

38744
Cactus [профіль]

Д-р Ігор Скочиляс ніколи "не гонить порожняк" - у його статті є факти, а якщо хтось бажає їх спростувати, то потрібно наводити контраргументи, а не обливати брудом одного з найкращих істориків УГКЦ. 

38743
нанашко [профіль]

Ситуація значно складніша. У Ватикані через пропросійське та пропольське лоббі все роблять, аби не допустити узаконення нашого Патріархату. Очевидно, тому Блаженійший змушений доказувати, що він більший католик, аніж сам Папа.--------Уніат.

38742
Cactus [профіль]

Юрій Чорноморець,
Якщо колись і десь було обговорення догматів, то якраз на Флорентійському соборі, а якщо митрополит Ісидор був Іудою, тоді величезна більшість православної ієрархії тоді також були Іудами, включно з Вселенським Патріархом і візантійським імператором, які також підписали Флорентійську унію. Насправді догматичні рішення Флорентійського Собору не були капітуляцією православної догматики перед католицьким віровченням, а компромісними й дозволяли православну інтерпретацію - це дуже гарно висвітлив у одному з своїх доробків І. Меєндорф. Флорентійська унія не була класичною унією, бо вона не була відриванням частини однієї з православних Церков і прилученням до Католицької Церкви. 
Щодо привітального слова збоку УПЦ КП, то воно скоріш за все є виявом бажання Київського Патріархату, й надалі розвивати стосунки з УГКЦ, і напевно також знаком того, що недавні непорозуміння, викликані певними висловами патріарха Філарета про папу й католицьке віровчення чи їхньою невірною інтерпретацією, належать минулому.
Цим жестом Київський Патріархат подав добрий приклад і для УПЦ, представників якої з незрозумілих причин не було на соборі УГКЦ. Якщо між нами виникають проблеми чи непорозуміння, то УПЦ втратила чудову нагоду для того, щоб відкрито озвучити їх перед єпископатом УГКЦ.
Але не треба перебільшувати еклезіологічне значенння візиту владики Євстратія - присутність представника УПЦ КП на соборі УГКЦ у жодному разі не можна трактувати як визнання греко-католиками Київського Патріархату канонічною церковною структурою. 
Andriy Tolstoy,
Противник папи Євгена був останнім антипапою в історії Католицької Церкви - вже це говорить про те, скільки в нього залишилося підтримки. 
Вселенський Православний Собор в Єрусалимі на чолі з патріархами Єрусалимським, Антіохійським та Олександрійським, які піддали анафемі унію та її прибічників Григорія Мамму та Ісидора

Останній Вселенський собор, визнаний таким Православною Церквою, відбувся в 787 р. у Нікеї і засудив іконоборців та схвалив іконопошанування, а не після Флорентійського собору, як Ви стверджуєте. 

38741
Andriy Tolstoy [профіль]

Юра, а ви не робили спроб писати анекдоти? Це ж треба додуматися порівняти Євросодом з Католицькою Церквою, а Януковича з Ісидором. А Ісидора, який зрадив Православ'ю, і помер кардиналом в Римі, не вважати зрадником Православної Церкви. Якщо Ісидор не зрадник, тоді всі хто не в унії з Ватиканом зрадники. Це що, сучасна логіка прихильників курсу нинішньої Константинопорльської патріархії?

38740
Юра [профіль]

Цілком глупа філіпіка д.Чорноморця. Ісидор нікого не зраджував. Флорентійські постанови підписав разом зі своїм владикою - патріархом Йосипом ІІ і іншими православними ієрархами. Обороняв Константинополь 1453 року. Був, у сьогоднішніх термінах, "проєвропейським". Так само можна звинувачувати в зраді президента Януковича за намагання приєднатися до Європейського Союзу.

38739
Andriy Tolstoy [профіль]

Уніати розгорнули кампанію, якою намагатимуться виправдати свій прозелітизм,  експансію на схід. Тепер ми читатимемо подібних авантюристичних статейок все більше. 

38738
Andriy Tolstoy [профіль]

На той час в РКЦ був сильний розкол і одночасно було два римських папи - Євген IV і Фелікс V, і унію підписував той папа (Євген), якого більша частина католицької Європи не визнавала.


"Священна Римська імперія", а слідом за нею і Литва з Польщею на той час більше схилялися до обраного на Базельському Соборі римського папи Фелікса V. Тому в Україні Ісидор і не схотів лишатись та втік до свого покровителя папи Євгена у Рим. Через це ж і в Україні фактично не було Флорентійської унії, через що вона так легко і згасла невдовзі по її проголошенні.


Взагалі, Флорентійська унія для папи Євгена - це був, не більше не менше, як штучний піарівський хід. Оскільки більша частина католицької Європи його не визнавала легітимним папою, то він і намагався Базельському Собору (1431-1443) протиставити "вселенський" Фераро-Флорентійський собор з невдалою унійною авантюрою на ньому, яку не визнала як частина Католицької Церкви (Базельський Собор), так і Вселенський Православний Собор в Єрусалимі на чолі з патріархами Єрусалимським, Антіохійським та Олександрійським, які піддали анафемі унію та її прибічників Григорія Мамму та Ісидора.

