Феогност Пушков, кандидат богослов'я, заштатний клірик Луганської єпархії УПЦ

Джерело телеграм-канал автора

Сама природа Одкровення і релігії, що будується на його основі, така, що вона вимагає постійних уточнень! Так! Не існує «завершеної» вираженої істини! Будь-яке її вираження – відносне, з часом застаріває. І природа релігії (як і природа людини) – еволюційна. Бог не може немовляті донести «догматику» (хоча і немовля має живий досвід спілкування з Богом, але це невербальний, а тому і не вербалізований досвід). Будь-який словесний опис релігійного досвіду є не тільки результатом дотику Господа, але ще й результатом певного когнітивного розвитку. По суті, «не сильно монотеїстичні» протоєвреї вступали у взаємодію з Господом на рівні свого сприйняття світу. І Бог не вимагав від них більше, ніж могла вмістити їхня свідомість.

Але коли у людства відбувається черговий виток еволюції мозку, змінюється і релігія. Від міфу йде до Логосу, від примітивних побудов – до більш глибоких. Одкровення – динамічне і воно поступово проявляє нам картину реальності, в міру розвитку мозку і підручних засобів пізнання. У міру когнітивного розвитку змінюється не тільки наше знання про світ, але і наш умоглядний образ Бога. Як можна пояснити це на прикладі?

Візьмемо класичну техніку фотодруку. Коли в темній кімнаті при червоному ліхтарі фотограф кладе фотопапір під фотопроектор, на фотопапері вже «є» весь образ, але його не видно. Забравши з-під проектора, фотограф кладе аркуш у лоток з проявником. І тут починається повільне, фрагментарне проявлення фото. Фотографія не проявляється рівномірно, але може бути так, що, наприклад, внизу фото проявиться пазуриста лапа, в центрі – щось схоже на кинджал, а вгорі частини людського обличчя. Якщо ви не знаєте відразу весь образ, то що ви подумаєте? Що перед вами людина, яка тримає в руці кинджал і у якої ноги – пазуристі, як у шуліки. Але потім проявляється центр, стає зрозуміло, що це не кинджал, а хрест. Потім проявляється нижня частина і стає ясно, що біля ноги людини (яка має звичайну ногу) сидить шуліка.

Так і з релігією! Образ Бога в нашій когнітивній структурі проявляється не відразу. І справа не в Бозі, а в нас: наша когнітивна структура, у міру свого розвитку, стає здатною повноцінніше відображати образ Бога. Тому Бог прощає іудеям часів Старого Завіту їхні криваві жертви, а на ранніх стадіях – той факт, що вони – за характеристиками – плутали Бога і сатану (їхні образи зливалися в один образ). Але в міру прояву образу Бога триматися старих уявлень про Бога ставало злочинним. Ось чому сьогодні ми жертвоприношення не приймаємо принципово (і навіть багато сучасних іудеїв кажуть, що якщо в Єрусалимі відновлять храм – жертв у ньому не буде). Це все одно, як якщо фотограф, побачивши вже повністю проявлений образ, все одно відмовиться визнавати, що в реальності біля ніг людини сидить коршун, але буде наполягати на першому, вподобаному варіанті, кажучи (слідуючи міфологічному мисленню!), що на образі – людина з кігтями коршуна.

Підкреслю найпростішу і найістиннішу думку (яка неприйнятна традиціоналам), що на наш образ Бога впливає наше знання природи і світобудови! Старі уявлення про Бога-Творця «за помахом пальців» з появою суворих наукових даних про походження світу і людини доводиться відкласти, як і уявлення про «реально існуючий» період нетління людини в якомусь «раю». У міру розвитку науки і розвитку наших когнітивних ресурсів, поглиблюється і наше розуміння Бога!

Старі образи, терпимі в часи невігластва, стають сатанинськими мережами для тих, хто їх вперто не бажає «здавати в архів», бачити в них «історію становлення релігії», але намагається триматися за них, як за «істину в останній інстанції». І цинізм різних авторів постмодерну є реакцією на тупість безмозких традиціоналістів!

А традиціоналістам і консерваторам нагадаю, що саме в ім'я консерватизму і передання розіп'яли Христа.

Фарш неможливо повернути назад, і релігія сьогодні не залишається такою, якою була століття тому.

Теги: