Архімандрит Феогност (Пушков)

11 травня (а за календарем старостильників - 24) слов'янські народи вшановують пам'ять першозасновників абетки праслов'янської мови, тобто батьків слов'янської письмової культури: святих ієро-схимонаха Костянтина-Кирила Філософа та архієпископа Великої Моравії та Паннонії Мефодія.

Напевно, немає у світі слов'янського Православ'я більш міфологізованих персон і пов'язаних із ним подій, ніж Кирило і Мефодій та їхня справа життя. «Анти-католицька полеміка» пише їхні імена на своїх прапорах, тому що вони постраждали від єпископа Німеччини, який підкорявся Риму (але замовчує про те, що саме римські Папи благословляли їхню діяльність). Прихильники «церковно-слов'янської і тільки церковно-слов'янської мови богослужіння» огортають працю святих братів містичним ореолом, обрамляючи їхнє житіє міфами. Основний аргумент противників перекладу богослужіння живими мовами найчастіше звучить так: «Кирилу і Мефодію Бог відкривав уві сні як перекладати, тому їхня мова - священна». При цьому всі ці міфи не мають жодного стосунку до реальності. Ба більше, все це суперечить тій вихідній мотивації, якою надихалися самі брати, а саме - дати слов'янам богослужіння їхньою живою рідною мовою. Так само наші опоненти найчастіше не знають, що всі загальновідомі в середовищі «візантійського Православ'я» ізводи слов'янської мови взагалі не мають прямого відношення до святих братів - тільки непряме. Єдиним же слов'янським обрядом, що використовує пряму працю братів, є «Хорватський католицький обряд», так, так, саме в Хорватії! Наш же «південнослов'янський ізвод» є всього-лише давньоболгарською мовою, над абеткою якої працювали вже учні Кирила і Мефодія. Учні використовували методи створення абетки і словника, якого їх навчили брати, але між самими «західним» і «південним» ізводами слов'янської граматики відмінностей більше, ніж між сучасною російською та польською. Іншими словами, без спеціального навчання південні слов'яни (болгари, київські русичі тощо) не могли б читати тексти «західною» слов'янською.

Нижче ми пропонуємо коротку хронологію життя святих братів, а також список основних праць для вивчення їхньої спадщини.

* * *

Джерела: Кілька редакцій «Житія Костянтина Філософа» і «Житія Мефодія», болгарське «сказання чорноризця Храбра про письмена», два (коротке і розлоге) «Житія Климента Охридського» (ім'ям якого й донині називається університет у Софії, Болгарія) і «Житіє Наума».

* * *

Віхи життя і діяльності солунських братів

815 - Народження Мефодія

827 - Народження Костянтина

Брати народилися у Фессалоніках, які на той час були заселені слов'янами. В останніх була своя мова, але не було писемності. Є підстави вважати, що в самих братів була присутня слов'янська кров, хоча й народилися вони в сім'ї друнгарія - великого військового чиновника у Фессалоніках.

Обидва брати починали як співробітники дипломатичного корпусу візантійського імператора (а Мефодій ще був і офіцером).

851-853 - зовсім ще юний Костянтин вирушив із дипломатичним дорученням від імператора до арабського халіфа аль-Мутаваккіла в Багдад. Повернувшись із поїздки, Костянтин йде в чернечу пустелю.

855 - Гине внаслідок палацової змови покровитель братів Феоктист, і брати віддаляються на Олімп - в один із найбільш відокремлених і суворих монастирів того часу, де Мефодій приймає чернечий постриг. Оліпм знаходився в області Віфінія, де, до речі, так само проживало багато депортованих з околиць імперії слов'ян.

860 - восени Костянтина відправляють із місією до хозарського каганату (відвідали літню столицю - Дербент). На зворотному шляху брати опинилися в Криму, де знайшли писання готські чи глаголічні (вчені донині ведуть на цю тему суперечку). Костянтин провів у Херсонесі 2 роки, вивчив у місцевій єврейській громаді давньоєврейську мову. Так само було знайдено мощі сщмч. Климента, папи Римського. Їх Костянтин забрав із собою, залишаючи Крим.

