Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Zenon,
за нашою логікою -достатньо відкрити опубліковані роботи (а їх достатньо багато) 2пол.19го століття випускників російських духовних академій. і подивитись -за що тоді даали бакалавра та магістра. за що давали викладачам звання професора або доцента. це саме той період, коли були створені сприятливі умови для вищих учбових закладів
подивіться на рівень сучасних робіт по іншим православним церквам.
і лише тоді дійдете одного простого висновку: в Україні на даний час є імітація наукової роботи. через те,що нею нікому займатись.
фізично неможливо за 2 роки щось опрацювати. точніше не" щось" (у нас саме "щось" постійно і пишуть,а потім хрести докторські на телячих шиях висять), а наукову роботу. яка або є новою сторінкою в певній "білій плямі", в тій сфері де ще ніхто нічого не зробив,або зробив явно недостатньо, або зводить воєдино досить уривчасті і розрізнені відомості з певної проблематики.
а у нас товчуть воду у ступі,в кращому випадку пишучи те,що тягне на бакалаврський (нормальний бакалаврський) диплом. покопавшись у певному архіві півтора дні і відкривши інші роботи з обраного напрямку.
до чого тут святі отці? вони всі йшли за Христом чи за докторським хрестиком? робота повинна будти написаною лише тоді,коли автору є що сказати своїм слухачам, зробити внесок в науку. а не доповнити рядок до своєї стрімкої біографії.
це все лажа. і поки і УПЦ (в наспіх відкритих академіяї і псевдобогословських інститутах викладачі якого наскоро за півроку закінчили заочно КДАта С,але дуже часто в темах не орієнтуються і роблять плагіати навіть в своїх дипломних роботах) і УПЦКП це не зрозуміють - ця лажа буде продовжуватися.
але хрестики -то одне. з нас же інші сміятимуться, і відношення буде відповідним.
КДАтаС становиться на щось схожим (хоча і там є проблеми), рівень інших українських вищих духовних православних учбових закладів десь є схожим на вечірню школу радянського зразка.
хоч подобається це чи не подобається.
і усі ці архієрейсікі примочки...
так, щоправда і в державних вузах те саме: у нас майже нема виробницства і єкономіка нижче плінтуса,зате щось пишуть..але,повторюю -там є хоча б формальний фільтр, і щось написане на 10 листках по заїждженій темі ніхто і дивитись не буде. не те що до захисту допускати.
а щодо специфіки- а у нас усі богослови як один? та раніше бакалаврські та магістерські теми були з церковної історіі- нововідкриті тексти, літургіка, і лише одиниці писали дійсно по богослів'ю. зараз же кожен другий бог ослов.
Пи.Си. 100 років тому проф.Лєбєдєв казав "Всякая литературная деятельность архиереев и высокого административного сановника, выходящая за пределы их прямых обязанностей, есть, по моему убеждению, кража, кража того времени, которое они могли употреблять с большей пользой, в интересах своего служебного долга."
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
У Закарпатті архієпископа УПЦ одноголосно визнано «Громадським діячєм 2012»