Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

38342
Damian [профіль]

Самі себе ставите отці по ту сторону від людей. Коли треба стати на сторону окривджених, сімфоніческая церковь стає на сторону тирана...

38341
Andriy Tolstoy [профіль]

З Баламандської угоди (немає часу перекладати):

 

"По поводу метода, который был назван "униатством", во Фрайзинге (июнь 1990 г.) было заявлено, что "мы отрицаем его в качестве способа поиска единства, потому что он противоречит общему преданию наших Церквей"".

 

Документ носить назву «Уніатство - застарілий метод об'єднання та пошук повного спілкування в даний час». Він засуджує уніатство, як джерело конфлікту між Православною і Католицькою Церквами, і висуває нові, екуменічні богословські принципи і практичні методи для досягнення повного спілкування.

 

При цьому цей документ реалізує (в розширеному вигляді) рішення II Ватиканського собору з екуменізму. Він повністю ігнорує всі нововведення католицтва, прийняті ним за друге тисячоліття, і перетворення його в антихристиянську неоязичницьку релігію;

 

містить у своїй основі абсолютно помилкове поняття про православну і католицьку церкви як «Церкви-сестри», зрівнюючи Православ'я з католицтвом, і опирається на помилкове уявлення про «спасіння» та «благодатність» в католицтві;

 

ставить метою возз'єднання і єдність між Православною та католицькою Церквами, досяжну лише шляхом перетворення Православ'я в неоязичницьких папізм та підпорядкування його Ватикану; пропонує підготовляти священнослужителів по екуменічно-прокатолицьких фальсифікованих програмах; узаконює існуюче уніатство і уніатські церкви та експансію Ватикану на Схід.

38340
Damian [профіль]

Цитата: Юра
Не зовсім зрозумів, що Ви від мене хочете. В Баламандському документі чітко спростовано і засуджено уніатизм. За що саме засуджено - пояснювали ще у 17 ст. наші полемісти. Де тут "біліберда"? Що тут ще незрозуміле?


Так засуджено уніатизм як метод єдності, так його і УГКЦ засудила. Лиш не треба плутати саму "єдність" із "методом єдності". Але про ніяких "нерозкаяних клятвопорушників" там немає ні слова.

38339
Юра [профіль]

_Даміан

Не зовсім зрозумів, що Ви від мене хочете. В Баламандському документі чітко спростовано і засуджено уніатизм. За що саме засуджено - пояснювали ще у 17 ст. наші полемісти. Де тут "біліберда"? Що тут ще незрозуміле?

38338
Andriy Tolstoy [профіль]

Цитата: o.Vol.K
Толстой ви перебуваете пiд ДВОМА АНАФЕМИ.Анафема патр.Тихона вiд 18.01.1918. та Анафемою РПЦ на +Фiларета.А на рахунок канонiв...То висвячення 18-20рiчних,симонiя,залежнicть вiд свiтськоi влади,причiм повна...Тому хто б говорив...А про "анафему" "представника султанського призначенця"-навiть ,згадувати смiшно.

 

о. Волк.К., коли жив Патріарх Тихон УПЦ КП ще не існувало. Ще один пробіл в уніатській історичній освіті.

 

Але навіть якби це і було, то анафему на Берестейський Собор від матері Церкви Константинопольської, до якої уніати примазуються, як спадкоємці Володимирового Хрещення, жодна анафема з москви на УПЦ КП не скасовує.

 

Ви таке ж маєте відношення до Володимирового Хрещення, як українські баптисти, хоча ні, на них анафему Церква-Матір не накладала.

 

Та найстрашніше це не анафема в Бересті, а відступництво та моральне падіння педофілів та гоміків, яке панує у Ватикані до сьогодні. А Берестейська анафема на ієрархів - іуд, лише доводить, що унія є неканонічною.

38337
Damian [профіль]

Цитата: Юра
_Даміан "Что касается норм канонического права, то, поскольку православные решительно отвергали представления о папе как единственном главе церкви, рассматривая его и вселенских патриархов как равноправных глав отдельных самостоятельных церквей, то им нетрудно было использовать


Це що Баламандський документ???

