2nikolaus Я,звичайно баардзо соррi,але,що ви маете пiд поняттям"чорна касса"???Кому воно,нинi нада???Щось вивiшувати,оголошувати...Е прибуткова книга,що заповнюеться й пiдписеться кiлькома членами громади.Ото й все.Хто хоче ознайомитись,-плiз много...Взяв та й дивишся...

АРХМ АВВАКУМ, ну и материальная отдача соответствовала, не так ли?

Так иерархические награды не дают за яркие богословские работы, а для "поощрения архиереев и клириков, свидетельствуя о достойном прохождении ими церковного служения" - это из Положения о наградах. Да и просто так дают, по выслуге лет, или архиерей считает, что батюшка хороший, пора бы поощрить. Фактически, это заурядная награда, которую имеют тысячи украинских священников. Что же, будем всех их разбирать за какие-такие богословские труды они митрами награждены?

 

Очевидно, что внимание к такому, повторяю, заурядному событию, как награждение священника митрой, вызвано как раз позицией именно этого священника по таким вопросам, как статус русского языка, русский мир и прочее, о чем упоминается в заметке, а также близостью к митр. Агафангелу, который сам по себе личность неоднозначная.

Найхарактернішою, найфундаментальнішою ознакою радянського способу буття була його двоїстість. Вона охоплювала, пронизувала всі сфери. Не оминула ця біда й церковного життя. Зримим образом її стала подвійна бухгалтерія, інститут «чорної каси». Мало-помалу вона стала істинним «тельцем» життя парафії. Комуністична влада впала, і будь-яке раціональне виправдання існування «чорної каси» відпало. Але «телець» виріс і зміцнів, «його не подолати» – звідси «машинки, хатинки, чернички, брегетики, клубнічки тощо». Тому й не виправдалася надія, що парафія стане школою громадського життя, демократії, громадянського суспільства.

 

Агов! Парафіяни УАПЦ, УГКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП відгукніться хоч один і скажіть, що у вашій парафії «чорної каси» немає, що на дверях церкви щомісяця вивішується листок з доходом і видатками парафії, а щотижня – інформація про це на сайті парафії.

Філософ, с раскольниками не дружу...

Особенно запомнилось мне одно воскресение конца августа 1988 года. Оно останется в моей памяти навсегда, на всю мою оставшуюся жизнь. Я крестил 96 человек! Погода была ясная солнечная стремительно переходящая в жару. Старушке регистраторше Масловской Татьяне Архиповной 87 лет уже невмоготу было справиться с задачей. Но, слава Богу бабушке на помощь подсела неверующая доселе Надежда Константиновна(ее дочь) и стала помогать записывать. Еще записи не отменены были.   Это девяносто шесть детей, только крестников! А добавьте сюда многих сопровождающих, кум, кума, родители часто приезжали, даже дедушка с бабушкой посмотреть. Свадьба целая! Когда я увидел большое скопление народа креститься, тут дорогие мои читатели, я убоялся не на шутку. Устрашился зело!   Тут, ой Господи!, что делать?! В храме кумовьев и крестников не выстроишь, идет воскресная служба, а крестили в советское время в притворе в маленькой часовенке-крестилке. Там станет всего не более пяти человек. Ну, выстроил я их вокруг храма. Получилось плотное кольцо, как будто воду святить, или яблоки на Спаса собрались. А, оно не все гладко, женщины-кумы ругаются. Тогда не было вокруг собора нынешних бетонных плит, была просто насыпана гранпыль. Стоять надо долго. Мурашки лезут… откуда взялись эти наглые мурашки, ползут по ногам, женщины держат ребенка обмахнуться не могут, ругаются, ногами перебирают. Дети маленькие кричат, визжат, не то что плачь, а целый тебе крик, вопль вселенский стоит на церковном дворе вокруг храма!   Там из за церкви бегут, спрашивают: «Шо ви там робите?! Чого так довго? Идить быстрише до нас, бо наший дытыни дуже погано…» Ой, Господи, что тут делать?! А оно быстро не погонишь последование Крещения. Главное время забирают действия над детьми… Попробуй 96 человек елеопомазать? А потом еще и святой водой крестить(не окунали, но, только ставили в купель и сверху обливали), а потом еще и миропомазание совершить?   Это, для не знающего, все просто и чинно, но все сие действо забирало массу времени. В купели вода человек 20 покрестишь, уже мутная. Надо менять! Надо греть. В холодной же не будешь крестить. Дети не насколько сильны и закалены, что бы их так сходу в холодной воде обливать. Тут, меня охватило отчаяние. Слава Богу взялись помогать мои старушки прихожанки, поддерживали, разворачивали пелены(оно же все на руках) баба Нина(Нестерова) сторожиха и Галина Ефимовна, земно им вклонение!   Я, все равно, вижу, что никак не справляюсь, взял на помощь еще отца диакона Василия Ольхова. Просто снял с литургии. Отец Петр Кучерук священник остался служить литургию в храме, в алтаре один. Ну, действовали по ситуации… дабы никто не ушел некрещеным.   Отец Василий Диакон читал молитвы, а я уже совершал сященнодействия. То был не день, но всем дням день! Тех дней не смолкнет слава! Зато потом вечером, в прохладе сумерек, возле беседки на дворе церковного дома, под кустом сирени и винограда, за крепким душистым чаем, пришло, настоящее благословение, блаженство… Радость осознания пришла, что одновременно около сотни человек стали родом христианским, соименниками и соплеменниками праотцев Руссов крещенных в водах Днепра, в нашем Русском Иордане. После, волна стала спадать, мы на протяжении 88-89 годов уже приспособились крестить по сорок и по 60 человек. Потом плавно стало переходить на двадцать, десять.   Но, тот первый взрыв августа-сентября 1988 был памятен. Мы к нему оказались напрочь не готовыми, не приспособленными…но, все же выдержали, крестили. Повторюсь, никто не ушел не крещенным.   Ни до этого, ни после уже никогда больше не будет, сколько крещений в нашем Кременчугском Успенском храме. То была волна, и мы священники ее выдержали без всяких воскликновений, фанфар, медалей и грамот. Просто исполняли свой долг перед Богом. Так было… https://a-avvakum.livejournal.com/47097.html

