Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Anglus, дякую за Ваші уточнення. Та слід зауважити, що у своїх виступах чи друках, я не стверджував про те, що Собор РПЦ 1917-1918 рр. прийняв рішення про зняття анафеми з Івана Мазепи. Я писав про те, що Собор РПЦ 1917-1918 рр. скасував (засудив) усі анафеми, які були накладені у період Московського царства та Російської імперії з політичних причин. І відповідно, дане положення, у випадку коли у когось виникає сумнів щодо Івана Мазепи, стосується і його світлої памяті.
Поряд із цим я вважав і вважаю, що Гетьман України Іван Мазепа ніколи не був анафемований і анафема стосовно нього ніколи не діяла, оскільки її так зване проголошення відбулось з порушенням канонів Православної Церкви, а саме: з політичних мотивів (бо Православну Церкву Іван Мазепа ніколи не зраджував і від православної віри ніколи не відрікався), без соборного рішення керівних органів Церкви, якою для нього на 1708-1709 рр. була не Московська Церква, а Київська Митрополія (на той час іще з канонічними правами самоуправління та широкої автономії) і під примусом політичної влади -правлячого московського царя Петра І (імператором і супостатом, гонителем самої Московської Церкви Петро І стане кінцево тільки з 1721 року). І саме головне, сама Московська Церква (т.б. - Російська Православна Церква) ніколи і ні якого рішення (Синоду, Собору) щодо накладення анафеми на Гетьмана України Івана Мазепу не приймала, як не приймала соборне рішення з даного питання і Київська Митрополія у 1708-1709 рр., та в послідуючі роки (аж до наших днів). Тож про відміну якого рішення може взагалі підніматись питання в рамках діючих РПЦ чи УПЦ ??? Зрозуміло що таке питання в рамках РПЦ, як і УПЦ взагалі є не правомірним та не може бути піднятим і розглянутим. Тому і Собор РПЦ 1917 - 1918 рр. не міг ні розглянути, ні вирішити питання про так звану політичну анафему Івану Мазепі, оскільки у його розпорядженні для цього не було і не могло бути жодних документів щодо її накладення, не говорячи вже про її не канонічну природу.
За цих умов говорити про те, що Гетьман України Іван Мазепа був колись анафемований, з канонічно-правової точки зору Церковного права, є цілковито безпідставним. Та дану проблему постійно хтось будоражить, але не у церковній площіні, а в політичній. Імперське минуле і імперська брехлива антиукраїнська пропоганда (ідеологія) глибоко засіла в душу і память як нашого, так і російського народів. Саме у цій площині і зависло питання про те, чи був , чи не був анафемований Гетьман України Іван Мазепа. Для зняття цього питання, українцям слід уже усвідомити що вони є вільний народ, що живе у своїй власній Українській державі і гордитись своїми видатними співвітчизниками, які за нашу державу і український народ віддали життя, будучи при цьому до кінця вірними і Українській Православній Церкві. А росіянам слід перейматись власною історією та своїми достойниками. Тож і проблема відімре сама по собі...
увы, Собор 17-18 гг. анафему с Мазепы вовсе не снимал (см. хоть п. 13 у меня: https://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tochka_zoru/2009/05/12/23912.html). здесь о. Виктор не прав. Собор постановил "отложить" рассмотрение этого вопроса. более подробно можно почитать здесь: https://www.kiev-orthodox.org/site/personalities/2068/ , от слов "В этой книге читаем, что в 1918 году".
если вкратце, то вот настоящая запись из «Журнала Совещания Преосвященных архипастырей от 8/21 июля 1918 года»:
ПОСТАНОВИЛИ: Так как в распоряжении Совещания епископов нет достаточных материалов для обстоятельных суждений по данному вопросу, решение по возбужденному вопросу отложить до получения доклада от Украинского Собора и тогда, предварительно суждений на Епископском совещании, передать все дело на рассмотрение особой комиссии из членов Собора канонистов и историков».
но с другой стороны, для официальной отмены этой анафемы (не имеющей никакого основания в канонах) Русской Церкви нужна только воля. ни малейших канонических препятствий для такого шага не существует.
"Намісником Бога" Папа не перестане бути, тому що папство це серцевина католицизму. Вони швидше догмат про Трійцю скасують, ніж владу та позицію Папи змінять. Зустрічі та чаювання з Константинопольським Патріархом не мають нічого спільного із справжнім шляхом до єдності Церков. Максимально, що з цього може вийти - нова унія, яка буде відкинута більшістю Православного світу.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Глава РПЦ откажется праздновать в Киеве крещение Руси рядом с главой УПЦ КП
Менше потрібно думати про політику, тоді не буде проблем із відзначенням та святкуванням тих, чи інших дат в історії розвитку Церкви Христової...