38737
Magdalina [профіль]

Ага, і ще. Митрополит Ісидор був у Києві проїздом по дорозі до Москви у 1441 році. Досі історики Церкви цього не заперечували. А як побачили дослідження сучасні, що насправді Ісидора з Києва не виганяли, то пішли заяви, що ніби-то Ісидор ніколи Києва не відвідував. Це як назвати? Це наука?

А щодо зневаги Ісидора до Києва, то давайте краще згадаємо митрополита Фотія часів Великого князя Литовського і Руського Вітовта (Вітаутаса). Той взагалі і зневажав Києвао-Литовську частину митрополії, і лише податки до Москви збирав.

38736
Magdalina [профіль]

Юрій Чорноморець,
пане Юрію, це справді Ви?

Під час Ферраро-Флорентійського собору якраз і відбувалося обговорення догматів. про це є окремі історико-богословські праці написані. Якщо чесно, то почитавши суть тодішніх богословських дискусій, стає противно, бо через дурнуваті дрібниці так і не змогли врешті католики з православними порозумітися. А все через гординю, бо кожен богослов думає, що пізнав таємниці Бога, а всі інші - єретики

Ісидор нікого не зраджував. Константинопольський патріархат підписав Унію, а його частиною була тоді Київська митрополія, яку очолював Ісидор

38735
Юрій Чорноморець [профіль]

УГКЦ зробила жест по відношенню до православя, який є символічним ляпасом величезної ваги. Вони заявили про принесення "мощів" Ісидора - зрадника, нічим не кращого для православних за Іуду. Іуда зрадив живого Христа, а Ісидор - Його Живе Тіло, яким є Церква, без обговорення по суті догматів здавши православну віру Церкви і саму Церкву католикам. Що було не виявом повернення до універсальної чи унійної Церкви, а зрадою універсальності на користі західної обмеженності. І що ж ми маємо після цього? Патріарх Філарет вітає собор епископів УГКЦ, посилає на його відкриття архієп. Євстратія. Ну що ж, момент істини. Тепер ще більше ясно де православна церква, а де розкол, якому достоїнство православя не важливе. Я не впевнений, що в УПЦ не знайдуться ліберальні єпископи які забажають теж привітати. Але УПЦ як УПЦ - проти такого братерства, у якому раптом - Ісидор чи Кунцевич - як новітня основа ідентичності УГКЦ. Загалом участю розкольників не прикрити факт: православні були згідні перегорнути сторінки історії, були згідні почати жити не старими простистояннями, але сама УГКЦ зробила інші вибори - і вчора, і сьогодні. Ну, за все слава Богу! Кожен вибирає - чи то відповідати власним словам - про лабораторію екуменізму, про роль у єднанні, про примирення, чи ж на словах говорити одне, а діяти інакше, розуміючи добру волю православних як "відступ" і роблячи "конфесійний католицький наступ". Навіть гірше: не католицький, а АНТИ-ПРАВОСЛАВНИЙ наступ. Жаль, що УПЦ КП погоджується миритися із антиправославними випадами УГКЦ, які переступили всі можливі межі і по-християнськи, і по-людськи.

38734
Юрій Чорноморець [профіль]

УГКЦ зробила жест по відношенню до православя, який є символічним ляпасом величезної ваги. Вони заявили про принесення "мощів" Ісидора - зрадника, нічим не кращого для православних за Іуду. Іуда зрадив живого Христа, а Ісидор - Його Живе Тіло, яким є Церква, без обговорення по суті догматів здавши православну віру Церкви і саму Церкву католикам. Що було не виявом повернення до універсальної чи унійної Церкви, а зрадою універсальності на користі західної обмеженності. І що ж ми маємо після цього? Патріарх Філарет вітає собор епископів УГКЦ, посилає на його відкриття архієп. Євстратія. Ну що ж, момент істини. Тепер ще більше ясно де православна церква, а де розкол, якому достоїнство православя не важливе. Я не впевнений, що в УПЦ не знайдуться ліберальні єпископи які забажають теж привітати. Але УПЦ як УПЦ - проти такого братерства, у якому раптом - Ісидор чи Кунцевич - як новітня основа ідентичності УГКЦ. Загалом участю розкольників не прикрити факт: православні були згідні перегорнути сторінки історії, були згідні почати жити не старими простистояннями, але сама УГКЦ зробила інші вибори - і вчора, і сьогодні. Ну, за все слава Богу! Кожен вибирає - чи то відповідати власним словам - про лабораторію екуменізму, про роль у єднанні, про примирення, чи ж на словах говорити одне, а діяти інакше, розуміючи добру волю православних як "відступ" і роблячи "конфесійний католицький наступ". Навіть гірше: не католицький, а АНТИ-ПРАВОСЛАВНИЙ наступ. Жаль, що УПЦ КП погоджується миритися із антиправославними випадами УГКЦ, які переступили всі можливі межі і по-християнськи, і по-людськи.

38733
нанашко [профіль]

Явна фальсифікація, уніатів у Києві можна було перерахувати на пальцях. Замовна статейка.

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...