Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Ув. редакция, спасибо за возможность публично ответить глупому секретарю.
От. Георгий, когда будут парады вышеперечисленных грехов даже не сомневайтесь в нашей активности.
“А може тому, що гомосексуалізм поки ще сприймається як перекручення,...."
А эта фраза меня вводит в сомнение натурал вы или из этих гомосексуалистов.
Православні в Галичині, незважаючи на свою значну кількість, в інтелектуальному плані не можуть конкурувати з УГКЦ, бо саме до останньої Церкви - як до традиційної конфесії Галичини, тяжіє галицька інтелігенція. Практично вся інтелектуальна й політична еліта Галичини належить до УГКЦ. Звідси й чудові контакти УГКЦ із місцевою владою, котру знову-таки домінують греко-католики.
_Тім
Хто Ваш ближній - це Вам вирішувати. То може бути росіянин, або українець, або єврей (в останньому випадку прийдеться потрудитися, бо гіюр - то не проста справа). Але визначитися, хто ж таки Ваш ближній, Ви мусите. Бо інакше не зможете виконати заповіді Христової.
_о.Авакум
Так-то-так, в Христі немає більше елліна чи іудея. Христос усіх їх однаково відкупив своєю кров"ю. Але покути за вавілонський гріх ніхто з людства не знімав. Ми і далі поділені на нації, за Божою волею. Говорити, що ми любимо якогось якута в Верхньоколимську так само, як прихожанина власної церковці, - то лицемірство. Та і Христос нас до такої любові не закликає. Тому-то я вважаю, що між націоналізмом і християнством не протиріччя, а навпаки - повна згода.
Щодо Галицької мови погоджуюся, це якась нова мова відкрита Московським Патріархатом в Галичині. Для Мп чомусь нема такого поняття як південно-руська (українська) вимова церковно-слов'янської мови.
Щодо православної Галичини погоджуюся, тільки ось владика забув про набагаточисельніші єпархії УПЦ КП та УАПЦ. Все ж, всупереч несамовитим зусиллям уніатської церкви та за повної підтримки місцевої влади, Православна Церква зберегла в Галичині надпотужні можливості та продовжує збільшувати їх.
Як то кажуть "мєчтать нє врєдно". Але цифри показують, що Галичину можна вважати православним краєм тільки тоді, якщо зараховувати до православних і греко-католиків, які й самі величають себе "православними християнами" та становлять більшість населення краю. Крім того, особисто мене як споконвічного галичанина здивувало відкриття владикою явно негалицького походження неіснуючої "галицької мови", бо її в природі не існує, принаймні в Галичині, де є тільки місцевий діалект української. Може, він мав на увазі український варіант церковно-слов'янської ? Вивчити його зовсім не складно, тільки треба вимовляти "г" як "г", а не "ґ", "хлъб" як "хліб", а не "хлєб" і т. д. і т. п. Тобто треба просто пам'ятати, що кожний слов'янський народ має власну вимову церковно-слов'янської мови. Яка, на превеликий жаль, у нас збереглася тільки на Західній Україні.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Журналисты рассмотрели личные часы Папы Римского Франциска
я раньше почему такой Zloy был? Патамушо у меня Бригета не было!