Олесю
А ви самi вдумайтесь...  

2Diman Zloi
Та я знаю,просто приколовся.... 

Я вже запереживав, як то дана публыкація троля о. Vol. K не зацепила

Тобто пан Авдюгін пропонує Патріарху Філарету і християнам Київського патріархату зректися православної віри і стати мусульманами, чи кимось ще, задля того, щоб не ображати почуття вірних МП в Луганську? Мені здається, що заяву треба не в прокуратуру, а до лікарні писати. 

Diman Zloy, комментарии в которых содержатся оскорбления или наветы на религиозные общины у нас подвергаются правке. Если редактор не заметил чей-то оскорбительный комментарий, пользователи сообщают о нем по @-почте, всегда вмешиваемся. А к Рабиновичу мы не имеем никакого отношения, состав основателей сайта указан в разделе "О нас".

МОЛОДЦІ !!!
Свято віри, духу, молодісті і спорту - належне відзначення днів християнства в Україні !!!

Zenon,

Спеціально для Вас я переклав наступний відрізок із книги Hermann J. Pottmeyer, Die Rolle des Papsttums im dritten Jahrtausend“, Freiburg 1999, 92-94:

«Як і меншість, ця інтерпретація сильніше орієнтується на традицію 1-го тисячоліття. Вона розуміє Церкву як сопричастя помісних Церков. При всій самостійності його доручення і його авторитету, папа здійснює свій примат і своє вчительство як глава єпископського збору в узгодженні з єпископами, особливо якщо йдеться про загальноцерковні справи. Єпископи несуть відповідальність разом із папою не тільки за їхні окремі Церкви, а й за вселенську Церкву.            &
nbsp;            &nb
sp;             
;             &
nbsp;                                                                                                          
Ця інтерпретація тематизує непомильність аж у рамках загального концепту Церкви. Непомильність обіцяна Церкві передусім як цілій у вірі й у вченні. Тому непомильність дана вчительству папи і єпископської колегії тільки заради цілої Церкви й у відношенні до неї. Вони навчають непомильно лише тоді, коли орієнтуються на апостольське передання, яке засвідчується у вірі й у вченні в Святому Письмі й у Переданні Церкви. Щоб авторитет церковного вчительства був достовірним, для цілої Церкви має бути можливим встановити, чи і як папа і єпископи опираються на Святе Письмо, передання і консенсус Церкви у вірі. Первинним місцем рішення вчительського уряду, якщо воно є необхідним для цілої Церкви, є вселенський собор як репрезентант Церкви, її віри і її учительства.              &n
bsp;            &nbs
p;             