Ви ж писали отаку біліберду, той підтвердіть її

Це трактування всім відоме і незмінне: єпископи, які без благословення їхнього духовного батька - патріарха Константинограда - перейшли до юрисдикції іншого єпископа трактуються як нерозкаяні клятвопорушники. Останній раз таке однозначне трактування і засудження було підтверджене в Баламандському документі, на що погодилися і католицькі богослови.

38336
Cactus [профіль]

Zenon,
Тобто католики зараз і самі не знають, чи це догмат,чи це тільки ілюзія?

Залежить від того, що саме Ви розумієте під поняттям "догмат". Католики не моляться до догматів. Догмат - це людський вираз божественної істини і як такий він завжди є недосконалим, тобто відкритим для покращення. Але можна назвати "ілюзією" популярне "абсолютистське" розуміння ватиканських догматів, яке опирається винятково на їхнє словозвучання, не беручи до уваги широкого еклезіологічного контексту Передання, в якому вони мають своє місце.  

наскільки мені відомо, в КЦ ніхто не приймав офіційного рішення про позбавлення Ватиканського собору статусу Вселенського і не позбавляв даного догмату його статусу. Чи не так?

Офіційно поки що такого рішення не приймалося, але папа Павло VI вже називав один із "вселенських" соборів 2-го тисячоліття "генеральним синодом". Втім, теперішній перелік вселенських соборів  походить із кінця 16-го ст. - від Роберта Белларміна. Проблемою є те, що навіть студенти католицької теології не могли б перелічити всі "вселенські" собори 2-го тисячоліття, бо деякі з них не приймали важливих рішень, тим більше догматичних. Фактично теперішній перелік вселенських соборів остаточно прижився у Католицькій Церкві аж незадовго перед Першим Ватиканським Собором, бо до 19-го ст. в Франції вселенським собором офіційно вважали Базельський, а не Флорентійський собор. Так що перелік вселенських соборів не є в Католицькій Церкві принциповим питанням. Богослови розуміють, що дійсно вселенськими можуть називатися Сім Вселенських Соборів 1-го тисячоліття, які є спільними з Православною Церквою. Всі інші собори мають значення лише для Західної Церкви, але й серед них є відносно неважливі церковні зібрання. 


38335
Zenon [профіль]

Цитата: Cactus
Що є справді догматом, а що тільки здавалося догматом Католицької Церкви - про це вирішує винятково вона сама
Тобто католики зараз і самі не знають, чи це догмат,чи це тільки ілюзія?

Дивно все це. Невідомо чи догмат є догматом, а доступне пояснення протиріч, які викликає цей догмат, чи не догмат треба чекати кілька років...Тим більше, наскільки мені відомо, в КЦ ніхто не приймав офіційного рішення про позбавлення Ватиканського собору статусу Вселенського і не позбавляв даного догмату його статусу. Чи не так?
 

38334
Onufriy [профіль]

«волки в овечьих шкурах»... Все правильно! 
Відлучення недовідлучених політправоКвасних - священна необхідність. 

38333
o.Vol.K [профіль]

2Зенон
Ну визнання святим,у нас i у вас,-досить рiзна процедура.."Святicть" Брянчанiнова-рiч неоднозначна...Та й сама тема дискусii ,-було приведено цитату з И.Б.,на яку я поставив запит,не торкаючись самого ИБ. Коли критикують Пап,забуваючи,при цьому,що у самих ,далеко не вipyючi люди,мали владу бiльшу,нiж папи,-якось дивуешся...