862 - восени за запитом князя Великої Моравії (суч. Хорватія і Словенія, а також частково - Чехія) Ростислава, Костянтин із братом Мефодієм прямують до його володінь. Імператор і патріарх посилали їх з метою посилити візантійський вплив у регіоні та підпорядкувати цей округ у церковному відношенні патріарху Константинополя.

Саме там, у столиці Моравії, у Велеграді брати (яка знову прихопила з собою мощі св. Климента) реалізують свої давні мрії - скласти абетку і граматику для слов'ян. Але в церковному і культурному відношенні їм одразу довелося змиритися з тим, що підкорятися вони будуть Римському Папі. Для цього їм довелося вирушити до Венеції через Паннонію (Чехія, частково південь Польщі, частини Угорщини та Австрії), де ними зацікавився місцевий князь Коцел. У Венеції вони зустріли опір латинського духовенства і не доїхали до Риму, повернувшись до Моравії.

867 - 13 листопада папа Миколай I запросив їх до Риму, але коли брати дісталися Рима, там уже був папою Адріан II. Важливо враховувати, що в цей час Рим і Константинополь взаємно один одного вважали розкольниками, піддавши один одного анафемі. Брати привезли папі в подарунок мощі св. Климента. Папа сам особисто посвятив у священики Мефодія (Костянтин у цей час тяжко хворів). Ба більше! Папа передає Мефодія та його учнів у відання єпископа м. Порто Формози, який у цей час керував від імені Папи Церквою в Болгарії. Візантія вважала Болгарію своєю територією, а тому напруга тільки збільшувалася. Деякі учні Костянтина і Мефодія відвідали Болгарію, а самі брати залишалися тим часом у Римі.

869 - 14 лютого Костянтин у Римі приймає схиму з ім'ям Кирило і помирає.

Влітку того ж року Мефодій у Римі від рук Папи Адріана приймає сан єпископа Великої Моравії та Паннонії (щоправда, у складі Східнофранкської Архієпархії у столиці у Франкфурті-на-Майні). Але дорогою на кафедру він потрапляє в полон баварських єпископів, і папі Іоанну VIII довелося докласти чималих зусиль, щоб домогтися у східнофранкського короля Людовика Німецького звільнення ієрарха.

Тут важливо враховувати геополітичний контекст цієї події: у той час Константинополь і Рим вели напружену боротьбу один з одним за розширення своїх територій і зон свого культурного впливу. І коли дійшла звістка до столиці Візантії, що Мефодій прийняв сан архієпископа з рук Римського Папи, при дворі почалася істерика. Константинополь розраховував через Мефодія отримати ці території собі, але Мефодій розумів, що культурний бекграунд Моравії та Паннонії цілком західний і Візантія тут не пройде. Ось чому у греків є окрема церковна служба св. Костянтину-Кирилу, але немає служби Мефодію: він (хоч і без прямого оголошення) тривалий час вважався відступником. Тільки в XVIII ст. стали у греків з'являтися ікони та інші ознаки шанування Мефодія.

873 - Мефодій, після звільнення з полону, досягає своєї кафедри.

Принципово важливо враховувати, що після свого повернення з Риму, Мефодій (згідно з приписом Папи) перекладає слов'янською мовою не грецькі (візантійські) богослужбові тексти, а винятково римські: Він служив римо-католицьку службу слов'янською. І залишки цього обряду залишилися сьогодні в деяких єпархіях католицьких Церков Хорватії, Боснії і Герцеговини.

880 - Мефодій домагається повного виведення Паннонії та Моравії зі східнофранкського округу і наполягає на прямому підпорядкуванні Римському Папі.

Десь у цей самий час до Мефодія надходить запит від Болгарського Царства: Приїжджай до нас, зроби у нас те, що зробив у Моравії. Але пригнічений працями, скорботами і роками, він не міг особисто задовольнити їхнє прохання. Однак замість себе направив до болгар своїх учнів - Климента, Наума, Савву, Ангеляра.