Рішення папи «екс катедра» повинно прийматися тільки тоді, коли іншим чином неможливо зберегти чи відновити єдність Церкви у вірі й у вченні, воно має субсидіарний характер. Якщо папа діє так, то він діє як видимий глава й уста Церкви і як глава єпископської колегії силою свого доручення як Петровий наслідник. Це виражається в тому, що готуючись до рішення «екс катедра» він у першу чергу забезпечує собі співдію єпископів, котрі також згідно з їхнім саном є свідками й учителями спільної віри.                          &n
bsp;            &nbs
p;           
З переданням 1-го тисячоліття цю інтерпретацію пов’язує також той пріоритет, який вона в царині вчення надає свідченню перед юрисдикцією. В акті учительського уряду свідчення і юрисдикція є суттєво пов’язані між собою. Тому що акт учительства головно спрямований на істину, а вже потім на послух, який завиняється тільки істині, свідченню, яке засвідчує правдиву віру, належить пріоритет перед юрисдикцією. Чим більше свідків стоїть за свідченням, тим більше свідчення гарантує істинність. Це розуміння, котре стояло за принципом консенсусу 1-го тисячоліття, не скасовується догматом про непомильність. Хоча папа як видимий глава Церкви і є незалежним щодо своєї юрисдикції в тому, як він здійснює примат, однак при рішення «екс катедра» він, тому що це повинно бути свідченням спільної віри, не є незалежним від Церкви як спільноти свідків. Саме тому співпраця з єпископами у царині вчительства є принциповою необхідністю. Окрема непомильність чи доктринальна суверенність папи в рамках цієї концепції є немислимою і тому була найважливішим об’єктом заперечення меншості. …            
             &n
bsp;     
У завершальний період собору провідні члени меншості вважали, що востаннє подане визначення більше не виходило від окремої й абсолютної непомильності папи. Тому вони вважали схвалення можливим. Бачачи, що їхня концепція вже не виключалася цим визначенням, вони проголосували за це визначення при кінцевому голосуванні або після собору.              &n
bsp;     
Ці єпископи покликалися на користь своєї інтерпретації на той відрізок, який говорив про практику пап у минулому, послуговуватися співдією єпископів і Церкви. Питання було в тому, чи цей опис ранішої практики має також нормативне значення для майбутнього. Це заперечувалося деякими максималістами, які стверджували, що тепер собори чи інші форми співдії стали зайвими. Тут на допомогу єпископам меншості прийшла книга єпископа Феслера. Його голос був надзвичайно важливим, тому що він належав до більшості, та ще й був секретарем собору. Він заявив, що названий відрізок є суттєвим для розуміння догмату про непомильність, бо папи й у майбутньому діятимуть в описаний спосіб. Цим самим принаймні непрямо було констатовано нормативне значення цього відрізку.            
;             &
nbsp;  
Проте вирішальним було те, що Феслер отримав листа від папи Пія ІХ, в якому той оголосив, що Феслер у своїй книзі висвітлив істинне значення догмату про папську непомильність. Саме на основі цього листа деякі єпископи меншості підписали догмат.              &n
bsp;            &nbs
p;       
Ще одне непряме підтвердження ця інтерпретація отримала тоді, коли Пій ІХ похвалив Спільну Заяву німецьких єпископів із 1875 р. як влучне представлення рішень собору.              &n
bsp;            &nbs
p;      
Із усього цього виходить, що більшість єпископів меншості були переконані, що їхня концепцію можна було поєднати із догматом про непомильність. Вони проголосували за догмат лише в значенні їхньої інтерпретації. Це тлумачення Римом толерувалося, воно було  навіть непрямо підтверджене.»      

 

Ну вы же не требуете доказательств абсолютно от всех, чтобы кто ни говорил на сем сайте.. Значит на этом сайте "неприкасаемые" католики и иудеи. Ваш ответ ясен - иудеев обижать низя - ваш хозяин Рабинович обидится.

 

 

Халяль - енто тоже, что и кошер - "дозволенное".

 

 

Митрополиту "киiвському"-орден прийомного сина хана Батия...Який глибокий символiзм...Орда форевер???
Пи Си    А от,просто,цiкаво,"внеочередные звания"-теж везе.