38332
Юра [профіль]

_Даміан

"Что касается норм канонического права, то, поскольку православные решительно отвергали представления о папе как единственном главе церкви, рассматривая его и вселенских патриархов как равноправных глав отдельных самостоятельных церквей, то им нетрудно было использовать против униатов нормы канонического права, направленные против тех епископов, которые самовольно меняют свою юрисцикцию без согласия вышестоящего пастыря. К этому главному аргументу добавлялась ссылка на то, что епископы приняли решение об унии самостоятельно, не советуясь с остальным духовенством и светскими патронами, которым по традиции принадлежало право участия в решении всех важных вопросов, касающихся западнорусской церкви. "

А.А. Турилов, Б.Н. Флоря, Осмысление конфликтов, вызванных Брестской унией 1596г., верхами православного белорусского и украинского общества. Публикація: Дмитриев et al.: Бресткая уния 1596г. и общественно-политическая борьба на Украине и в Белоруссии в конце XVI- первой половине XVII в., Часть II, М., "Индрик", 1999, с.61.

38331
Cactus [профіль]

Zenon,
Догмат прийнято, він є тим чим є - догматом! Про відповідність усій еклезіології треба було думати значно раніше, до прийняття. А тепер, як каже сумнозвісний Ляшко, потрібні радикальні зміни 

Що є справді догматом, а що тільки здавалося догматом Католицької Церкви - про це вирішує винятково вона сама, і ніхто інший. У Церкві революцій - слава Богу - не буває, так що жодних радикальних змін очікувати не треба. Але Церква завжди реформується, і цього досить дл подолання всіх кризових явищ чи виходу з уявних тупиків. 
То де ж можна побачити це "правильне розуміння" п.3, яке ми так довго обговорюємо?
 
 
Можна побачити в багатьох католицьких богословів, які глибше знають матерію - напр. Pottmeyer i Schatz. А доступним для всіх стане це розуміння тоді, коли темою догматів Ватиканського Собору займеться спільна богословська комісія - думаю, це відбудеться через кілька років, напевно ще в цьому десятилітті.  

38330
Damian [профіль]

Цитата: Юра
трактуються як нерозкаяні клятвопорушники.
  Юра, Ви цитатку про клятвопреступникыв дайте. Що пише в документі знаю і без Вас.

38329
Cactus [профіль]

Tim,
Ви мене неправильно зрозуміли - звичайно ж, патріарх Східної Католицької Церкви може бути кардиналом, тут немає жодної юридичної колізії, і такі випадки й справді були. Але на мою думку, за теперішніх обставин той глава УГКЦ, який погодився б стати кардиналом, показав би, що для нього кардинали є вищими від патріархів, а це було б нехтуванням тієї еклезіології, котру східні представляли напр. на Флорентійському соборі. Там була серйозна суперечка про те, чи повинен патріарх цілувати туфлю папи, як це чинять усі кардинали, і патріарх відмовився, тому що вважав римського папу своїм братом, а не володарем. Патріарх Йосиф Сліпий також був кардиналом, і з його світлини, на якій він сфотканий із кардинальським капелюхом, і досі регочуть православні українці. Але що міг дозволити собі Й. Сліпий, того не може дозволити собі С. Шевчук, тому що від часів 2-го Ватиканського собору еклезіологічна свідомість Східних Католицьких Церков значно розвинулася. Ставати кардиналом - це несерйозно для теперішніх східних патріархів чи тих, хто хоче ними стати. Це було б виявом комплексу меншовартості перед Західною Церквою, і неминуче привело б до втрати авторитету в очах усіх тих греко-католиків, які дійсно бажать відновлення східної ідентичності. 

38328
Stromboli [профіль]

"Прозахідньо-орієнтовані греко-католики" про яких згадує автор, це взагалі нонсенс.
Східний обряд, переважно пов'язують із греками і Візантією, але це не зовсім так. Корені східної традиції сягають єрусалимської першоцеркви та її інтерптитації у Теополі (Антіохії). Нагадаю що Іван Золотоуст був сірійцем. Тому східна традиція є найбільним скарбом християнства взагалі (у Візантії їй тільи надали певного "дизайну").
В цьому контексті УГКЦ повинна допомогти цей скарб відновити після різних деформацій і повернути йому його заслужений блиск.
Тому "прозахідньо-орієнтовані греко-католики" це рудименти польсько-австрійського колоніалізму (як мінімум). 

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...