Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
_Онуфрій
Так, Ви праві. Цей хлопчисько Зоря 77 року народження, звісно ж, у жодній партійній школі вчитися не міг. Науку брехати людям в очі він міг засвоїти лише від свого наставника - так-званого патріарха Філарета.
Причина розколу - в небажанні Московської церкви визнати себе молодшою сестрою церкви Київської. І в небажанні Філарета поступитися владою і земними благами. Тобто, в кінцевому рахунку, причина в грісі гордині. Тут, як кажуть в нас в Україні, якщо Кирила з Філаретом на одній гіляці повісити - невідомо хто кого переважить. (Прошу не вважати цитування усної народної творчості закликом до насильницьких дій.)
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Три дипломні роботи в Київській академії УПЦ визнані плагіатом
То же самое по внутренней ситуации в КДАиС и Ужгороде. Есть проблемы, но какие! КДАиС не имеет 95% недостатков Ужгорода. И наоборот - в Ужгороде капля позитива на бочку непонятно чего.
Я не вижу ни одного научного достижения ужгорода.
Существовать высшее богословское заведение без научных богословских достижений просто не может.
Потому я считаю что в УПЦ есть только КДАиС, остальное - может быть будет.
Если будут работать.
В том числе если будут элементарно выявлять плагиат.
Если научаться элементарной чесности с собой, с научными кругами, а не будут все покупать и спрашивать "почем?" когда кто-то скажет "у Вас спина белая, сер".
Во всяком случае разумный человек не стал бы спорить с Черноморцем на тему есть ли в ужгородской богадельне хоть какая-то богословская мысль и хоть какие-то результаты, достойные внимания. А то можем внимательней присмотреться, все отрецензировать. И если научные положения проверку выдерживают, и критику, то мукалатура - нет.
Так что я бы так сформулировал: мукалатурой можно всю землю обойти, только вот как результат будет - неизвестно.
Изображать бурную деятельность многие умеют. А вот сказать - при мне сделано то и то - это могут единицы. И надо отличать одно и другое. Как между фальшивыми и настоящими деньгами разница.
Потому хочелось бы риторически спросить:
почем ныне изображение духовного образования?
почем ныне отсутствие результатов - любых - за многие годы бурной деятельности "уполномоченным"?
и почем ныне стремление посориться с людьми, которые оценивают качество Ваших проектов и прожектов?
Так что вывод такой: сперва, дорогие, сделайте хотя бы десятую часть того, что сделал вл. Антоний, а потом начинайте упражняться в умении на белое кричать "черное". Я понимаю, что постмодернизм, но никто не отменял разницу между правдой и ложью, светом и тьмой, истинной и враньем, научной работой и плагиатом