Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
мене чомусь це не дивує. Якби я був сторонньою людиною, то вже б проникнувся повагою до професора Осіпова лише за те, що в таборі його критиків такі люди як Кактус, і о.Волк.К.
Перед тим, як читати, що професору Осіпову ПРИПИСУЮТЬ, варто самому ознайомитися з його працями. Але там і наспраді, багато букв для деяких волків.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Православные ревнители благочестия продолжают сжигать книги профессора Московской духовной академии Алексея Осипова
Доречі, уніати, сьогодні вдалий день покаятися за вбиство священномученика Афанасія Берестейського, якого ваші єдиновірці в нелюдський спосіб катували і майже рік не давали поховати. 2 серпня Православна Церква святкує перенесення його мощей, нетлінних, хоч майже рік він пролежав на землі єзуїтів непохований.
А то, століттями в православних храми відбирали, вбивали, катували, а тут здуру, давайте єднатися, ми церкви - сестри. Спочатку принесіть покаяння за всю пролиту вашою Церквою православну кров, а потім починайте говорити про якусь єдність і діалоги. З ким єдність? З правонаступниками вбивць наших святих? Де хоч слово покаяння? Святий Афанасій Берестейський хоч одного папіста пальцем зачіпив? За що ви його вбили?
Ваш папа Іван Павло ІІ вибачився перед усіма, і перед євреями, і перед відьмами, що спалювала інквізиція, перед ким тільки не вибачався. А за вбивство та переслідування братів і сестер православних жодного слова вибачення.
І тепер високомірні папісти в цьому обговоренні ще й насмілюються православним богословам кісточки мити. Жодного обгрунтування, жодної богословської думки, одна жовч, ненависть, презирство до тих, що не цілують пантофлю римському жрецю. А пан Кактус, після цього як невинна дівиця починає глаголати про якусь любов, єдність, екумену. Де ваша любов? В тому що імена співбесідників перекруєте, принижуєте людську гіднсть тих, хто папі не молиться?
Читаю сьогодні. Франциск пише любовне послання мусульманам. Геям признався в любові кілька днів до того. Хоч би слово сказав за тисячі католиків, яких катують і вбивають його брати-мусульмани щороку. Жодного слова. Своїх же не любите, а претеся розповідати про любов до іновірних. Воістину сліпці.