885 - Мефодій помирає і його наступником стає Горазд - його учень і співробітник.

* * *

Тепер власне про самі «мови».

Перший ізвод правил слов'янської мови був зроблений для Моравії та Паннонії. Саме там власне і працювали брати. Але цей, західнослов'янський, ізвод мови практично не зберігся. Як і самі автографи Мефодія.

Другий - південнослов'янський - ізвод відноситься вже до праць найближчих учнів Кирила і Мефодія - Наума і Климента Охридських. Вони переїхали на територію болгарського Царства і здійснили давню мрію болгар - мати свою писемність. Цю-то, другу, власне староболгарську, мову і стали називати «церковно-слов'янською». Але й остання за століття свого існування зазнала кількох редакцій. На сьогодні вона залишається на кшталт стародавньої латині на Заході - мертвою мовою, якою лише деякі слов'янські Церкви (з упертості) здійснюють своє богослужіння, власне, всупереч логіці самих святих братів. Адже останні оформляли саме слов'янську мову сучасних їм моравів чи болгар. Церкви Сербії, Болгарії та Румунії сьогодні вже звершують богослужіння своїми сучасними мовами.

* * *

Власне всю бібліографію для початкового ознайомлення з кирило-мефодіївською традицією можна поділити на дві частини:

1) Історичні дослідження, присвячені життю і працям святих братів та їхніх учнів;

2. Філологічні дослідження про виникнення глаголиці й кирилиці та про подальшу долю філологічної спадщини солунських братів.

Але спочатку зупинимося на кількох іменах. Ідеться про науковців зі світовим ім'ям, які займаються дослідженнями за вказаними напрямами.

Серед істориків - це насамперед Борис Флоря - академік Інституту російської літератури (Пушкінського Дому) РАН і почесний професор кількох європейських університетів (у т.ч. Празького); Олександр Турилов і С.Іванов. Охочі більш поглиблено вивчити предмет зможуть звернутися до бібліографії, яку докладають у своїх працях ці вчені. Непогано (але не безперечно в деталях, точніше - тенденційно, з наміром у всьому віддати перевагу грекам) викладає історію братів грецький проф. Антоніо Тахіаос, який пише в науково-популярному жанрі. Доповіді сучасного викладача МДА Олексія Пентковського, який закінчив Папський Університет «Руссікум» у Римі, стосуються історії слов'янської мови у слов'ян.

Серед філологів - це Євген Верещагін, Микита Ілліч Толстой, а також сербська дослідниця, доктор філологічних наук Ксенія Кончаревич. Дослідження про розвиток власне російської мови як побічної гілки слов'янської робили такі вчені: В. Виноградов, Борис Успенський, а також порекомендую коротку чудову доповідь проф. Сабєєва.

Джерела

Флоря 1981 = Сказання про початок слов'янської писемності / Вступна стаття, переклад і коментарі Б.М. Флорі. М, «Наука», 1981.

Флоря&Турилов 1999 = Пам'ять і житіє блаженного вчителя нашого Констянтина Філософа, перваго наставника словенської мови. Підготовка тексту і пер. Л. В. Мошкової та О. О. Турилова, коммент. Б. Н. Флорі // Опубліковано в: Бібліотека літератури Давньої Русі / РАН. ІРЛІ; Під ред. Д. С. Лихачова, Л. А. Дмитрієва, А. А. Алексєєва, Н. В. Понирко. - Спб.: Наука, 1999. Т. 2: XI-XII. [Електронний ресурс] // Електронні публікації Інституту російської літератури (Пушкінського Дому) РАН. // URL: http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=2163 (22.12.2020)

Джерелознавство та житійне питання

Тахіаос 2005 = Антоній Емілій Н. Тахіаос. Святі брати Кирило і Мефодій просвітителі слов'ян. Сергієв-Посад, 2005.

