For Damian: Торж, у чому, на Вашу думку Православна Церква відступила від Євангелія у своєму віровченні?

For АРХМ. АВВАКУМ: Черговий раз переконуюся в тому, що Ви не знаєте ані історії Церкви до якої належите, ані її віровчення. Слабенький з Вас пресвітер.

For vadim-1: Тож, Ви будуте молітися Будді й Муххамеду, бо, перекладаючи на нашу термінологію, і вони святі?

ВСИ святии, молите Бога о нас.

Слава Богу, осознав свои грехи, принесли покаяние. Дай Бог, чтобы оно было искренним.

Святые принадлежат Вселенской Церкви, посему почитаем всех святых, прославившихся настоящей святостью(акцент! а не страстотерпечеством) подвигом жизни

У Вас пане Украънець горох з капустою: коли католики гуртуються навколо свого передання то це навокло Папи, а коли православны коло свого то це навколо Христа... За вашоъ логікою, православні гуртуючись навколо свого передання теж не навколо Христа гуртуються, а навколо яких небудь старців чи інших діячів. Якщо хочете гуртуватись навколо Христа, то в центр треба ставити Євангеліє. Католицька Церква якраз пішла до Євангелія, до джерел і таким чином оновилась. А Ви все далі про "преданья старины минувшей"...

 

Сильно сказано. А можна конкретніше, приклади навести? Бо мені такий спосіб мислення нагадує "хто не такий, як ми - до пекла". Але, як відомо, саме така позиція призвела до розколу між Західною Церквою і православним Сходом і підігрівала взаємну ворожнечу протягом століть. А скільки крові було пролито тими, які думали, що так "служать Богу" (пригадуєте з Євангелія?).

 

Народ неправильный попался.

Подпись Блаженнейшего таки оказалась подделанной.

"Митрополит Володимир констатував, що, на жаль, сьогодні на рівні пересічних вірних екуменічний діалог сприймається як зрада православ’я".

 

Как же не повезло великому из величайших предстоятелей и его величайшей молодой команде с обычными темными верующими, экуменизм считают предательством, совершают крестные хода, разгоняют гей-парады и т.д.

Вот і ладушкі!

Руководство школы принесло покаяние перед епископом: https://www.portal-pravoslavie.sumy.ua/rukovodstvo-i-popechitelskij-sovet-svyato-
nikolaevskoj-shkolyi-obratilis-k-sumskomu-preosvyashhennomu-s-pokayannyim-pismom
.html

 

Та ні було вбито 2-3 греки. І саме вони відрізали голову папському легату. а після цього спаплюжили весь Константинополь і звинуватили в цьому святих хрестоносців, які ні про що не здогадуючись молилися у цей час на вервиці.  Решта навіть не коментуватиму, бо Гебельс відпочиває, коли Стромоблі пише. Ці "історичні" твердження та висновки навіть не піддаються коментуванню.

 

Щодо "двійки" по історії, то отримати її від жертв ватиканських табачників - нагорода.

Щоб якось надолужити відсутність історичної освіти раджу почитати вам книгу вашого ж католика Жоффруа де Віллардуена, який був учасником походу хрестоносців на Константинополь. Книга так і називається "Завоювання Константинополя".  Писав очевидець. Ще й католик. Там до речі гарно описано про те, що католицьке духовенство перед штурмом Константинополя назвало цю війну правою і справедливою.

 

«Самі сарацини, - пише візантійський хроніст Микита Хоніат, - більш ласкаві і співчутливі в порівнянні з цими людьми, які носять на плечі знак Христа».

 

 

 

 
тю-тю-тю, в результаті "найжорстокішого в історії людства погрому" 1204 було вбито від 2 до 3 тисяч греків, в той час як впродовж події, що ввійшла в історію як різанина латинів у тому ж Константинополі в 1182 році було знищено 60 тисяч латинян.
Це була перша в історії масштабна акція знищення християнами християн*

"кровожерні "місіонери" - просто відповіли Олександру Невському за попереднє нічим не спровоковане пограбування земель Дерптського єпископства.

Незнаю який з вас священик, але з історії у Вас пане Толстой тверда двійка. 
_____
* в час різанини латинян 1182 року в Константинополі знаходився латинський кардинал. Йому, вдягненому в епископські облачення відрізнали голову і прив'язали до хвоста собаки, яку пустили бігати містом.
 
 

 

Отже, для того, щоб єдність Католицької Церкви з Церквою була досягнута необхідно по-перше зречення від усіх єресей, починаючи від "філіокве", "чистилища", " "індульгенцій -відпустів", "непомильності папи" (+так званий примат), "непорочне зачаття Діви Марії" та багатьох інших відхилень від вчення "Нерозділеної" Церкви (оскільки нема жодного вчення православної Церкви яке б не було пошкоджено католицизмом). Тому я і пишу про адомагматизм екуменізму. Оскільки не позбуваючись єресей Ватикан хоче говорити про єдність з православною Церквою, влаштовує спільні моління, які заборонені 45 Апостольським Правилом, тощо. Я вже не кажу про псевдодуховні явища латинської духовності, які з точки зору святителів православної Церкви є "прєлєстю", тобто духовною оманою. А також культ Фатіми, Меджугор'я, Люрду, Серця Христового, таємниць щастя святої Бригіди Шведської, Божого милосердя Фаустини Ковальської, містика Падре Піо... Та список довгенький вийде.

 

Тому Патріарх Філарет зазначив, що діалог з інославними може відбуватися лише щодо питань співпраці у відстоюванні моральних принципів у Європі. Бачимо ж наступ агресивного безбожництва, у тій самій Франції, та всюди.  До речі, патріарх Філарет один із найактивніших учасників екуменічних переговорів за всю історію екуменізму, але перспективи в об'єднанні КЦ і ПЦ не бачить жодної. І не він один. Вартий особливої уваги вихід із Всесвітньої Ради Церков Грузинської православної церкви.

 

Найбільш сильний вплив на грузинських православних християн справила чудова книга «Чому православному християнинові не можна бути екуменістом», написана видатними болгарськими богословами архімандритами Серафимом (Олексієвим) і Сергієм (Язаджієвим), учнями відомого прозорливця та чудотворця архієпископа Серафима (Соболєва).

 

Активні екуменічні контакти в Грузинській Православній Церкві (ГПЦ) почалися в 1962 році, після її вступу до екуменічної організації Всесвітня рада церков (ВРЦ), яку преподобний Іустин (Попович) називав «єретичним, гуманістичним і человекоугодницьким собором, що складається з 263 єресей (на 1961 р), кожна з яких означає духовну смерть». До середини 1990-х прихильники екуменізму в Грузинській Церкві стали незмінними учасниками екуменічного руху. Але от, з моменту виходу Грузії зі складу Радянського Союзу, в країну хлинув свіжий струмінь духовної літератури, яка висвітлювала даний рух зі святоотецьких позицій. У 1997 році Грузинська Церква під тиском свідомого духовенства та вірних залишила всі екуменічні та масонські структури.

 

У 1998 році під тиском пастви з ВРЦ вийшла Болгарська Православна Церква.

For Cactus: Якої єдності - євхаристичної, ідеологічної, ДОГМАТИЧНОЇ? Жодне з цих понять НІКОЛИ не буду в єдності між Святої Православною Церковю та РКЦ, тому що перші розуміють це в збереженні святоотцівського Передання, а другі - в збереженні свого, католицького (зі своїми отцями), яке грунтується навколо римського Папи. А нам потрібен не папа, а Христос.

P.S.: Приємно, що з усієї моєї "тиради" Ви не згодні лише з екуменізмом!