Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Anglus,
ну так дореволюционные российские требования уже подзабыты (когда магистерская диссертация академии того времени была гораздо солиднее,чем нынешние кандидатские диссеры),зато свежи в памяти совсем иные требования советского периода: "по совокупности трудов и заслуг, в ознаменование 40летия и назначение на должность члена синода".
разве не так это было ещё даже в 1980е годы? ![]()
с одной стороны..те диссертации,которые пишутся в гос.вузах - сейчас это тоже оторванные от жизни тексты в большинстве своём. либо чистая теория либо плагиат,"переработанный и дополненный". но там хоть мало мальсские внешние рамки и приличия соблюдены...
доклад вл. Антония на той же конференции находится по другому адресу:
https://www.religion.in.ua/main/oficiyno/21415-principi-rozvitku-pravoslavnoyi-bo
goslovskoyi-osviti-v-ukrayini-na-suchasnomu-etapi.html
но настойчивого желания добиться признания (и признания едва ли не "as is") современного духовного образования государством я там не увидел (слава Богу). если Вы считаете иначе - можете оставить там комментарий.
здесь же тема признания государством церковных дипломов и научных степеней является центральной: "Насамперед нас турбує відсутність механізмів визнання державою дипломів про вищу освіту випускників духовних (богословських) навчальних закладів, дипломів про наукові ступені, присуджені на підставі прилюдного захисту дисертацій спеціалізованими вченими радами духовних навчальних закладів, та атестатів про вчені звання, присвоєні вченими радами духовних навчальних закладів". при этом заявляется безусловная автономия Церкви в вопросах богословского образования (ведь "богослів’я – це не лише наука, або не стільки наука, як, радше, спосіб життя у Бозі"), но не прочитывается желание провести ОГРОМНУЮ необходимую для получения аккредитации работу (а не только внешнее копирование названий и сроков обучения). не заметил я и желания отказаться от всех степеней и званий - с тем, чтобы провести повторную их защиту и присуждение - по всем стандартам МинОбра.
я просто глянул биографию автора - и голова закружилась...
https://uk.wikipedia.org/wiki/Епіфаній_(Думенко)
взлет по параболе...
но докторская в виде сборника проповедей меня просто убила. "дисертація архієпископа Епіфанія представляє об’ємну працю, в якій у вигляді проповідей викладене все православне догматичне і моральне вчення"... ого! это примерно как "докторская "История Украины" в виде популярных рассказов". "Достойність цієї дисертації полягає ще й у тому, що вона не лежатиме на полицях приватних бібліотек, а буде використовуватися священиками і навіть архієреями у їхній проповідницькій діяльності". государство должно ЭТО взять и признать научной работой? докторской диссертацией??
автор готов ли для начала признать, что по госстандартам он - никакой не "доктор наук"? но не потому, что богословие как дисциплина не имеет признания, а потому, что его сборник проповедей и интервью совершенно не соответствует общим научным стандартам для диссера.
когда он согласится: "я не доктор наук" и с чистого листа напишет нормальную диссертацию в соответствии с общими требованиями, предъявляемыми ВАКом (или кем там теперь), только тогда он сможет ставить вопрос о механизмах признания (если оно вообще нужно). а до тех пор вопрос о признании в его устах звучит как какая-то глупая шутка.
сказанное касается и всех остальных конфессий.
честно говоря, при чтении текста у меня возникли некоторые сомнения, что он написан профессором
. начиная хотя бы с того, что крылатую английскую фразу автор приписал блаженному Августину.
интересно, а сам автор, несколько лет назад окончивший обучение, преодолевший путь от мирянина до епископа и постоянного члена Синода УПЦ-КП всего за ДВА (!) года, защитивший докторскую диссертацию в форме "збірки проповідей, послань, промов, слів, доповідей, інтерв’ю" (https://www.bogoslov.cv.ua/index.php?id=466&action=art) (мама дорогая! это - докторская диссертация?!), готов ли к тому, что государство, прежде чем признать в нем доктора наук и профессора, предъявит к нему соответствующие требования? или государство уже готово присуждать степень доктора наук за сборники проповедей?
В Московії від початку сумовиту/похмуру реальність замінили яскравою віртуальністю, і відтоді живуть у міфологічній шизофренії (як сказава Ю.Чорноморець - у "Задзеркаллі")
А християнство ПРАВославне - це Істина і ПРАВда, це сПРАВжня реальність, -
так повинно бути.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
У Закарпатті архієпископа УПЦ одноголосно визнано «Громадським діячєм 2012»