Пентковський 2014 = Пентковський А. Слов'янське богослужіння в архієпископії святителя Мефодія // Свєті Ћіріло і Мeтoдіје і словенско писано спадђе: 863-2013 (Старословенско і српско спадђе, 1), Београд, 2014, 25-102.

Філологічне питання

Воскресенський 1885 = Г. Воскресенський. Тисячоліття пам'яті св. Мефодія, архієпископа Моравського (1885). Кирило-Мефодіївський слов'янський переклад Біблії // «Прибавление к изданию святых отцов в русском переводе», 1885. - Т. XXXVI. - с. 229-252.

Кончаревич 1990 = Ксенія Кончаревич, д-р. Соціолінгвістичні аспекти церковнослов'янської мови сьогодні // URL: http://www.srpskidespot.org.yu/Tekstovi/CrkvenoslovenskiJezikRuski.htm (2007).

Виноградов 1978 = Виноградов В.В. Вибрані праці. Історія російської літературної мови. - М, 1978 // [philology.ru] URL: http://philology.ru (2022).

Мечковська 2000 = Мечковська Н.Б. Кирило-мефодіївська спадщина у філології Slavia Orthodoxa і мовні питання в російському православ'ї XX століття // Слов'янознавство. 2000. № 2, 3-17.

Верещагін 1997 = Євген Михайлович Верещагін. Історія виникнення давньої загальнослов'янської літературної мови. Перекладацька діяльність Кирила і Мефодія та їхніх учнів. М, «Мартис», 1997.

Толстой 1997 = Микита Ілліч Толстой. Вибрані Праці. Том I. Слов'янська лексикологія і семасіологія. М, «Языки русской культуры», 1997.

Успенський 1989 = Борис Успенський. Мовна ситуація і мовна свідомість у Московській Русі: Сприйняття церковно-слов'янської та російської мови // Візантія і Русь. М., 1989, 206-226. // URL: http://www.krotov.info/libr_min/u/uspen_b2.html (2011)

Богослужбова традиція

Крисько 2008 = Крисько В.Б. Ранні слов'янські гімнографічні тексти: джерела і реконструкція (на матеріалі канону Кирилу Філософу) // Известия Российской академии наук. Серія літератури і мови. 2008. Том 67. № 3, 3-23

Крисько 2009 = Крисько В.Б. Давньослов'янський канон першовчителеві Кирилу: джерела та реконструкція (пісня шоста) // Palaeobulgarica = Староб'лгаристика. 2009. XXXIII, № 4, 3-59.

Крисько 2009a = Крисько В. Б. Служба першовчителю Кирилу за Палаузівським списком / В. Б. Крисько // Text - Sprache - Grammatik. Slavisches Schrifttum der Vormoderne. Festschrift für Eckhard Weiher. München; Berlin, 2009, 95-123.

Крисько 2010 = Крисько В.Б. «Копиемь словесъ ти»: До реконструкції найдавнішого канону Кирилу Філософу // ПЭНИЕ МАЛО ГЕWРГИЮ: Збірка на честь 65-річниці проф. дфн Георгія Попова. Софія, 2010, 48-66.

Крисько 2010a = Крисько В.Б. Давньослов'янський канон першовчителеві Кирилу: Джерела та реконструкція (пісня п'ята) // Die Welt der Slaven. Köln, 2010. Bd. 55. H. 1. S. 117-147.

Крисько 2013 = Крисько В.Б. Давньослов'янський канон першовчителеві Кирилу: пісня сьома // Palaeobulgarica = Староб'лгаристика. 2013. XXXVII, № 1, 30-88.

Крисько 2013a = Крисько В.Б. Давньослов'янський канон першовчителю Кирилу: пісня восьма // Die Welt der Slaven. 2013. Bd. LVIII, № 2, 326-373.

Крисько 2013b = Крисько В.Б. Давньослов'янський канон на честь Кирила Філософа: підсумки дослідження // Известия Российской академии наук. Серія літератури і мови. 2013. Том 72. № 3, 10-46.

