Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Тобто бачить себе таким собі "православним папою". І в якій з країн, де були проголошені автокефальні Помісні Церкви вони накрились "тазом"? Хоч одна зникла? Ні. Чи історія зупинила свій плин, і тепер вік "двух пап"? І чому набагато менші церкви можуть мати автокефалію, греки мають де-факто до 6 автокефалій, а українці, чи не найбільша Православна Церква має залищатися "канонічним підрозділом" Російської Церкви?
Нещодавно один борець із розколом закидав мені, що УПЦ КП проголосила автокефалію не по канонам. Я сказав, що виступатиму за ліквідацію автокефалії КП, якщо він наведе мені хоча б один канон по якому "отримали" автокефалію інші Помісні Православні Церкви окрім Олександрійської, Єрусалимської, Константинопольської (Рим відпав), і Кіпрської. Чекаю досі.
Zenon,
Це точно.
І мене.
Щодо решти сказаного, то при всій виваженості інтерв'ю, що рідко трапляється у пана Чорноморця, дивно, що на "людську мову" документи Собору УПЦ КП перекладає представник УПЦ МП, ворожої у своїх діях щодо УПЦ КП структури.
На жаль, нова редакція знову продовжує спотворювати католицьке віровчення, а тому потрібне нове, суттєве виправлення у тому відрізку, де патріарх Філарет говорить про католицьке віровчення.
Видалили власне не те, що треба було видалити – треба було видалити "відпущення гріхів папою", а не "індульгенція". Бо індульгенції чи «відпусти» й справді були нововведенням тих часів, і поступово влада надавати їх була сконцентрована в Римі – у цьому патріарх Філарет цілковито правий, так само як і у відношенні чистилища – воно також було нововведенням. Натомість відпущення гріхів у Католицькій Церкві відбувається не інакше, ніж у Православній – ВИНЯТКОВО у таїнстві Покаяння, а сповідати може звичайно ж і священик, а не тільки папа чи єпископ. Індульгенція – це відпуст не гріхів, а покарання за гріхи, яке відбувається передусім у чистилищі. Католицька Церква розрізняє між провиною і покаранням – провина гріха відпускається в сповіді, але кожний гріх має бути також спокутуваний через страждання на землі чи в чистилищі.
Що стосується твердження патріарха Філарета, що філіокве «було розроблене Анзельмом Кентерберійським (ХІ – ХІІ ст.) задля того, аби звинуватити греків, які не підкорялися Риму, в єресі», то це також не відповідає дійсності. Анзельм радше надав цьому вченню остаточного вигляду, але саме вчення по суті міститься вже у св. Августина (5-те століття, тобто за цілих 7 століть до Анзельма), в символ віри воно було взяте в Іспанії для підтвердження божественності Христа в боротьбі проти єресей аріанізму й адопціанізму найпізніше в 633 р. (4-ий Толедський собор), а вперше було предметом богословських суперечок між латинянами і греками філіокве стало вже на початку 9-го століття, тобто майже за 3 століття до Анзельма. Вже підчас Великого Розколу кардинал Гумберт несправедливо звинувачував Східну Церкву в тому, що ця видалила філіокве з символу віри, а тому Анзельм, який жив пізніше не міг вигадати філіокве для того, щоб звинувачувати греків - це робили вже його попередники, а саме вчення про філіокве існувало не тільки в західному, а й у александрійському богослов'ї вже від 5-го ст. Воно не видавалося проблематичним доти, доки не було самочинно введене Заходом у Нікео-Константинопольський символ віри, бо греки сприйняли цей акт як заперечення вчення отців Церкви про "монархію Отця".
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Итоги Поместного собора УПЦ КП: перевод документов с дипломатического языка на понятный
Власне, що втратила УПЦ КП, так це "церковний грунт" під ногами, автокефалія може бути, але вона не повинна ветси до втрати церковності - відчуття цілості і повноти Церкви і себе як частини, якщо б ця церковна свідомість з"явилась, то вони б відразу повернулись назад. Тому зрештою католикам і легше говорити з представниками УПЦ, ніж УПЦ КП (з УПЦ КП можна говорити тільки на "націоналістичні теми") на церковні теми. Тільки ще УПЦ треба позбутись настороженості до УГКЦ і справи підуть ще краще.