Крисько 2015 = Крисько В. Б. Служба Кирилу Філософу за Синайським списком / В. Б. Крисько // ΠΟΛΥΙΣΤΩΡ: Scripta slavica Mario Capaldo dicata. М, «Индрик», 2015, 146-160

Мошкова&Турилов 1998 = Мошкова Л.В.; Турилов А.А. «Моравські землі велеі громадянин» (Невідома давня служба першовчителю Мефодію) // Слов'янознавство. 1998. № 4, 3-2.

Турілов 2000= Турілов О.О. Гіпотеза про походження травневої та серпневої пам'ятей Кирила і Мефодія // Слов'янознавство. 2000. № 2, 18-28.

Темчин 2007 = Темчин С.Ю. Про грецьке походження найдавнішої служби Кирилу Філософу // Liturgische Hymnen nach byzantinischem Ritus bei den Slaven in ältester Zeit: Beiträge einer internationalen Tagung (Bonn, 7-10. Juni 2005), Paderborn etc., 2007, 328-339.

Темчин 2007a = Темчин С.Ю. Про перекладний характер найдавнішої служби Кирилу Філософу: ЯКО ИЗБЬРАНА СТРІЛА ЕММЕНЯ В ТОУЛІ // Darъ slovеsьnу: Festschrift für Christoph Koch zum 65. Geburtstag, München, 2007, 289-295.

Горський 1856 = Горський А.В., прот. Про стародавні канони святим Кирилу і Мефодію // Додатки до Творінь св. Отців 1856. Ч. 15. Кн. 1, 33-48 (1-ша пагінація).

Пентковський 2014 = Пентковський А. Слов'янське богослужіння в архієпископії святителя Мефодія // Свєті Ћіріло і Мeтодiјє і словенско писано спадщина: 863-2013 (Старословенско і српско наслеђе, 1), Београд, 2014, 25-102.

Ланцева&Саймон = Ланцева О.М., Гапанюк О.Є., Саймон К. Рецепція західноєвропейського культу святих Кирила і Мефодія на прикладі папських документів «Grande munus», «Egregiae virtutis», «Slavorum Apostoli»: опис та аналіз // Концепт: філософія, релігія, культура. 2021. Т. 5, № 3, 60-81 // URL: https://doi.org/10.24833/2541-8831-2021-3-19-60-81 (2023)

Богословські тексти

Кобрин 2004 = Михайло Кобрин. Про мову богослужіння. - Рівне, «Каліграф», 2004.

Іван Павло ІІ, Папа. Апостоли Слов'ян. - Енцикліка від 02.07.1985. - Львів «Місіонер» 2008.

Парейс 2007 = Михайло ван Парейс, іг. Святі апостоли слов'ян - Кирило і Мефодій: Євангеліє і культура // «Людина. Історія. Звістка». - К., «Дух і Літера», 2007.

Культура

Турилов 2011 = Турилов А.А. Від Кирила Філософа до Костянтина Костенецького і Василя Софіянина (Історія і культура слов'ян IX-XVII століть). М., «Индрик», 2011.

Флоря та ін. 2000 = Флоря Б.М.; Турилов А.А.; Іванов С.А. Долі кирило-мефодіївської традиції після Кирила і Мефодія. СПб, «Алетейя», 2000.

Сабеєв 1988 = Тодор Сабеєв, д-р, проф. Болгарський внесок у церковно-культурний світанок Київської Русі (Доповідь на конференції) // Тисячоліття Хрещення Русі. Міжнародна церковно-історична конференція (Київ, 21-28 липня, 1986 р.). Том I. М., 1988.

Пентковський 2014a = Олексій Пентковський. Церковно-слов'янська мова в богослужінні в останній третині IX - першій чверті X століть. // Збірник радова међународног науковог скупа «Кирилометодијевско предање, језик и мисија Цркве у 21 веку». Београд, Православні богословські факултет, 2014, 234-242

Теги: